Рішення № 128550046, 01.07.2025, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/497/25

Провадження № 2/483/404/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

01липня 2025року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря Шилінскас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (далі ТОВ "Діджи Фінанс") звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою, предметом якої є: стягнення з відповідачки 78 756 грн 96 коп. в рахунок заборгованості за кредитним договором № 200516491 від 27 квітня 2016 року, що укладений з ПАТ «Банк Михайлівський».

В обґрунтування позову зазначив, що 27квітня 2016року міжПАТ «БанкМихайлівський» тавідповідачкою бувукладений вищезазначенийкредитний договір,за умовамиякого останняотримала кредиту розмірі19999грн 88коп.із зобов`язаннямповернути йогозі сплатоювідсотків закористування кредитнимикоштами.20липня 2020року ПАТ«Банк Михайлівський»відступило ТОВ"ДіджиФінанс"право вимогиза вказанимкредитним договором. Відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, внаслідок чого перед позивачем виникла вищезазначена заборгованість. Оскільки відповідачка ухиляється від добровільного погашення боргу, позивач змушений звернутися до суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій також зазначив, що повністю підтримує позовні вимоги та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка та її представник у судове засідання не з`явилися, остання надала відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідачка позовні вимоги не визнає, оскільки своєчасно, ще у 2018 році, погасила кредит правонаступнику ПАТ «Банк Михайлівський». Факт наявності у минулому кредитних зобов`язань перед ПАТ «Банк Михайлівський» відповідачкою не заперечується, однак усі кредитні зобов`язання нею виконані в повному обсязі, на підтвердження чого надано довідку ТОВ «ФК «Фагор» від 06 березня 2018 року. Так, за повідомленням, яке отримала відповідачка, саме до ТОВ «ФК «Фагор», як нового кредитора, перейшло право вимоги за договором, укладеним між нею та ПАТ «Банк Михайлівський».

Дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 24 червня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200516491 щодо кредитування. За умовами кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 19999 грн 88 коп. з встановленим строком користування з 27 квітня 2016 року по 11 липня 2018 року, а відповідачка зобов`язалася повернути отримані кошти у встановлений у кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020р., укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15.06.2020р., що підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16. Так, позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський».

З постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. слідує, що постановою НБУ від 22.12.2015р. № 917/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів. Також, установлено певні обмеження, а саме: не здійснювати кредитних операцій в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття даної постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов`язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам. 19.05.2016р. між ПАТ «Банк Михайлівський» і ТОВ «ФК «Плеяда» укладено договір факторингу № 1905, за умовами якого фактор зобов`язався передати грошові кошти у розпорядження клієнта, а банк зобов`язався відступити на користь ТОВ «ФК «Плеяда» права вимоги до третіх осіб (боржників). З матеріалів справи слідує, що 20.05.2016р. між ТОВ «ФК «Плеяда» і ТОВ «ФК «Фагор» укладено договір факторингу № 1, за умовами якого ТОВ «ФК «Плеяда» за плату відступило на користь ТОВ «ФК «Фагор» права вимоги, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору факторингу № 1905.

Цією ж постановою застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016р. № 1905 та ухвалено: зобов`язати ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016р. № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016р. № 1 і № 2; визнати відсутніми у ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначений у договорі факторингу від 19.05.2016р. № 1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016р. № 1 та від 20.05.2016р. № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016р. № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу; визнати недійсним договір факторингу від 20.05.2016р. № 1, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» та ТОВ «Фінансова компанія «Фагор»; зобов`язати ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016р. № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016р. № 1 і № 2; визнати відсутніми у ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016р. №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016р. № 1 та від 20.05.2016р. № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016р. до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016р. № 1 та додатках до нього.

З розрахунку заборгованості за договором слідує, що станом на дату відступлення права вимоги заборгованість ОСОБА_1 перед товариством становить 51668 грн 25 коп., з яких: 18218 грн 98 коп. - заборгованість за кредитом, 33449 грн 27 коп. - заборгованість за відсотками.

Крім того,новим кредиторомнараховано суму збитківз урахуванням3%річних -4654грн 39коп. та суму збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань у розмірі 22434 грн 32 коп..

Судом також встановлено, що 20 травня 2016 року ТОВ «ФК «Плеяда» повідомило позивачку про зміну кредитора та надало нові рахунку для виконання зобов`язань за кредитним договором 200516491 від 27 квітня 2016 року, що укладений з ПАТ «Банк Михайлівський» (т. 2 а.с. 124).

Довідкою ТОВ «ФК «Плеяда» від 06 березня 2018 року підтверджується факт погашення у повному обсязі заборгованості за кредитним договором 200516491 від 27 квітня 2016 року, що укладений з ПАТ «Банк Михайлівський» (т. 2 а.с. 124 зворотній бік).

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також, за змістом ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як встановлено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст.6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 526, 530ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, ст.1077ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановленосудом,27квітня 2016року між ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір № 200516491 щодо кредитування, за умовами якого банк надав позичальнику у користування кредитні кошти, а відповідачка зобов`язалася повернути отримані кошти у встановлений у кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Водночас, постановою НБУ від 22.12.2015 № 917/ БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії проблемних. Указаною постановою, зокрема, було віднесено ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних строком до 180 днів. Також, установлено певні обмеження, зокрема, не здійснювати кредитних операцій в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття даної постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов`язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам.

19 травня 2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» і ТОВ «ФК «Плеяда» укладено договір факторингу № 1905, за умовами якого фактор зобов`язався передати грошові кошти у розпорядження клієнта, а банк зобов`язався відступити на користь ТОВ «ФК «Плеяда» право вимоги до третіх осіб (боржників).

20 травня 2016 року між ТОВ «ФК «Плеяда» і ТОВ «ФК «Фагор» укладено договір факторингу № 1, за умовами якого ТОВ «ФК «Плеяда» за плату відступило на користь ТОВ «ФК «Фагор» права вимоги, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору факторингу № 1905.

Відповідачка надаладо судукопію повідомлень,які вонаотримала віднового кредитораза договоромфакторингу -ТОВ «ФК«Плеяда»,з вимогоювиконувати зобов`язанняза кредитнимдоговором №2200509066від 27квітня 2016року за відповідними реквізитами.

Крім того, відповідачка надала суду копію довідки від 06 березня 2019 року, виданої директором ТОВ «ФК «Фагор», з якої слідує, що станом на 06 березня 2018 року заборгованість за Договором №2200509066 від 27 квітня 2016 року погашена в повному обсязі та договір закритий.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Так, відповідачкою доведено фактичне виконання своїх зобов`язань по кредитному договору, про стягнення заборгованості за яким просить позивач у цій справі, перед попереднім кредитором.

При цьому нормами Глави 48 ЦК України, що регламентує порядок виконання зобов`язань, не передбачено обов`язку боржника перед здійсненням виконання пересвідчуватися про належну особу кредитора, відтак, зобов`язання виконується з урахуванням особи кредитора, про яку на момент його виконання був обізнаний боржник.

Суд також зазначає, що частиною 2 статті 516ЦК України визначено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, посилання позивача у справі на те, що при розгляді господарськими судами справи №910/11298/16 застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 №1905, за яким права вимоги були наявні у кредитора, перед яким відповідач фактично виконав зобов`язання, суд відхиляє.

Нікчемність відповідного договору про відступлення прав вимоги (факторингу) обумовлює правові наслідки для сторін таких правовідносин, зокрема, у спосіб повернення безпідставно отриманого майна, та не спричиняє виникнення прав чи обов`язків у інших суб`єктів, які сторонами таких відносин не є.

Враховуючи наведене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку, що відповідачкою доведено факт виконання нею зобов`язань за кредитними договором 200516491 від 27 квітня 2016 року, у зв`язку із чим у задоволені позову слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову підлягають розподілу витрати на правничу допомогу заявлені відповідачкою у відзиві на позовну заяву.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3).

Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позовуна відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачкою надано ордер на надання правничої допомоги та розрахунок витрат, які складають 5000 грн, а також квитанцію до прибуткового касового ордеру на суму 5 000 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, а також те, що заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу є обґрунтованими та співмірними з обсягом наданих послуг, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265, ЦПК України,

У Х В А Л И В :

В задоволенні цивільного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" на користь ОСОБА_1 в рахунок витрат на правничу допомогу 5000 (п`ять тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Головуюча: