Рішення № 128558501, 25.06.2025, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2025 р. Cправа № 902/1253/22(902/123/25)

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Полотнянко Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі

за позовом: Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150)

до: Фермерського господарства "Алмар" (код ЄДРПОУ 36102135)

про стягнення 530 118,80 грн

в межах справи № 902/1253/22

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (код ЄДРПОУ 34863309)

до: Фермерського господарства "Алмар" (код ЄДРПОУ 36102135)

про банкрутство

за участю :

від Позивача: Панасюк В.В.

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1253/22 за заявою ТОВ "Суффле Агро Україна" до ФГ "Алмар" про банкрутство.

Ухвалою суду від 01.05.2023 року відкрито провадження у справі № 902/1253/22 про банкрутство ФГ "Алмар", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Плесюка О.С..

Також, ухвалою суду від 09.06.2025 року, серед іншого, призначено справу №902/1253/22 до розгляду в підсумковому судовому засіданні на 16.07.2025 року.

Разом з тим, 03.02.2025 року до суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшла позовна заява б/н від 31.01.2025 року (вх. № 127/25) до ФГ "Алмар" про стягнення 530 118,80 грн податкового боргу.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (№902/1253/22(902/123/25), вказаний позов передано на розгляд судді Тісецькому С.С..

Ухвалою суду від 04.02.2025 року відкрито провадження у справі №902/1253/22(902/123/25) за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ФГ "Алмар" про стягнення 530 118,80 грн, в межах справи № 902/1253/22 про банкрутство ФГ "Алмар". Ухвалено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 18.03.2025 року.

Водночас, ухвалою суду від 18.03.2025 року було відкладено підготовче засідання у справі № 902/1253/22(902/123/25), в межах справи № 902/1253/22 про банкрутство ФГ "Алмар" на 29.04.2025 року.

21.04.2025 року до суду від представника Відповідача надійшло клопотання №02-07/1149 від 21.04.2025 року про долучення до матеріалів справи копій платіжних інструкцій від 13.02.2025 року на підтвердження сплати поточної заборгованості перед податковим органом (№ 1 від 13.02.2025 року на суму 159 868,89 грн; № 2 від 13.02.2025 року на суму 3 703,59 грн.; № 3 від 13.02.2025 року на суму 511 228,69 грн; № 4 від 13.02.2025 року на суму 652,80 грн).

28.04.2025 року до суду від Позивача надійшло клопотання б/н та б/д (вх. № 01-34/4463/25) про залишення позовної заяви без розгляду (в частині) у справі №902/1253/22(902/123/25).

Судом були оглянуті подані документи та долучені до матеріалів справи.

Також, ухвалою суду від 29.04.2025 року відкладено підготовче засідання у справі №902/1253/22(902/123/25), в межах справи № 902/1253/22 про банкрутство ФГ "Алмар" на 20.05.2025 року. Зобов`язано позивача до 16.05.2025 року надати до суду обґрунтований розрахунок розміру заявлених до стягнення вимог по кожній складовій окремо (з урахуванням наданих 21.04.2025 року представником відповідача доказів щодо сплати заборгованості).

15.05.2025 року до суду від Позивача надійшло клопотання б/н від 15.05.2025 року про долучення доказів у справі № 902/1253/22(902/123/25), до якого додано, зокрема, довідку про залишок несплаченої заборгованості станом на 09.05.2025 року.

В подальшому, ухвалою суду від 20.05.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/1253/22(902/123/25) за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ФГ "Алмар" про стягнення 530 118,80 грн, в межах справи №902/1253/22 про банкрутство ФГ "Алмар" - до судового розгляду по суті на 25.06.2025 року.

На визначену дату - 25.06.2025 року в судове засідання з`явилася представник Позивача.

Водночас, в судовому засіданні представник Позивача вказала про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника Відповідача.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. №475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Водночас, суд зважає на те, що ухвала суду від 20.05.2025 року по справі №902/1253/22(902/123/25) була надіслана сторонам до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси, зокрема, ФГ "Алмар" - ІНФОРМАЦІЯ_2 та арбітражному керуючому (розпоряднику майна відповідача) Плесюку О.С. - ІНФОРМАЦІЯ_1

Поряд з цим, згідно відомостей з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", вказана вище ухвала суду була доставлена до електронних кабінетів ЄСІТС - ФГ "Алмар" та арбітражного керуючого Плесюка О.С. - 23.05.2025 року.

Враховуючи викладене та положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а також беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд відповідної справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутності представника Відповідача та за наявними матеріалами справи.

В ході розгляду справи, представник Позивача просила суд задоволити позов та стягнути з ФГ "Алмар" податковий борг у розмірі 387 601,21 грн.

Суд, заслухавши представника Позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, встановив наступне.

За змістом позову, позовні вимоги мотивовано тим, що Фермерське господарство "Алмар" (далі - Відповідач) являється платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями).

Згідно картки особового рахунку платника податків за Відповідачем рахується податкова заборгованість, яка складається з наступних платежів :

- по податку на додану вартість в сумі 39 916,51 грн - штрафна санкція;

- по орендній платі з юридичних осіб в сумі 138 161,20 грн - основний платіж;

- по єдиному податку в сумі 3 703,59 грн - штрафна санкція;

- по податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 020,00 грн - штрафна санкція;

- по податку на прибуток в сумі 112 076,50 грн, з яких : 101 101,00 грн - основний платіж, 10 975,50 грн - штрафна санкція;

- по рентній платі за спеціальне використання води в сумі 3 493,42 грн, з яких: 93,42 грн - основний платіж, 3 400,00 грн - штрафна санкція;

- по єдиному внеску в сумі 231 747,58 грн - основний платіж;

Таким чином, за Відповідачем рахується заборгованість в загальній сумі 530 118,80 грн, та складається із основного платежу - 471 103,20 грн, штрафної санкції - 59 015,60 грн.

Водночас, Позивач у позові звертає увагу на те, що зазначена заборгованість утворилася в результаті самостійно задекларованих сум грошового зобов`язання та не сплати донарахованих ГУ ДПС у Вінницькій області сум грошового зобов`язання та підтверджується карткою особового рахунку, податковими повідомленнями-рішеннями №0185350408 від 22.11.2023 року, № 0303780408 від 02.09.2024 року, № 0327390408 від 25.09.2024 року, № 0185420408 від 22.11.2023 року, № 28212/02-32-24-09 від 07.08.2024 року, № 0185430408 від 22.11.2023 року, № 0140120408 від 19.04.2024 року, № 0198010408 від 04.12.2023 року, № 0240750408 від 26.06.2024 року, № 0327450408 від 25.09.2024 року, уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 13.09.2024 року, податковою декларацією з плати за землю від 20.02.2023 року, від 15.03.2023 року, від 20.02.2024 року, від 08.03.2024 року, податковою декларацією з податку на прибуток підприємств від 30.05.2024 року, податку з рентної плати за спеціальне використання води від 05.06.2024 року, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого за них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску від 01.08.2023 року, від 23.10.2023 року, від 11.01.2024 року, від 20.05.2024 року.

Крім цього, ГУ ДПС у Вінницькій області відповідно до вимог ст. 59 та ст. 42 ПК України, надіслано Відповідачу податкову вимогу № 0012746-1306-0232 від 22.12.2023 року поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

На підставі викладеного, Позивач у позові просить суд ухвалити рішення яким стягнути з рахунків/електронних гаманців у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, що обслуговують ФГ "Алмар" (ЄДРПОУ 36102135) податковий борг в сумі 530 118,80 грн.

Разом з тим, як вказано вище, до клопотання № 02-07/1149 від 21.04.2025 року про долучення до матеріалів справи копій платіжних інструкцій від 13.02.2025 року на підтвердження сплати поточної заборгованості перед податковим органом, представником Відповідача, долучені копії платіжних інструкцій, а саме :

- № 1 від 13.02.2025 року на суму 159 868,89 грн (призначення платежу : сплата поточної заборгованості - орендна плата з юридичних осіб);

- № 2 від 13.02.2025 року на суму 3 703,59 грн (призначення платежу : сплата поточної заборгованості - єдподат. з с/г товаровир., у яких частка с/г товарвир. за попер. податк. 75%);

- № 3 від 13.02.2025 року на суму 511 228,69 грн (призначення платежу : сплата поточної зпборг. - ПДФО, що сплачується подат. агентами із доходів платника податку інших ніж);

- № 4 від 13.02.2025 року на суму 652,80 грн (призначення платежу : сплата поточної заборг. - ПДФО, що сплачується подат. агентами із доходів платника податку у вигляді з/п).

Згідно клопотання Позивача б/н та б/д (вх. № 01-34/4463/25) про залишення позовної заяви без розгляду (в частині) у справі № 902/1253/22(902/123/25), проаналізувавши дані картки особового рахунку ФГ "Алмар" (код ЄДРПОУ 36102135), ГУ ДПС у Вінницькій області встановлено, що відбулось зменшення заявлених сум, а саме : по орендній платі на суму 138 161,20 грн сплачено в повному обсязі; по єдиному податку на суму 3 703,59 грн сплачено в повному обсязі, та по податку на доходи фізичних осіб на суму 652,80 грн (залишок позовних вимог на суму 367,20 грн).

Отже, станом на день подачі клопотання до суду залишається несплачений податковий борг заявлений до стягнення по справі № 902/1253/22(902/123/25) в сумі 387 601,21 грн.

З огляду на вказане, Позивач у описаному вище клопотанні просить суд : позовну заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області до ФГ "Алмар" про стягнення податкового боргу залишити без розгляду в частині стягнення на суму 142 517,59 грн; ухвалити судове рішення про стягнення із ФГ "Алмар" (код ЄДРПОУ 36102135) податкового боргу у сумі 387 601,21 грн.

Відповідно до клопотання Позивача б/н від 15.05.2025 року про долучення доказів у справі № 902/1253/22(902/123/25), проаналізувавши дані картки особового рахунку ФГ "Алмар" (код ЄДРПОУ 36102135), та надані представником докази щодо сплати заборгованості, ГУ ДПС у Вінницькій області встановлено, що відбулось зменшення заявлених вимог по певних податках а саме :

- орендна плата з юридичних осіб - сума заявлених вимог складала 138 161,20 грн, згідно платіжної інструкції № 1 від 13.02.2025 року борг було погашено в повному обсязі, внесена сума склала 159 868,69 грн, з яких переплата становить 11 000,00 грн;

- єдиний податок - сума заявлених вимог складала 3 703,59 грн, згідно платіжної інструкції № 2 від 13.02.2025 року борг було погашено в повному обсязі на суму 3703,59 грн;

- податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати - сума заявлених вимог складала 1 020,00 грн, згідно платіжної інструкції № 4 від 13.02.2025 року борг було погашено частково на суму 652,80 грн, до сплати залишилось 367,20 грн.

Також, Відповідачем був сплачений податок на доходи фізичних, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, інших ніж заробітна плата, який не відноситься до даного позову, згідно платіжної інструкції № 3 від 13.02.2025 року на суму 511 228,69 грн. Зазначеним платежем був частково погашений борг, який заявлявся в конкурсних кредиторських вимогах у справі № 902/1253/22 про банкрутство ФГ "Алмар".

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Принагідно, суд зважає на те, що згідно долученої до позову довідки про суму податкового боргу ФГ "Алмар", податковий борг в сумі 530 118,80 грн виник у період з 09.08.2023 по 21.08.2024 року.

Разом з цим, як вказано вище, ухвалою суду від 01.05.2023 року відкрито провадження у справі № 902/1253/22 про банкрутство ФГ "Алмар", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Плесюка О.С..

Отже, заявлений Позивачем до стягнення з Відповідача податковий борг виник після відкриття провадження у справі про банкрутство останнього.

Згідно ст. 1 КУзПБ, поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до абз. 3 ч. 8 КУзПБ, до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

Оскільки, наразі провадження у справі про банкрутство Відповідача - ФГ "Алмар" перебуває на стадії розпорядження майном та Позивачем пред`явлені позовні вимоги до Відповідача, які по суті є поточними вимогами, суд дійшов висновку про правомірність подання Головним управлінням ДПС у Вінницькій області зазначеної вище позовної заяви.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно карток особового рахунку платника податків (копії наявні у справі) за Відповідачем рахується податкова заборгованість, яка складається з наступних платежів :

- по податку на додану вартість в сумі 39 916,51 грн - штрафна санкція (донараховані штрафні санкції за актом перевірки, податкові повідомлення-рішення № 0185350408 від 22.11.2023 року, № 0303780408 від 02.09.2024 року, № 0327390408 від 25.09.2024 року);

- по орендній платі з юридичних осіб в сумі 138 161,20 грн - основний платіж (збільшено недоїмку по податковому розрахунку земельного податку № 9051827702);

- по єдиному податку в сумі 3 703,59 грн - штрафна санкція (донараховано штрафну санкцію (за невчасну сплату), акт, податкове повідомлення-рішення № 0185420408 від 22.11.2023 року);

- по податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 020,00 грн - штрафна санкція (донараховано штрафні санкції за актом перевірки (поточний рік), податкове повідомлення-рішення № 28212/02-32-24-09/36102135 від 07.08.2024);

- по податку на прибуток в сумі 112 076,50 грн, з яких : 101 101,00 грн - основний платіж (нараховано платником самостійно згідно уточненого звіту (термін сплати поточний рік), податкова декларація з податку на прибуток підприємств № 9386625003 від 30.05.2024, термін сплати - 30.05.2024), 10 975,50 грн - штрафна санкція (донараховані штрафні санкції (за невчасну сплату), акт, податкові повідомлення-рішення № 0185430408 від 22.11.2023 року, № 0140120408 від 19.04.2024 року; нарахована платником самостійно штрафна санкція, податкова декларація з податку на прибуток підприємств № 9386625003 від 30.05.2024) ;

- по рентній платі за спеціальне використання води в сумі 3 493,42 грн, з яких: 93,42 грн - основний платіж (нараховано платником самостійно, розрахунок з рентної плати за спеціальне використання води № 9151231076 від 05.06.2024, термін сплати - 05.06.2024), 3400,00 грн - штрафна санкція (донараховані штрафні санкції за актом перевірки, податкові повідомлення-рішення № 0198010408 від 04.12.2023 року, № 0240750408 від 26.06.2024 року, № 0327450408 від 25.09.2024 року);

- по єдиному внеску в сумі 231 747,58 грн - основний платіж (нараховано платником самостійно, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску № 9195744650 від 07.08.2023 року, № 9289845791 від 31.10.2023 року, №9379694139 від 01.02.2024 року, № 9135533824 від 20.05.2024 року).

Водночас, в матеріалах справи наявні копії зазначених вище податкових повідомлень-рішень, уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, податкових декларацій з плати за землю, податкової декларації з податку на прибуток підприємств, податку з рентної плати за спеціальне використання води, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого за них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Також, Позивачем була направленаь Відповідачу податкова вимога № 0012746-1306-0232 від 22.12.2023 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення із відбитком поштового штампа від 23.12.2023 р. (копії наявні у справі).

У цій вимозі повідомлено, що станом на 21.12.2023 року сума податкового боргу ФГ "Алмар" становить 61 274,28 грн згідно доданого до вимоги детального розрахунку.

Отже, заявлені Позивачем у позові позовні вимоги до Відповідача щодо стягнення з останнього податкового боргу в загальній сумі 530 118,80 грн (39 916,51 грн + 138 161,20 грн + 3 703,59 грн + 1 020,00 грн + 112 076,50 грн + 3 493,42 грн + 231 747,58 грн), підтверджуються наявними у справі доказами.

Разом з цим, судом встановлено, що Відповідачем повністю погашено податковий борг по орендній платі з юридичних осіб в сумі 138 161,20 грн, по єдиному податку в сумі 3703,59 грн та частково погашено податковий борг по податку на доходи фізичних осіб в сумі 652,80 грн, що підтверджується наявними у цій справі копіями платіжних інструкцій, а саме :

- № 1 від 13.02.2025 року на суму 159 868,89 грн (призначення платежу : сплата поточної заборгованості - орендна плата з юридичних осіб);

- № 2 від 13.02.2025 року на суму 3 703,59 грн (призначення платежу : сплата поточної заборгованості - єдподат. з с/г товаровир., у яких частка с/г товарвир. за попер. податк. 75%);

- № 4 від 13.02.2025 року на суму 652,80 грн (призначення платежу : сплата поточної заборг. - ПДФО, що сплачується подат. агентами із доходів платника податку у вигляді з/п).

Відповідні обставини щодо здійснених Відповідачем описаних вище проплат підтверджені також у клопотанні Позивача б/н від 15.05.2025 року про долучення доказів у справі № 902/1253/22(902/123/25) та долучених до цього клопотання довідці про залишок несплаченої заборгованості по ФГ "Алмар" станом на 09.05.2025 року і картках особового рахунку Відповідача.

Крім цього, у вказаному вище клопотанні, серед іншого, повідомлено, що сума заявлених вимог складала 1 020,00 грн та згідно платіжної інструкції № 4 від 13.02.2025 року борг було погашено частково на суму 652,80 грн, до сплати залишилось 367,20 грн. Також, Відповідачем був сплачений податок на доходи фізичних, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, інших ніж заробітна плата, який не відноситься до даного позову, згідно платіжної інструкції № 3 від 13.02.2025 року на суму 511 228,69 грн. Зазначеним платежем був частково погашений борг, який заявлявся в конкурсних кредиторських вимогах у справі № 902/1253/22 про банкрутство ФГ "Алмар".

Так, судом встановлено, що згідно наданої Відповідачем копії платіжної інструкції № 3 від 13.02.2025 року, ФГ "Алмар" сплачені грошові кошти в сумі 511 228,69 грн (призначення платежу : сплата поточної зпборг. - ПДФО, що сплачується подат. агентами із доходів платника податку інших ніж).

Суд зважає на те, що згідно матеріалів цієї справи та наявних у справі доказів, Позивачем не заявлені позовні вимоги до Відповідача щодо стягнення податкового боргу по податку на доходи фізичних, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, інших ніж заробітна плата.

Відтак, сплачені Відповідачем грошові кошти в сумі 511 228,69 грн згідно платіжної інструкції № 3 від 13.02.2025 року не стосуються оплати податкового боргу, який заявлено до стягнення Позивачем з ФГ "Алмар" у цій справі.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно клопотання Позивача б/н та б/д (вх. № 01-34/4463/25) про залишення позовної заяви без розгляду (в частині) у справі №902/1253/22(902/123/25), станом на день подачі клопотання до суду залишається несплачений податковий борг заявлений до стягнення по справі № 902/1253/22(902/123/25) в сумі 387 601,21 грн.

З огляду на вказане, Позивач у описаному вище клопотанні просить суд : позовну заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області до ФГ "Алмар" про стягнення податкового боргу залишити без розгляду в частині стягнення на суму 142 517,59 грн; ухвалити судове рішення про стягнення із ФГ "Алмар" (код ЄДРПОУ 36102135) податкового боргу у сумі 387 601,21 грн.

Водночас, як вказано вище та встановлено судом, наявними у справі доказами підтверджується податкова заборгованість Відповідача по податку на додану вартість в сумі 39 916,51 грн, по податку на доходи фізичних осіб в сумі 367,20 грн, по податку на прибуток в сумі 112 076,50 грн, по рентній платі за спеціальне використання води в сумі 3 493,42 грн та по єдиному внеску в сумі 231 747,58 грн.

Відтак, беручи до уваги викладене та описані вище здійсненні Відповідачем оплати згідно платіжних інструкцій № 1 від 13.02.2025 року, № 2 від 13.02.2025 року та № 4 від 13.02.2025 року, суд дійшов висновку, що залишок непогашеного ФГ "Алмар" податкового боргу складає у сумі 387 601,21 грн (39 916,51 грн + 367,20 грн + 112 076,50 грн + 3 493,42 грн + 231 747,58 грн), який підтверджений належними доказами та заявлений Позивачем до стягнення з Відповідача.

Згідно п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 14.1.39., 14.1.156., 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 31.1. ст. 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно п. 46.1. ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Приписами пунктів 49.1., 49.2. ст. 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

За змістом п. 54.1. ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 57.1. ст. 54 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами пунктів 113.1., 113.7., 113.8. ст. 113 ПК України передбачено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення.

За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п. 137.4. ст. 137 ПК України, податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

За змістом п. 255.1. ст. 255 ПК України, платниками рентної плати за спеціальне використання води є: первинні водокористувачі - суб`єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об`єктів; суб`єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 27.09.2022 у справі № 380/7694/20 наведено висновок, що "за загальним правилом обов`язок з обчислення суми податкового зобов`язання і зазначення такої у відповідній податковій декларації покладено на платників податків (крім випадків, передбачених ПК України). Строк для сплати податкового зобов`язання становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (крім випадків, встановлених цим Кодексом). Якщо під час проведення перевірки контролюючий орган встановить порушення платником податків вимог податкового законодавства, що призвело до заниження у податковому (звітному) періоді суми податкового зобов`язання з відповідного податку та/або збору, обов`язок з визначення суми такого заниження покладено на контролюючий орган. За змістом статті 58 ПК України визначення контролюючим органом такої суми відбувається за кожним видом податку та/або збору шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у якому також у випадках, визначених ПК України, визначається сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Така сума коштів, до якої входить сума податкового зобов`язання та сума штрафних (фінансових) санкцій, є грошовим зобов`язанням платника податків."

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, який має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків.

Відповідно до пунктів 95.1., 95.2., 95.3 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як зазначено вище та встановлено судом, залишок непогашеного ФГ "Алмар" податкового боргу наразі складає 387 601,21 грн, який Відповідачем не спростований (доказів протилежного матеріали справи не містять).

При цьому, тотожна сума податкового боргу також вказана у довідці ГУ ДПС у Вінницькій області про залишок несплаченої заборгованості по ФГ "Алмар" станом на 09.05.2025 року.

Водночас, судом встановлено, що станом на момент розгляду цієї справи, доказів щодо погашення Відповідачем податкового боргу в сумі 387 601,21 грн не надано.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з Відповідача на користь держави податкового боргу в сумі 387 601,21 грн, з мотивів наведених вище.

Обґрунтованість та правомірність заявлених вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Щодо клопотання Позивача б/н та б/д (вх. № 01-34/4463/25) про залишення без розгляду позовної заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області до ФГ "Алмар" в частині стягнення податкового боргу на суму 142 517,59 грн, судом враховано наступне.

Слід зазначити, що різниця між сумою податкового боргу, яка визначена Позивачем у позові та вказаною вище сумою податкового боргу, яка судом задоволена складає 142 517,59 грн (530 118,80 грн - 387 601,21 грн).

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 169 ГПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2025 року у справі № 910/2262/24, право позивача подати заяву про залишення позову без розгляду гарантоване законом. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. Суд зобов`язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням.

Надане позивачу право на подання заяви про залишення позову без розгляду не залежить від думки інших учасників справи і суд не зобов`язаний при вирішенні відповідного питання з`ясовувати обставини, які стосуються суті справи або мотивів, у зв`язку з якими така заява подана.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.04.2025 року у справі № 903/43/22, суд не наділений повноваженнями відмовити позивачу, який просить не розглядати його позовні вимоги по суті.

Отже, зважаючи на викладене та враховуючи реалізацію Позивачем свого процесуального права на подання клопотання б/н та б/д (вх. № 01-34/4463/25) про залишення позовної заяви без розгляду (в частині) у справі № 902/1253/22(902/123/25), яке подано до початку розгляду цієї справи по суті і підписане уповноваженою особою Позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вказаного клопотання та залишення позовної заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області до ФГ "Алмар" в частині стягнення податкового боргу на суму 142 517,59 грн без розгляду, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

Суд звертає увагу на те, що згідно матеріалів справи, Позивачем не сплачувався судовий збір за подання 03.02.2025 року до суду вказаної вище позовної заяви.

Так, згідно п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлена у такому розмірі : 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 гривень.

З огляду на вказане, сума судового збору, яка б підлягала сплаті за подання згаданого вище позову становить 7 951,78 грн (530 118,80 грн * 1,5 %).

Водночас, згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Отже, у випадку залишення судом позову без розгляду за заявою (клопотанням) Позивача на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, останньому судовий збір не повертається.

Разом з тим, беручи до уваги те, що Позивача згідно викладених приписів закону звільнено від сплати судового збору та судом задоволено позов у цій справі на суму 387601,21 грн, а також зважаючи на залишення позовної заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області до ФГ "Алмар" в частині стягнення податкового боргу на суму 142517,59 грн без розгляду, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд враховуючи, викладені норми законодавства та обставини справи, дійшов висновку, що судовий збір в сумі 7 951,78 грн підлягає стягненню з Відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 73-79, 86, 129, 169, п. 5 ч. 1 ст. 226, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Задоволити позов Головного управління ДПС у Вінницькій області до ФГ "Алмар" про стягнення податкового боргу у справі № 902/1253/22(902/123/25), в межах справи №902/1253/22 про банкрутство ФГ "Алмар".

2. Стягнути з Фермерського господарства "Алмар" (вул. Центральна, 57, с. Котюжани, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 23440; код ЄДРПОУ 36102135) на користь держави податковий борг в сумі 387 601,21 грн з рахунків/електронних гаманців у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, що обслуговують ФГ "Алмар" (код ЄДРПОУ 36102135).

3. Стягнути з Фермерського господарства "Алмар" (вул. Центральна, 57, с. Котюжани, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 23440; код ЄДРПОУ 36102135) в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів : ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ 37993783); Банк отримувача : Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету : 22030106) 7 951,78 грн - судового збору за подання до господарського суду позовної заяви.

4. Задоволити клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області б/н та б/д (вх. № 01-34/4463/25) про залишення позовної заяви без розгляду (в частині) у справі №902/1253/22(902/123/25).

5. Залишити позовну заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області до ФГ "Алмар" в частині стягнення податкового боргу на суму 142 517,59 грн у справі №902/1253/22(902/123/25), без розгляду.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: ГУ ДПС у Вінницькій області - vin.official@tax.gov.ua; ФГ "Алмар" - ІНФОРМАЦІЯ_2; арбітражному керуючому (розпоряднику майна відповідача) Плесюку О.С. - ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 02 липня 2025 р.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.