Рішення № 128539048, 01.07.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

01 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1037/25

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі ЛОФСЗІ або позивач) до Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» (далі КНП «ЦПМСД №2» або відповідач), відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 293 422,25 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4401,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 60 осіб, тому середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону складає - 2 особи. Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Таким чином, за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайнятих особою з інвалідністю, відповідач до 15 квітня 2025 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 293 422,25 грн. Cума заборгованості по адміністративно-господарських санкціях підтверджується розрахунком сум АГС, який зроблено на підставі даних Пенсійного фонду України.

У відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

При поданні до суду позовної заяви за невиконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю відділення Фонду відповідно до п. 3.7. Порядку розраховує суму пені на дату подання позовної заяви. Враховуючи, що ставка НБУ з 07.03.2025 становить 15,5% - розрахунковий розмір пені дорівнює 0,05%.

Розмір пені у сумі 4401,30 грн підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.

Оскільки вищезазначені суми відповідачем не сплачено, утворилася заборгованість у розмірі 297 823,55 грн.

Несплата адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя, що є підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 20.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від представника відповідача 28.05.2025 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Адміністративно-господарські санкції не сплачуються підприємствами, установами і організаціями, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також неприбутковими організаціями.

КНП «ЦПМСД №2» є лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, неприбутковим підприємством, заснованим на комунальній власності міською територіальною громадою, в особі Лисичанської міської ради Луганської області, і відповідно, не є платником вищезазначених санкцій.

Відповідач зауважує, що в період воєнного стану виникають питання щодо правильного включення до середньооблікової кількості штатних працівників тих працівників, які не працюють через військову службу, відпустку без збереження зарплати на час воєнного стану, з якими призупинено дію трудового договору тощо.

Держстат у роз`ясненні щодо визначення середньооблікової кількості штатних працівників при заповненні звіту з праці за формою 1-ПВ рекомендує не включати до СКШП: 1. працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, встановленого чинним законодавством; 2. працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом; 3. працівників, відносно яких призупинено дію трудового договору, які евакуювались в іншу місцевість або місцезнаходження яких тимчасово невідомо, та працівників, які протягом періоду дії воєнного стану перебувають у відпустках без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки.

З урахуванням викладеного Комунальне некомерційне підприємство Лисичанської міської ради Луганської області «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» повідомляє, що на кінець 2024 року чисельність штатних працівників, склала 56 осіб, з них: 23 працюючих; 31 особа відносно яких призупинено дію трудового договору; 1 особа призвана на строкову військову службу; 1 особа у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею віку, встановленого чинним законодавством; 1 особа з інвалідністю.

Позивач не враховує, що на підприємстві працює 1 особа з інвалідністю, а саме: 11.06.2020 згідно yаказу КНП «ЦПМСД №2» про прийняття на роботу № 10 к-п, ОСОБА_1 був прийнятий на посаду господарськообслуговуючого персоналу КНП «ЦПМСД №2» з 12.06.2020.

Враховуючи вище викладене, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону складає - 1 особа. Середньооблікова чисельність штатних працівників КНП «ЦПМСД №2», яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 1 особу, що є норма, що встановлено нормативом.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до або після формування розрахунку, позивач надав до територіального органу Держпраці інформацію про порушення відповідачем законодавства щодо дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також докази того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлений факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік.

Нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб`єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» заходів для працевлаштування останніх. Такі обставини можуть бути встановлені лише за наслідками проведення органами Держпраці планових або позапланових перевірок.

За вказаних обставин, відповідач вважає, що позивач передчасно, не маючи встановлених актом перевірки Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, звернувся з позовом до суду про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

На думку відповідача, ним не було допущенно правопорушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а тому відсутні правові підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році.

Від представника позивача 03.06.2025 надійшла відповідь на відзив, згідно з якою зазначено таке.

Чинне законодавство України, зокрема Закон України Закон № 875, не передбачає звільнення від сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю для комунальних некомерційних підприємств. Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» є юридичною особою публічного права, що створена органом місцевого самоврядування. Згідно з наданим відповідачем витягом з ЄДРПОУ, КНП «ЦПМСД №2» має організаційно-правову форму «комунальне підприємство». За своєю суттю, комунальні некомерційні підприємства є самостійними господарюючими суб`єктами, які хоч і засновані органом місцевого самоврядування, проте не повністю утримуються за рахунок коштів бюджету, а мають власні доходи від надання послуг (наприклад, за договорами з НСЗУ) та можуть формувати прибуток.

Опираючись на наданий Статут КНП «ЦПМСД №2» та чинне законодавство, підприємство не може звільнятися від адміністративно-господарських санкцій на підставі статті 20 Закону № 875 як таке, що повністю фінансується з місцевого чи державного бюджету.

Пункт 5.1 Статуту зазначає, що окрім бюджетних асигнувань, підприємство має інші джерела доходів, тобто Статут не вказує, що підприємство повністю утримується за рахунок бюджету.

На підставі вищезазначеного можна зробити висновок, що відповідач не може претендувати на звільнення від сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю на підставі того, що воно нібито «повністю утримується за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів».

Щодо наступного обґрунтування відповідача з приводу середньооблікової чисельності штатних працівників зазначено, що після повідомлення відповідача, що він має нарахування АГС за невиконання нормативу, у відповідь не було надано жодного підтвердження наявності хоча б однієї особи з інвалідністю в штаті: ні наказу про прийняття на роботу, ні копії податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, де зазначена дана особа з інвалідністю, ні копія табелю робочого часу.

Єдине, що отримав позивач у відповідь на повідомлення це лист про звільнення відповідача від сплати адміністративно-господарських санкцій на підставі Статуту, стверджуючи, що вони є неприбутковою установою та на підставі ст 20 Закону № 875 не сплачують АГС.

Разом з цим жодного наказу про призупинення трудових договорів, на які посилається відповідач та уточнення даних, на основі яких можна було б розрахувати кількість середньооблікової чисельності штатних працівників та відповідно потрібну кількість осіб з інвалідністю не надано ні позивачу, ні суду.

Для виконання нормативу, інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю має бути відображена у звітності, що подається до Пенсійного фонду України, а дані про таких осіб передаються до Централізованого банку даних з проблем інвалідності (ЦБІ), адміністратором якого є Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю (стаття 19-1 Закону № 875, в редакції Закону України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та соціального захисту осіб з інвалідністю").

Згідно з даними, які наявні у позивача в ЦБІ (витяг з Реєстру роботодавців щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю), за звітний період 2024 року середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю у відповідача склала 0 осіб, при нормативі у 2 особи, що, на думку відповідача, свідчить про те, що інформація про працевлаштування ОСОБА_2 не була належним чином відображена у відповідних реєстрах. Для врахування особи з інвалідністю до нормативу, факт її працевлаштування та встановлення групи інвалідності має бути підтверджений відповідними відомостями у даних Пенсійного фонду України, які автоматично передаються до ЦБІ. Якщо дані Пенсійного фонду не відображають факт працевлаштування особи з інвалідністю, або відомості про інвалідність відсутні, така особа не може бути врахована у нормативі автоматично.

Рекомендація Держстату, на яку посилається відповідач, не є нормативно правовим актом на відміну від Інструкції 286, яка не передбачає виключення працівників, з якими призупинено трудовий договір із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу. Крім того, призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Трудовий договір продовжує діяти, а отже, працівник залишається у штаті підприємства. В свою чергу, середньооблікова чисельність розраховується на основі облікового складу штатних працівників.

Твердження відповідача про необхідність надання акта перевірки Держпраці для підтвердження невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю вважає безпідставними, оскільки позивачем було надано інформацію Східному міжрегіональному управлінню Державної служби України з питань праці про підприємства, які не виконали норматив.

У відповідь, Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці листом від 15.05.2025 № СХ/2/4820-25 повідомило, що у Міжрегіонального управління відсутні підстави для проведення заходу державного нагляду (контролю) за запитом позивача. До того ж, проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) можливе лише за наявності чітко визначених підстав і до таких підстав не включено перевірку виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Отже, відсутність акта перевірки з боку Держпраці не є недоліком або бездіяльністю позивача, а є результатом законної відмови Держпраці у проведенні такої перевірки через відсутність у неї відповідних повноважень за таким зверненням.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд визнати доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, необґрунтованими та такими, що не спростовують позовні вимоги, які просить задовольнити.

Від представника відповідача 09.06.2025 надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких зазначено таке.

Факт підтвердження обліку на підприємстві робітника з інвалідністю підтверджується наступними первинними документи: наказ КНП «ЦПМСД №2» про прийняття на роботу ОСОБА_1 № 10 к-п від 11.06.2020; довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 778193; пенсійне посвідчення ОСОБА_1 № 2506912071; особова картка працівника ОСОБА_1 форми П-2, затверджена наказом Держкомстатом і Міноборони №495; штатний розпис на 2024 рік. Ці документи підтверджують, що робітник підприємства ОСОБА_1 має інвалідність, обліковується на підприємстві з 12.06.2020 по сьогоднішній день.

11.06.2020 повідомлення про прийняття працівника на роботу подано до органів ДПС та відповідні дані було відображено у Об`єднаній звітності до ПФУ додатка 5. Змін, передбачених додатком 5 «Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби», а саме звільнення, переведення тощо, не було щодо нього.

Згідно наказу № 49 від 11.12.2023 трудовий договір з ОСОБА_1 призупинено. Відображення призупинення дії трудових договорів не передбачено Об`єднаною звітністю ПДФО та ЕСВ. А тому він відсутній у квартальних звітах Об`єднаної звітності ПДФО та ЕСВ за 2024 рік, присутні лише фактично отримуючи заробітну плату працівники підприємства-платники податків.

Щодо «некоректного подання інформації до органів ПФУ» відповідач зазначив, що направив уточнюючі звіти до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» в частині загальних відомостей про чисельність підприємства до ДПС України за весь 2024 рік окремо за кожний місяць 2024 року.

На підставі наведеного, представник відповідача просить суд відмовити в задоволені позову них вимог позивачу у справі в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи в змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

Комунальне некомерційне підприємство Лисичанської міської ради Луганської області «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2», код ЄДРПОУ 01985305, місцезнаходження: 93118, Луганська обл., місто Лисичанськ, кв. 40 років Перемоги, будинок 12 A, в установленому порялку зареєстровано в якості юридичної особи, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності було встановлено, що у КНП «ЦПМСД №2» у звітному 2024 році середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період період склала 60 осіб, кількість осіб з інвалідністю (норматив ст. 19 ЗУ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні) 2, кількість осіб з інвалідністю, які в тому числі мають ознаку нового робочого місця, жінки та чоловіки 0,.

У зв`язку з невиконанням відповідачем нормативу робочих місць з працевлаштування осіб з інвалідністю, позивачем складено розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, відповідно до якого: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік складає 60 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 2; фонд оплати праці штатних працівників 8802667,42 грн; середня річна заробітна плата штатного працівника 146711,12 грн; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше - 2; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу 293422,25 грн.

Вказаний розрахунок надіслано відповідачу у формі електронного документа через електронний кабінет работодавця 04.03.2025, що підтверджується відповідною квитанцією.

У зв`язку з несплатою визначених адміністративно-господарських санкцій за 2024 рік у добровільному порядку, відповідачем проведено нарахування пені за 30 днів прострочення в розмірі 4401,3 грн, що відображено у відповідному розрахунку.

З метою стягнення зазначених коштів з підприємства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відповідно до частин першої, другої статті 17 Закону України від 21.03.1991 №875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі Закон № 875-XII, в редакції на час виникнення спріних правовідносин), з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Такі заходи спрямовані на створення можливостей для інтеграції та економічної незалежності осіб з інвалідністю. Підприємства та організації також повинні активно співпрацювати з державною службою зайнятості, надаючи необхідні дані та сприяючи реалізації індивідуальних програм реабілітації, щоб забезпечити не лише формальне виконання законодавчих вимог, а й реальну підтримку інклюзивного працевлаштування.

Нормами статей 18 та 19 Закону № 875-XII встановлено обов`язок підприємств, установ та організацій створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначено норматив таких місць, порядок їх розрахунку, забезпечення умов праці та відповідальність за невиконання цього нормативу.

Частина третя статті 18 Закону № 875-XII визначає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У статті 19 Закону № 875-XII передбачено обов`язковий для підприємств, установ та організацій норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його розрахунку, контроль за виконанням, відповідальність за його недотримання та процедуру інформування і перевірки.

Зокрема, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (частина перша статті 19 Закону № 875-XII).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу" (частини друга та третя статті 19 Закону № 875-XII).

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина четверта статті 19 Закону № 875-XII).

Таким чином, підприємства, установи, організації та фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів (частина перша статті 20 Закону № 875-XII).

Тобто санкції обчислюються як певна сума за кожне непрацевлаштоване місце в межах нормативу (залежно від розміру середньої заробітної плати).

Частиною шостою статті 19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Відповідно до частин дванадцятої, чотирнадцятої статті 19 Закону № 875-ХІІ Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Матерілами справи встановлено, що позивачем у відповідності до вимог Закону № 875-ХІІ в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності визначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у КНП «ЦПМСД №2» за 2024 рік склала 60 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону складає - 2 особи, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом.

Внаслідок цього, відповідачу надіслано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 293422,25 грн.

За приписами частини четвертої статті 20 Закону № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875-ХІІ).

На час розгляду справи в суді відповідачем згідно розрахунку позивача сума адміністративно-господарських санкцій не сплачена.

Відповідно до листа Луганського обласного центру зайнятості №650/12.2-25 від 02.05.2025 на адресу позивача судом встановлено, що КНП «ЦПМСД №2» (код ЄДРПОУ 01985305) форми 3-ПІ «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з відміткою про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023, 2024 роках до базових центрів зайнятості Луганської області не надавало.

Натомість відповідач заперечує проти заявлених вимог з підстав того, що КНП «ЦПМСД №2» є лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, неприбутковим підприємством, заснованим на комунальній власності міською територіальною громадою, в особі Лисичанської міської ради Луганської області, і відповідно, не є платником вищезазначених санкцій.

Крім того зазначає, що згідно роз`яснення Держстату щодо визначення середньооблікової кількості штатних працівників при заповненні звіту з праці за формою 1-ПВ рекоменовано не включати: працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, встановленого чинним законодавством; працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом; працівників, відносно яких призупинено дію трудового договору, які евакуювались в іншу місцевість або місцезнаходження яких тимчасово невідомо, та працівників, які протягом періоду дії воєнного стану перебувають у відпустках без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки. Відтак, відповідач зауважує, що на кінець 2024 року чисельність штатних працівників КНП «ЦПМСД №2» склала 56 осіб, з них: 23 працюючих; 31 особа відносно яких призупинено дію трудового договору; 1 особа призвана на строкову військову службу; 1 особа у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею віку, встановленого чинним законодавством, а також 1 особа з інвалідністю.

Крім того, із посиланням на висновки Верховного Суду у постанові від 21.11.2022 по справі № 400/3957/21, відповідач вважає, що позивач передчасно, не маючи встановлених актом перевірки Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, звернувся з позовом до суду про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Щодо твердження відповідача про неприбутковість КНП «ЦПМСД №2», внаслідок чого він не є платником вищезазначених санкцій, суд зауважує, що чинне законодавство України, зокрема Закон України Закон № 875-ХІІ, не передбачає звільнення від сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю для комунальних некомерційних підприємств.

Як вбачається з наданого Статуту, КНП «ЦПМСД №2» є юридичною особою публічного права, що створена органом місцевого самоврядування. КНП «ЦПМСД №2» є суб`єктом господарювання із статусом комунального некомерційного (неприбуткового) підприємства. Підприємство є одержувачем бюджетних коштів у межах бюджетних асигнувань у відповідному бюджеті. Підприємство може мати інші джерела доходів відповідно до чинного законодавства України (пункт 5.1).

Таким чином, КНП «ЦПМСД №2 не може звільнятися від адміністративно-господарських санкцій на підставі статті 20 Закону № 875 як таке, що повністю фінансується з місцевого чи державного бюджету.

Щодо не включення при визначенні середньооблікової кількості штатних працівників при заповненні звіту з праці за формою 1-ПВ згідно роз`яснення Держстату, суд зазначає наступне.

Верховним Судом у пунктах 45-48 постанови від 24.04.2025 по справі № 280/3642/23 зазначено, що рекомендації не можуть розширювати положення підпункту 3.2.2 Інструкції № 286, зокрема, дозволяти роботодавцю виключати працівників, призваних на військову службу під час мобілізації, із середньооблікової кількості штатних працівників при розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Крім того, після введення воєнного стану в Україні відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 з 24 лютого 2022 року значно зросла кількість працівників, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації. Зазначене може створювати додаткові фінансові та організаційні витрати для роботодавців у контексті виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, передбаченого статтею 19 Закону № 875-XII, оскільки розмір цього нормативу залежить від середньооблікової кількості штатних працівників.

Проте за цей час жодних змін до Інструкції № 286 не було внесено і перелік категорій працівників, які виключаються з середньообліковій кількості штатних працівників відповідно до підпункту 3.2.2 пункту 3.2 Інструкції № 286, залишився незмінним.

Таким чином, працівники, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, включаються до розрахунку середньооблікової чисельності штатних працівників для цілей визначення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до статті 19 Закону № 875-XII.

Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду від 24.04.2025 по справі № 280/3642/23 до доводів відповідача щодо включення до середньооблікової чисельності штатних працівників, з якими призупинено трудовий договір, суд зауважує, що рекомендація Держстату не є нормативно-правовим актом на відміну від Інструкції 286, яка не передбачає виключення працівників, з якими призупинено трудовий договір із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу.

До того ж стаття 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2136-IX, що регулює порядок призупинення дії трудового договору, передбачає, що призупинення дії трудового договору - тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, отже трудовий договір продовжує діяти, а працівник залишається у штаті підприємства. Тоді як середньооблікова чисельність розраховується на основі облікового складу штатних працівників.

Водночас, згідно наданих до матеріалів справи документів, а саме: наказу КНП «ЦПМСД №2» № 10 к-п від 11.06.2020, повідомлення про прийняття на роботу від 11.06.2020, довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії № 778193, пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 на ОСОБА_1 , особової картки працівника ОСОБА_1 форми П-2 та штатного розпису на 2024 рік, судом встановлено, що у КНП «ЦПМСД №2» працює 1 особа з інвалідністю ОСОБА_2 , який прийнятий на посаду господарсько-обслуговуючого персоналу КНП «ЦПМСД №2» з 12.06.2020. ОСОБА_1 має безстрокову інвалідність, обліковується на підприємстві з 12.06.2020 по теперішній час. Згідно наказу № 49 від 11.12.2023 трудовий договір з ОСОБА_1 призупинено.

Відповідачем направлено уточнюючі звіти до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску в частині загальних відомостей про чисельність підприємства до ДПС України за весь 2024 рік та окремо за кожний місяць 2024 року, копії яких разом з квитанціями на підтвердження доставки до ГУ ДПС у Луганській області, ДПІ у Луганській області, перебувають в матеріалах справи. Як вбачається з рядка 101 зазначених звітів, середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, у тому числі працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність становить 1 особа.

З урахуванням вжиття роботодавцем заходів для виправлення звітності на час розгляду справи, суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази в їх сукупності підтверджують роботу на підприємстві 1 особи з інвалідністю, а тому кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для КНП «ЦПМСД №2» у 2024 році становить 1 робоче місце.

З огляду на викладене, сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю має бути розраховна в розмірі середньої річної заробітної плати на КНП «ЦПМСД №2» за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, що становить 146711,12 грн.

З урахуванням наведеного, з відповідача підлягє стягненню також сума пені у розмірі 2200,50 грн із розрахунку: сума пені за один день прострочення 146711,12 грн. х 0,05% = 73,35 грн; сума пені за період з 16.04.2025 по 15.05.2025, що підлягає сплаті: 73,35 грн х 30 дн =2200,5 грн.

Посиланням відповідача на висновки Верховного Суду у постанові від 21.11.2022 по справі № 400/3957/21 щодо необхідності надання акта перевірки Держпраці для підтвердження невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Верховний Суд у постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23 дійшов наступних висновків:

«З 06 листопада 2022 року, з набранням чинності Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю (4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників або одне місце для підприємств із 8- 25 працівниками) на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці, що робить правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 листопада 2022 року у справі № 400/3957/21, неактуальною для спірних правовідносин через зміни в правовому регулюванні.»

За таких обставин та сформованої практики Верховного Суду, доводи відповідача щодо передчасності звернення позивача до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій є необґрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб належать до часткового задоволення.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір частково вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також враховуючи відсутність витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (адреса: 18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, 269/105, код ЄДРПОУ 13396264) до Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області "Центр первинної медико-санітарної допомоги №2" (код ЄДРПОУ 01985305, місцезнаходження: 93118, Луганська обл., місто Лисичанськ, кв. 40 років Перемоги, будинок 12 A) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 146711,12 грн (сто сорок шість тисяч сімсот одинадцять гривень 12 копійок) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2200,50 грн (дві тисячі двісті гривень 50 копійок) (Одержувач: ГУК у Луг. обл./Сєвєрод. р-н/50070000, Код: 37991110, Банк: Казначейство України, IBAN UA 928999980313161230000012515).

У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.Є. Петросян