Рішення № 128539499, 30.06.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2025 р. № 400/12444/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнання бездіяльності Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не нарахування, а також нездійснення як учаснику бойових дій виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2024 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII, а також дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2024 рік у меншому розмірі, ніж у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, передбаченому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-Х11 та, з урахуванням раніше фактично виплачених сум, протиправними;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок, нарахувати та здійснити виплату як учаснику бойових дій щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності за 2024 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII (в редакції Закону України від 25.12.1998 року № 367-ХІУ), яка з урахуванням раніше фактично виплаченої суми становить 10 805,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та має статус учасника бойових дій. В 2024 році позивач отримав грошову допомогу до Дня Незалежності в розмірі 1000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 року №369 "Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань". Позивач вважає, що має право на отримання разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, як учасник бойових дії, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно чинного законодавства України, та висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18), що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою від 03.01.2025 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі №400/12444/24та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.

15.01.2025 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що згідно ст.12 Закону України № 3551-XII щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2024 року № 369, позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплачено щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі 1000 грн. Отже, виплата щорічної разової грошової допомоги позивачу здійснена відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на таку, тому підстави для визнання протиправними дій Головного управління відсутні.

Ухвалою від 17.01.2025 року суд зупинив провадження в адміністративній справі №400/9445/24 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №440/14216/23.

Ухвалою від 30.06.2025 року суд поновив провадження у справі №400/12444/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, зі стадії, на якій його було зупинено.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

У 2024 році відповідач виплатив позивачу разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік в розмірі 1000 грн.

Позивач, вважаючи вказану виплату такою, що виплачена не в належному розмірі, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Листом ГУ ПФУ в Миколаївській області повідомило про те, що у серпні 2024 року на особистий рахунок позивача була зарахована щорічна разова допомога відповідно до постанови № 369 в сумі 1000,00 грн, тобто в межах приписів чинного законодавства.

Не погодившись із вказаною відмовою відповідача щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі-Закон №3551-XII), який прийнято з метою створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до приписів ст. 4 Закону №3551-XII, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Перелік пільг учасникам бойових дій передбачений статтею 12 Закону № 3551-XII, зокрема, однією із таких пільг є надання учасникам бойових дій щорічної грошової допомоги.

Така грошова виплата була запроваджена з 01.01.1999 шляхом внесення змін до Закону №3551-XII Законом від 25.12.1998 № 367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: статтю 12 доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком».

Надалі зазначена норма зазнавала неодноразових змін та була предметом конституційного контролю в Конституційному Суді України.

Статтею 29 Закону України від 19.12.2006 №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема, установлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України №3551- XII та від 23.03.2000 №1584-III «Про жертви нацистських переслідувань» здійснюється у таких розмірах: зокрема, учасникам бойових дій - 280 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007, зокрема, статтю 29 розділу IV Закону № 489-V визнано такою, що не відповідає Конституції України з тих мотивів, що Верховна Рада України не є повноважною під час прийняття закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або у будь-який спосіб змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин та не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Законом України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (Закон № 107-VI) положення статті 12 Закону № 3551-ХІІ щодо грошової допомоги інвалідам війни викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 зазначені положення Закону № 107-VI щодо внесення змін до статті 12 Закону № 3551-ХІІ визнані неконституційними з тих мотивів, що внесення до законодавчих актів змін і доповнень та визнання законів такими, що втратили чинність, призвело до фактичного скасування чи звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина.

Законом України від 28.12.2014 №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі Закону № 3551-ХІІ, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, з огляду на наявні фінансові ресурси державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Внаслідок таких змін протягом 2014- 2022 років Кабінет Міністрів України ухвалював постанови, якими визначались фіксовані розміри щорічної разової допомоги до 5 травня, яка підлягала виплаті, зокрема, учасникам бойових дій.

Окремі з таких постанов були предметом судового оскарження і рішеннями судів у справах №640/9677/20, № 440/4157/21, були визнані протиправними та нечинними.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 (справа №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачала, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Законом України № 2983-IX, який набрав чинності 15.04.2023, частину п`яту статті 12 Закону №3551-XII, попередня редакція якої була такою: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України», викладено в новій редакції такого змісту:

«Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Запроваджена Законом № 2983-ІХ разова грошова виплата до Дня Незалежності України за своїм змістом та ознаками (щорічна періодичність; разовий характер; обов`язковість виплати; коло осіб, на яких поширюється) є аналогічною разовій грошовій допомозі до 5 травня, що виплачувалася учасникам бойових дій до внесення Законом № 2983-ІХ відповідних змін до частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Водночас частина п`ята статті 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ була змінена, зокрема через заміну дати, до якої приурочена така грошова виплата.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у зразковій справі №440/12216/23 дійшла висновку, що приурочення зазначеної виплати до іншої дати з мотивів проведення декомунізації, про що чітко викладено в пояснювальній записці, не змінює і не може змінювати її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни, оскільки мета виплати такої соціальної допомоги не змінилася - надання матеріальної підтримки особам з інвалідністю внаслідок війни, вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві.

Оскільки фрагмент цієї статті «у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України» не є новелою у механізмі правового регулювання застосування згаданої виплати для ветеранів війни, тому є підстави для висновку, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України не є зміненою (за умовами та підставами виплати) щорічною разовою грошовою допомогою до 5 травня. Такий правовий результат досягнуто шляхом безпосереднього внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, а не через внесення змін у бюджетне законодавство та надання відповідних повноважень Кабінету Міністрів України з метою подальшого ухвалення ним рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій.

За правовою природою грошову виплату до Дня Незалежності України не можна вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни чи учасників бойових дій, оскільки вона, хоча і відрізняється за назвою, порядком визначення розміру виплати, втім по суті є щорічною разовою грошовою допомогою певним суб`єктам - особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій, а приурочення її виплати до іншої дати і зміна порядку визначення її розміру не змінюють її природи саме як одного з видів соціальної допомоги - періодичної, одноразової виплати (допомоги) за рахунок бюджетних коштів певному колу осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у зразковій справі №440/12216/23 також зазначила, що Верховна Рада України під час формування соціальної політики держави відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України у законах самостійно визначає, зокрема, основи соціального захисту, та може збільшувати, зменшувати або перерозподіляти соціальні виплати й допомогу з урахуванням принципів пропорційності та соціальної справедливості.

Тимчасове обмеження окремих соціальних пільг (допомог) особам, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність та набули статусу ветеранів війни, а також членам їх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону №389-VIII, може відбуватися за умови внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.

Також Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зауважила, що передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону №3551-XII щорічна разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою (виплатою), яка має разовий характер, є щорічною та поширюється на певне коло осіб.

Аналогічні висновки є релевантними і до спірної щорічної допомоги, яка передбачена частиною п`ятою статті 12 Закону №3551-XII.

Зазначена разова грошова виплата не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у пунктах 1- 4 частини першої статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада України, як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.

Передбачена частиною п`ятою статті 12 Закону №3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата учасникам бойових дій є видом державної допомоги в загальній системі соціального захисту населення. Така виплата має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері. Оскільки нарахування разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни встановлено законом і конкретно не визначено в Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, тому Верховна Рада України має певну свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цього виду державної допомоги.

Верховна Рада України може встановлювати, модернізувати або поновлювати зазначений вид державної допомоги, змінювати її розмір, механізми її нарахування та надання, оскільки така допомога не закріплена в Конституції України, а визначається у законах відповідно до соціальної політики держави.

Невід`ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов`язок виконання соціальної політики держави у цій сфері. Одним з таких органів є Кабінет Міністрів України, який згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» забезпечує проведення державної соціальної політики.

27 грудня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1396 «Деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах». Цією постановою, зокрема, затверджено Порядок здійснення році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (Порядок № 1396).

Відповідно до пункту 3 цього Порядку грошова допомога виплачується до 24 серпня щороку в розмірах, визначених законодавством.

З метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, Кабінет Міністрів України 02 квітня 2024 року прийняв постанову № 369 Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, у 2024 році.

Постановою № 369 встановлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 року учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.

Як зазначалося Великою Палатою Верховного Суду, шляхом прийняття закону Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати учасникам бойових дій, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.

Зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв`язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.

Політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала, що Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах своїх повноважень внесла зміни до спеціального Закону № 3551-ХІІ, законодавчо врегулювавши порядок надання щорічної разової грошової виплати учасникам бойових дій, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила статті 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983- ІХ як спеціального закону.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, які сформульовані у постанові від 14.05.2025 у зразковій справі №440/14216/23, оскільки вони є цілком релевантними до спірних правовідносин.

З викладеного вбачається, що ГУ ПФУ в Миколаївській області, виплачуючи позивачу учаснику бойових дій, грошову допомогу до дня незалежності у 2024 році у розмірі 1000 грн, діяло відповідно до вимог чинного законодавства.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги не належать до задоволення.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 13844159) про визнання бездіяльності Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не нарахування, а також нездійснення як учаснику бойових дій виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2024 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII, а також дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2024 рік у меншому розмірі, ніж у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, передбаченому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-Х11 та, з урахуванням раніше фактично виплачених сум, протиправними та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок, нарахувати та здійснити виплату як учаснику бойових дій щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності за 2024 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII (в редакції Закону України від 25.12.1998 року № 367-ХІУ), яка з урахуванням раніше фактично виплаченої суми становить 10 805,00 грн - відмовити.

2. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко