Рішення № 1285446, 20.12.2007, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

20.12.07 Справа № 30/353

За позовом: ПП „ Лата”, м.Львів

До відповідача: ТзОВ „ Підприємство Мальви ЛТД”, м.Львів

Суддя Н.Мороз

Сума 4227,00 грн.

Представники:

від позивача - Думич Н.Б. -предст.

від відповідача –Ламах Г.Б.- предст.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ПП „Лата”, м. Львів до ТзОВ „Підприємство Мальви ЛТД”, м. Львів про стягнення 4227,00 грн. заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 15.11.2007 р. призначив розгляд справи на 20.12.2007 р.

Представник позивача в судове засідання з”явився, позов просить задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання з”явився, подав відзив на позов №20/07 від 20.12.2007р., в якому визнає суму основного боргу в розмірі 3656,00 грн. та 3% річних в сумі 53,00 грн. Щодо нарахованої позивачем пені та інфляційних нарахувать відповідач заперечив, з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язання вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1,2 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Форма договору сторонами визначається на власний розсуд (усна, письмова), недотримання письмової форми не тягне недійсності такого договору.

Відповідно до укладеного договору (усних домовленостей, які досягнуті сторонами), отримавши попередню оплату в сумі 2400 грн., по накладних №321 від 13.02.2006р, №589 від 16.03.2006р. (в матеріалах справи) позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 7056,00 грн. Дана обставина відповідачем не заперечувалась.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги.

04.05.2007р. позивачем на адресу відповідача направлено лист з вимогою про погашення заборгованості, однак борг в сумі 3 656,00 грн. відповідачем не сплачено.

В силу ст.193 ГК України, господарські зобов”язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

Позивачем, за прострочення виконання грошового зобов”язання, у відповідності до ст.550 ЦК України, нараховано пеню, яка, відповідно до поданого розрахунку, становить 255,00 грн. Проте, дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки, у відповідності до загальних положень про забезпечення виконання зобов”язань (ст.547 ЦК України), правочин щодо забезпечення виконання зобов”язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов”язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Крім того, у відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов”язання, зобов”язаний сплатити на вимогу кредитора 3% річних від простроченої суми, що становить 53,00 грн., а також інфляційні нарахування в сумі 263,00 грн. Однак, у відповідності до проведеного судом перерахунку, інфляційні нарахування підлягають до задоволення частково, в сумі 62,15 грн., оскільки позивачем невірно застосовано індекс інфляції.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.11,509,530,625, 639 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст.33, 43,47, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство Мальви ЛТД”, м. Львів, вул. Литвиненка,3 (р/р 26005163 в ЛФ ВАТ „ Мегабанк”, м. Львів, МФО 385413, код ЄДРПОУ 20815632) на користь Приватного підприємства „Лата”, м. Львів, вул. Східна, 45 (р/р 26004012597 в ПЛФ ВАТ „ Кредо Банк”, м. Львів, МФО 325365, код ЄДРПОУ 23889527)- 3656,00 грн. основного боргу, 53,00 грн.- 3% річних, 62,15 грн. інфляційних нарахувань, 91,80 грн. держмита та 106,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог-відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя