Рішення № 128557223, 02.07.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3979/25

Провадження № 2-др/752/139/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2025 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Овдій-Барандич В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Голосіївського районного суду міста Києва перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16.06.2025р. позовні вимоги ТОВ «Інвестбудгаличина» задоволені, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 12 834,87грн., а також судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

До суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, за якою він просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати за надання правничної (правової) допомоги в розмірі 4 783,49 грн.

Заперечень щодо вартості послуг за надання правничої допомоги, визначених позивачем до стягнення, від відповідача до суду не надійшло.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Отже, як вбачається з положень ч. 4 ст. 270 ЦПК України, суд викликає сторін або інших учасників справи в судове засідання при вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення лише якщо визнає це за необхідне, а тому означене питання може бути вирішено судом і без виклику учасників справи до суду.

Заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення розглянута без виклику учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та заяви, з`ясувавши дійсні обставини та перевіривши їх доказами, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали доказі і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми/ присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», що закріплено ч. 4 ст. 62 ЦПК України.

Поняття терміну адвокат врегульоване п. 1 ч. 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», відповідно до якої адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Підстави для здійснення адвокатської діяльності визначені ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на

сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 року по справі №820/479/18 зазначив, що як вказано в Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandisрішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

На підтвердження надання правової допомоги представником позивача надано суду Договір про надання правничої допомоги №SO 6163 від 11.07.2024р., укладений між ТОВ «Інвестбудгаличина, як клієнтом, та Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Тотум», Додаток №2 від 11.07.2024р. до Договору про надання правничої допомоги №SO 6163 протокол погодження гонорару, Специфікацію №3 «Перелік боржників для подачі до суду позовних заяв» до Договору про надання правничої допомоги №SO 6163, рахунок на оплату №INV/2024/10/0030 від 18.10.2024р., платіжна інструкція №1567528618 від 22.10.2024р.

Так, згідно п. 1.1. Договору про надання правничої допомоги клієнт доручує, а адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, понесені адвокатським об`єднанням, що необхідні для виконання цього Договору.

Згідно Додатку №2 до Договору про надання правничої допомоги гонорар адвокатського об`єднання складається із основного гонорару та гонорару успіху. Розмір основного гонорару складає 3 500,00 грн. за подання одного позову щодо стягнення коштів із споживачів послуг з управління багатоквартирним будинком. Авансовий платіж становить 2 500,00 грн. від вказаної суми та сплачується клієнтом упродовж 3-х днів з моменту підписання даного Договору та отримання адвокатським об`єднанням матеріалів для написання позовів. Залишок гонорару в розмірі 1 000,00 грн. від загальної суми гонорару сплачується упродовж 3-х днів з моменту стягнення коштів на користь клієнта. У випадку необхідності написання відгуку на відзив за поданим позовом вартість відгуку складає 1 500,00 грн. та сплачується додатково. Участь у кожному судовому засіданні сплачується додатково та складає 1 500,00 грн. за кожне судове засідання, в якому взяв участь адвокат адвокатського об`єднання та сплачується лише у випадку необхідності прийняти участь у судовому засіданні. Розмір гонорару успіху, який клієнт сплачує адвокатському об`єднанню, складає 10% від суми заборгованості, яка була фактично стягнута на користь клієнта. Розмір гонорару успіху підлягає включенню в суму, що підлягає стягненню за рішенням суду.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду в позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами)

цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Про аналогічне наголосив Верховний Суд у своїй постанові від 13.03.2025р. у справі №275/150/22.

Як зазначено вище, відповідач не заявив клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Отже, враховуючи надані представником позивача докази, відсутність заперечень зі сторони відповідача та клопотань про зменшення розміру витрат, а також з огляду на правову позицію Верховного Суду, підлягає до стягнення з відповідача сума витрат на правничу допомогу в розмірі 4 783,49 грн.

На підставі викладеного, керуючись статями 137, 142, 260, 261, 270 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою

відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» 4 783,49 (чотири тисячі сімсот вісімдесят три грн. 49 коп.) грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» (01011, м. Київ, вул. Печерський узвіз, буд. 19, код ЄДРПОУ 36520848).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 02.07.2025р.

Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА