Рішення № 128550967, 30.06.2025, Південний міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Южний міський суд Одеської області)

Справа №519/597/25

2/519/482/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.06.2025 року м. Південне

Південний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Барановської З.І., секретаря Гнатюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 12.10.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено Договір про споживчий кредит №3437213, згідно умов якого позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу грошові кошти (фіксований кредит) в сумі 3000 грн зі строком кредитування на 15 календарних днів. ТОВ «МІЛОАН» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору. 26.01.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №26-01/2022-83, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за Договором про споживчий кредит №3437213 від 12.10.2021, який було укладено між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 . В свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі й за Договором про споживчий кредит, який було укладено ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 . Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, тому станом на 14.02.2025 виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 17212,50 грн.

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 24.03.2025 відкрито провадження у даній цивільній справі, справа призначена у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до Закону України №4273-ІХ від 26.02.2025 змінено найменування Южного міського суду Одеської області на Південний міський суд Одеської області.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує, просить розглядати справу у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, заява про розгляд справи у його відсутність до суду не надходила.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.282-284 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 12.10.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №3437213.

Відповідно до п.1.2 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 3000 грн.

Згідно із п.1.3 Договору кредит надається строком на 15 днів з 12.10.2021 (строк кредитування).

Відповідно до п.1.4 Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 27.10.2021.

Згідно із п.1.5.1 Договору комісія за надання кредиту 300 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту.

Відповідно до п.1.5.2 Договору проценти за користування кредитом: 562,5 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно із п.1.6 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п.2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

26.01.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №26-01/2022-83, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за Договором про споживчий кредит №3437213 від 12.10.2021, який було укладено між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1

ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі й за Договором про споживчий кредит, який було укладено ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 14.02.2025 загальна заборгованість за кредитним договором становить 17212,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3000 грн; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 13912,50 грн; заборгованість з комісії - 300 грн.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.530 ЦПК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі положень статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання передбачені ст.611 ЦК України, згідно якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За правилами статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зі змісту ст.1078 ЦК України випливає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Враховуючи вказані норми матеріального права, позивач повинен довести суду наявність кредитних правовідносин між первісним кредитором та боржником, наявність договору факторингу між первісним кредитором та новим кредитором, а також правомірність вимог нового кредитора до боржника.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, позивач надав належні та допустимі докази наявності між позивачем та первісним кредитором договірних відносин з кредитування, наявність договорів факторингу та перехід права вимоги за договором фінансового кредиту на підставі договору факторингу до позивача.

Відповідач належним чином умов договору не виконував, у зв`язку із чим утворилась заборгованість.

Доказів щодо сплати грошових коштів за кредитним договором, які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості, відповідач суду не надав.

Але ж що стосується вимоги про стягнення з відповідача процентів за період невиконання грошового зобов`язання після завершення періоду кредитування, то суд виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Пунктом 2.3 Договору передбачено пролонгацію строку кредитування.

Продовження, вказаного у п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1).

Пунктом 2.3.1.2 Договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п.1.6 Договору.

Зазначені обставинисвідчать проте,що умовамикредитного договору ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто до 27.10.2021, він продовжив користуватись кредитними коштами, то суд дійшов висновку, що пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично на 60 днів на підставі п. 2.3.1.2 Договору.

Таким чином, вимоги щодо стягнення відсотків підлягають задоволенню частково, а саме за період з 12.10.2021 по 26.12.2021 у розмірі 9562,50 грн, в іншій частині вимог відмовити.

Щодо стягнення комісії суд зазначає таке.

У пункті 1.5.1 кредитного договору, сторони погодили, що комісія за надання кредиту становить 300 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Крім того, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами 1 та 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування.

Окрім того, Верховний Суд в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклав висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Матеріали справи не містять доказів, що споживач користувався такими послугами.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення Договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Вказане відповідає змісту правової позиції Верховного Суду у справі №582/202/22 від 09 жовтня 2024 року.

Таким чином, суд вважає відсутніми підстави для стягнення нарахованих позивачем у заборгованість по комісії за користування даним кредитом у розмірі 300 грн.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Оскільки позивачем надано достатні та належні докази на підтвердження істотного порушення відповідачем умов кредитного договору та існування заборгованості, зазначеної в позовній заяві, суд задовольняє заявлений позов частково, необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3000 грн, заборгованість за процентами за період з 12.10.2021 по 26.12.2021 у розмірі 9562,50 грн, а всього 12562,50 грн.

Згідно із п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, заявку на надання юридичної допомоги №64 від 01.01.2025, витяг з акту про надання юридичної допомоги від 31.01.2025, прайс-лист.

Однак, з огляду на складність справи, виконані адвокатом роботи, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн не відповідає переліку/вартості виконаних робіт і критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 4500 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі частково задоволення позову.

Згідно платіжного доручення позивачем було сплачено судовий збір за звернення до суду в розмірі 3028 грн.

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 2295,22 (12562,50 х 3028/17212,50) грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 2209,98 (17062,50 х 3028/22857,74) грн.

Керуючись ст.3, 12, 81, 141, 265, 282-284 ЦПК України, ст.512, 514, 526, 611, 612, 625, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3000 грн, заборгованість за процентами за період з 12.10.2021 по 26.12.2021 у розмірі 9562,50 грн, а всього 12562,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 2209,98 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 4500 грн.

В іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач ТОВ «Коллект Центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Південного міського суду

Одеської області З.І.Барановська