Рішення № 128556371, 01.07.2025, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2258/25

Номер провадження 2-а/541/69/2025

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 липня 2025 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,

представника позивача Чернюка В.Д.,

представника відповідача Школяр Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чернюк В.Д., звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУНП в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, мотивуючи свої вимоги наступним. 16 травня 2025 року відносно нього винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4747828, згідно якої позивач допустив порушення ПДР України, та прийнято рішення про накладення штрафу за ч. 1 ст. 126 КУпАП в сумі 425 грн. За змістом оскаржуваної постанови 16 травня 2025 року о 20 год 01 хв. ОСОБА_1 як водій керував транспортним засобом ВАЗ 21081, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи при собі посвідчення водія, чим порушив пункт 2.1 Правил дорожнього руху України (пункт 5 постанови). Однак, оскаржувана постанова не містить чіткого посилання на жоден з п`яти конкретних підпунктів (а, б, в, г, г-1) пункту 2.1 Правил дорожнього руху України, що робить таку постанову не конкретною через неповне формулювання адміністративного обвинувачення і, як наслідок, тягне за собою порушення права на захист позивача від не конкретного обвинувачення. Позивач вважає, що постанова не відповідає дійсним обставинам справи і підлягає скасуванню, оскільки він не порушував ПДР України. Так, 16 травня 2025 року о 20 год 01 хв. він взагалі не керував жодним транспортним засобом, був в якості пасажира автомобіля, який буксирувався іншим транспортним засобом. Він знаходився на задньому сидінні цього автомобіля, за кермом якого була інша особа. На місці зупинки працівники поліції висловили бездоказове припущення про те, що за кермом автомобіля, який буксирувався, був саме позивач. На його неодноразові вимоги надати відповідні докази такого перебування за кермом поліцейські таких доказів не надали, хоча й намагалися продемонструвати якісь відомості із власного мобільного телефону, який вочевидь не є службовим відеореєстратором чи бодікамерою. Фактично самого розгляду справи не було, поліцейські не брали до уваги його доводи щодо не порушення правил дорожнього руху, жодних пояснень від водія автомобіля, який буксирував автомобіль, в якому в якості пасажира перебував позивач, чи від решти чотирьох осіб прямих очевидців усіх подій, поліцейськими не відбиралося, а відбулось механічне винесення постанови без всебічного повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. Просив оскаржувану постанову визнати протиправною та скасувати.

26 червня 2025 року представник відповідача надала відзив, в якому заперечувала проти задоволення позову, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи наступним. Зазначене в постанові правопорушення зафіксоване на відеореєстратор поліцейського транспортного засобу, бодікамеру. На її думку факт вчинення правопорушення є доведеним, немає жодних підстав для скасування постанови. Позивачем не надано жодного доказу на спростування обставин, які викладені в оскаржуваній постанові (а.с. 39-47).

Позивач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належим чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник ГУНП у Полтавській області в судовому засіданні просила відмовити у задоволені позову, надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві.

Заслухавши думку представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 16 травня 2025 року серії ЕНА № 4747828, складеної поліцейським Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Карпенком С.А., 16 травня 2025 року о 20 год 01 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21081, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи при собі посвідчення водія, чим порушив пункт 2.1 Правил дорожнього руху України (а.с. 5).

У відповідності з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За загальними правилами ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За визначенням, наведеним у ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до с. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: a) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком «Діти»; г) на маршрутних транспортних засобах схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів документацію відповідно до вимог встановлених Законами України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» та «Про перевезення небезпечних вантажів»; ґ) чинний страховий поліс (договір) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка»; д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).

В даному випадку оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 126 КУпАП відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачем до відзиву на позовну заяву додано оптичний диск із відеозаписами з реєстраторів поліцейського автомобіля, бодікамер, з яких неможливо встановити факт перебуваня ОСОБА_1 за кермом автомобіля. На відеозаписах зафіксовано рух автомобіля, який був на буксирі, його зупинку працівниками поліції, при цьому, коли працівники поліції підходять до автомобіля, за кермом перебуває інший чоловік, а не ОСОБА_1 .

Таким чином, з наданих відеозаписів не можливо візуально встановити, чи був ОСОБА_1 за кермом.

Крім того, в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 стверджували, що 16 травня 2025 року о 20 годині ОСОБА_1 не керував транспортним засобом ВАЗ 21081, він перебував в якості пасажира в автомобілі, який буксирувався іншим транспортним засобом.

Згідно положень ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, доказами є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

У відповідності з п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

З урахуванням зазначеного, заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає недоведеним факт вчинення ОСОБА_1 порушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не було надано суду належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а провадження по справі необхідно закрити.

По даній справі позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи норми діючого законодавства та матеріали справи, з відповідача ГУНП вПолтавській областіна користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 71, 160-163 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення від 16 травня 2025 року серії ЕНА № 4747828 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, скасувати.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України в Полтавській області (ЄДРПОУ 40108630) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 ,який зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. М. Вірченко