Вирок № 128528783, 01.07.2025, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/2435/25

Номер провадження 1-кп/585/518/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальну справу по матеріалах кримінального провадження № 12025200470000457 про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженки с. Біловод Роменського району Сумської області, українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, ФОП « ОСОБА_3 », заміжньої, раніше не судимої, зареєстрованої та мешканки за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

представника потерпілого - ОСОБА_5 ,

обвинуваченої - ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

До Роменського міськрайонного суду Сумської області надійшов обвинувальний акт № 12025200470000457 відносно ОСОБА_3 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Під час підготовчого судового засідання представник потерпілого ОСОБА_5 та обвинувачена ОСОБА_3 звернулися до суду з клопотанням про затвердження угоди про примирення, укладеної між ними.

Згідно даної угоди ОСОБА_3 визнала себе винуватою у скоєнні кримінального правопорушення за наступних обставин:

Відповідно ст.13Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Пунктом «б» ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Відповідно п. ґ ст. 83 Земельного кодексу України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно ст.60Земельного кодексу вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів.

Статтею 112Земельного кодексуУкраїни передбачено, що охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів, уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Статтею 88Водного кодексуУкраїни передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів.

Також,статтею 89Водного кодексуУкраїни визначено,з поміжіншого,що у прибережнихзахисних смугахуздовж річок,навколо водоймта наостровах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.

Відповідно ст.125Земельного кодексуУкраїни право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст.126Земельного кодексуУкраїни право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На початку травня 2025 року, точного часу не встановлено, ОСОБА_3 , маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, достовірно знаючи, що земельна ділянка у встановленому порядку їй не надавалася у володіння і користування та не передавалася у власність, або оренду, тобто за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки, в порушення ст. 13 Конституції України, ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України, ст. ст. 60, 112, 125, 126 Земельного кодексу України, за допомогою сільськогосподарської техніки, обладнаної навісним оснащенням під керуванням невстановленої особи, самовільно зайняла (здійснила культивацію) земельної ділянки площею 0,5842 га комунальної форми власності, а саме прибережну захисну смугу р. Сула, яка прилягає та знаходиться поряд з господарством за адресою: Сумська область, Роменський район, с. Попівка, вул. Платона, 2, використавши відповідну земельну ділянку, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Попівка Роменського району Сумської області, для вирощування сільськогосподарської продукції - пшениці.

Таким чином ОСОБА_3 вчинила умисні дії, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 197-1 КК України (самовільне заняття земельної ділянки, щодо земель в охоронних зонах).

ОСОБА_3 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення визнала повністю і просила суд затвердити досягнуту між нею та представником потерпілого угоду, на укладення якої вона добровільно погодилася.

Представник потерпілого ОСОБА_5 також просив затвердити угоду про примирення.

Прокурор проти затвердження угоди не заперечував.

Суд, дослідивши угоду про примирення від 25 червня 2025 року, укладену між представником потерпілого ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_3 , дійшов наступного висновку.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Умови угоди не суперечать вимогам КПК України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди відбулося добровільно, умови, які б ускладнювали виконання угоди обвинуваченою, не встановлено.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є також добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Представник потерпілого також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п. 2 ч. 1 ст.473 КПК України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання - у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Витрати по справі відсутні. Речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 349, 373, 374,394, 471, 473, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 25 червня 2025 року про примирення між представником потерпілого ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_3 , відповідно до якої:

Визнати ОСОБА_3 винуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України і призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1