Рішення № 128533096, 01.07.2025, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа №569/8408/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арешту майна,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), діючи через свого представника ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач), в якому просив зняти арешт зі всього його майна, що було накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в рамках виконавчого провадження № 3842543 згідно постанови АА 517455 від 28 жовтня 2004 року.

Позовну заяву мотивував тим, що при зверненні до нотаріуса Піддубної Л.П. він дізнався, що на все його майно накладений арешт Відділом державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Ніяких вимог про повернення будь-яких боргів або повідомлень про відкриття стосовно нього виконавчого провадження він не отримував, про виконавче провадження не знав.

Він вважає, що триваючий на цей час арешт на його майно поза межами виконавчого провадження порушує його права. Також, ним було відправлено заяву від 23 квітня 2025 року начальнику Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з проханням зняти вказаний арешт, однак станом на дату подання позовної заяви, зняття арешту не відбулося, відповіді від відповідача він не отримував. Згідно до інформації, що міститься в Єдиному реєстрі боржників, відносно нього відсутня інформація щодо будь-якого виконавчого провадження, записів не знайдено.

Тому, за наявності арешту (обтяження), накладеного на майно, порушується його право власності, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд. Підстави для продовження обтяження на майно відсутні, а тому його право підлягає судовому захисту шляхом звільнення майна з-під арешту.

14 травня 2025 року Відділом державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подано відзив на позову заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

У відзиві вказує, що згідно з відомостями, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі постанови про арешт майна №АА 517455 від 28 жовтня 2004 року Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 .

Однак, за даними, що містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження, відсутні виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 в межах яких виносилась би постанова про арешт майна № АА 517455 від 28 жовтня 2004 року.

На виконанні у відділі перебували: ВП 127745 з виконання виконавчого листа №1-11, виданого 30 липня 2004 року Апеляційним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 300 грн. 19 жовтня 2004 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження і 19 жовтня 2004 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»; ВП 127754 з виконання виконавчого листа №1-11, виданого 30 липня 2004 року Апеляційним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на ОСОБА_4 370 грн. 19 жовтня 2004 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження і 19 жовтня 2004 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»; ВП 127768 з виконання виконавчого листа №1-11, виданого 30 липня 2004 року Апеляційним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 1500 грн. 19 жовтня 2004 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження і 19 жовтня 2004 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»; ВП 127778 з виконання виконавчого листа №1-11, виданого 30 липня 2004 року Апеляційним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 186 000 грн. 19 жовтня 2004 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження і 19 жовтня 2004 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»; ВП 127789 з виконання виконавчого листа №1-11, виданого 30 липня 2004 року Апеляційним судом Рівненської області про конфіскацію всього майна, належного на праві власності ОСОБА_1 19 жовтня 2004 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження і 19 жовтня 2004 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач стверджує, що арешт накладений в межах виконавчого провадження №3842543. Проте, такого виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_1 в АСВП не зареєстровано.

В тойже час,встановити вмежах якогоз переліченихвище виконавчихпроваджень буловинесено постановупро арештмайна боржниката оголошеннязаборони йоговідчуження АА517455від 28жовтня 2004року станомна 14травня 2025року неможливо. Протягом 2004 року все діловодство відділу здійснювалось на паперових носіях. Так, можливо припустити, що арешт майна накладався, як на підставі одного виконавчого документа, так і з метою виконання всіх наведених виконавчих документів. Станом на 14 травня 2025 року виконавчі провадження з виконання виконавчих листів по справі №1-11 не виконані. Доказів виконання цих рішень суду позивачем не надано.

Позивач та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою представника позивача ОСОБА_2 01 липня 2025 року представник позивача ОСОБА_2 подав заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його та позивача відсутності.

Представник відповідача Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою представника відповідача ОСОБА_7 01 липня 2025 року представник відповідача ОСОБА_7 подала заяву, в якій просила провести судове засідання у відсутність представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи і наявні у них докази, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом відповідно до Інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності та нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №426900262 від 14 травня 2025 року на все нерухоме майно ОСОБА_1 зареєстровано обтяження арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 3842543, на підставі постанови ДВС у м. Рівне про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №АА 517455 від 28 жовтня 2004 року.

Згідно інформацій зі спецрозділу по виконавчим провадженням на виконанні у Рівненському міському ВДВС ГТУЮ у Рівненській області перебували: ВП 127745 з виконання виконавчого листа №1-11, виданого 30 липня 2004 року Апеляційним судом Рівненської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 300 грн. 19 жовтня 2004 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження і 19 жовтня 2004 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»; ВП 127754 з виконання виконавчого листа №1-11, виданого 30 липня 2004 року Апеляційним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на ОСОБА_4 370 грн. 19 жовтня 2004 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження і 19 жовтня 2004 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»; ВП 127768 з виконання виконавчого листа №1-11, виданого 30 липня 2004 року Апеляційним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 1500 грн. 19 жовтня 2004 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження і 19 жовтня 2004 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»; ВП 127778 з виконання виконавчого листа №1-11, виданого 30 липня 2004 року Апеляційним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 186 000 грн. 19 жовтня 2004 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження і 19 жовтня 2004 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»; ВП 127789 з виконання виконавчого листа №1-11, виданого 30 липня 2004 року Апеляційним судом Рівненської області про конфіскацію всього майна, належного на праві власності ОСОБА_1 19 жовтня 2004 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження і 19 жовтня 2004 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, відповідач вказує, що встановити в межах якого з перелічених вище виконавчих проваджень було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження №АА 517455 від 28 жовтня 2004 року станом на 14 травня 2025 року неможливо.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частинами першими статей 317, 319 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Власник майна, згідно зі статтею 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, у тому числі здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (п. 1 ч. 1ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як передбачено ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

За змістом ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 203/3435/21, від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

Оскільки згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження відсутні відомості, які можуть ідентифікувати, згідно чого у 2004 році накладався арешт на майно ОСОБА_1 , слід зробити висновок, що виконавче провадження відсутнє.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно та відсутність у необхідності подальшого застосування такого арешту на майно є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Разом з тим, в заяві від 01 липня 2025 року представник позивача ОСОБА_2 просив судові витрати покласти на позивача, а тому суд не здійснює розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арешту майна задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , який накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № АА 517455 від 28 жовтня 2004 року ДВС у м. Рівне.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: вул. Замкова, буд. 22А, м. Рівне, код ЄДРПОУ 35007146.

Повне судове рішення складено 01 липня 2025 року.

Суддя О.О. Першко