Рішення № 128527407, 01.07.2025, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/4106/25

Провадження № 2/463/1477/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2025 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Романської І.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого постачання теплової енергії,

в с т а н о в и в :

позивач звернувсяв судз позовомдо відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягненнязаборгованості запослуги зпостачання тепловоїенергії назагальнобудинкові потреби,на забезпеченняфункціонування внутрішньобудинкових системопалення урозмірі 5841,41гривень заперіод з01.12.2021року по31.03.2025року, а також 172,82 гривень пені, нарахованої на суму заборгованості.

Свої позовнівимоги обґрунтовуєтим,що між сторонами з 01.07.2014 року існували фактичні договірні правовідносини, передбачені ст.11 ЦК України з приводу надання послуг у сфері централізованого постачання теплової енергії, шляхом відкриття особового рахунку за № НОМЕР_1 для проведення розрахунків. З 01.12.2021 року між позивачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» та відповідачами укладено типовий індивідуальний договір про надання послуг з централізованого постачання теплової енергії. Позивач надає послуги з постачання теплової енергії у багатоквартирний житловий будинок з інженерним обладнанням та приладами централізованого обладнання, за адресою: АДРЕСА_1 , в якому знаходиться квартира АДРЕСА_2 . Нарахування кількості та вартості наданих послуг до 01.12.2021 року проводилось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 630 № «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21.07.2005 року, а з 01.12.2021 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 830 «Про затвердженняПравил наданняпослуг зпостачання тепловоїенергії ітипових договорівпро наданняпослуг зпостачання тепловоїенергії» від21.08.2019року та відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315. У відповідності до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у встановлені договором або законом строки. Згідно з п.32договору розрахунковимперіодом дляоплати обсягуспожитої послугиє календарниймісяць.Споживач зобов`язанийоплачувати послугив установленомудоговором строки. Однак, передбачених нормами обов`язків відповідачі не виконують, внаслідок чого заборгували позивачу за надані послуги з опалення/постачанням теплової енергії за період з 01.12.2021 року по 31.03.2025 року суму у розмірі 5841,41 року, а також 172,82 гривень пені, нарахованих на суму заборгованості. Враховуючи наведене, просить позовні вимоги задовольнити.

29 травня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 подано клопотання про витребування доказів по справі, відкладення судового розгляду та виключення ОСОБА_2 з числа відповідачів.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 03.06.2025 року, клопотання відповідача задоволено частково, лише в частині відкладення розгляду справи, у задоволенні решти клопотань - відмовлено.

26 червня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву. Просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Зазначає, що з 2000 року його квартира від`єднана від мережі центрального теплопостачання. З того часу відповідач жодних договорів із позивачем не укладав і відповідно жодні послуги ЛМКП «Львівтеплоенерго» не надаються. Вважає такі нарахування абсолютно безпідставними та такими, що порушують його права як споживача. Звертає увагу, що договір про надання житлово-комунальних послуг, проєкт або ж окремі його складові, йому, як потенційному споживачу, представниками ЛМКП «Львівтеплоенерго» не було надано, відповідно і не могли бути ним підписаними. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплати рахунку за надані послуги, факт отримання послуги. Такі докази у матеріалах справи відсутні. Платіжні квитанції за послуги, які він отримує вочевидь не відповідають вимогам Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. У розрахунках заборгованості не вказано за які послуги таку нараховано та спосіб розрахунку, методику, зрозумілу форму обчислень. Вказане порушує умови типового договору про надання послуг з теплопостачання, в якому вказано про необхідність розрахунків опалювальних площ та ін., оскільки саме ці дані є істотними умовами договору. Стверджує, що він не є споживачем послуг, які надає ЛМКП «Львівтеплоенерго», оскільки у квартирі влаштовано індивідуальну систему опалення. З огляду на вказане, позивач безпідставно проводить нарахування за послуги теплопостачання, які ним не споживаються, що свідчить про протиправність його дій. Таким чином, наведені обставини свідчать про необґрунтованість вимог позивача, оскільки подані ним докази не відповідають заявленим вимогам і не можуть бути покладені в основу рішення так як викликають сумнів у їх достовірності.

26 червня 2025 року представником позивача Концур О.А. подано клопотання про вилучення з числа відповідачів ОСОБА_2 , у зв`язку із тим, що останній на момент утворення заборгованості не досяг повноліття, а отже, не може нести солідарну відповідальність за таким зобов`язанням.

Згідно вимог ст.42 ЦПК України встановлено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Суд звертає увагу на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а тому, дослідивши матеріали справи з огляду на заявлене клопотання сторони позивача, вважає за необхідне його задовольнити та вилучити з числа відповідачів ОСОБА_2 .

Інших заяв по суті справи, виключно в яких в силу вимог ч.1 ст.174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору не надходило.

Позовна заява поступила до суду 05.05.2025 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 06.05.2025 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними у ній матеріалами. Визначено сторонам строк та черговість подання заяв по суті справи.

Разом з ухвалою про відкриття провадження суд надіслав сторонам інформаційне повідомлення про права та обов`язки.

Суд у відповідності до вимог ч.5 ст.12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Разом з тим, у відповідності до вимог ч.7 ст.81 ЦПК України суд розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч.3 ст.367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст.264 ЦПК України, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ОСОБА_3 існували фактичні договірні правовідносини, передбачені ст.11 ЦК України з приводу надання послуг у сфері теплопостачання, шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 для проведення розрахунків (а.с.8).

Позивачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» укладено та оприлюднено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.12.2021 року. Отже, ЛМКП «Львівтеплоенерго» будучи наділеним повноваженнями виконавця послуг за договором приєднання про надання послуг, надавало послуги з централізованого опалення (а.с.4-6).

Квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою № 1 з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації від 21.02.2024 року (а.с.7).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 користується послугами, які надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 року по 31.03.2025 року, становить 5841,41 гривень; заборгованість по штрафним санкціям (пені)-172,82гривень (а.с.8).

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 10.03.2025 року, скасовано судовий наказ, виданий за заявою ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги (а.с.9).

Згідно з ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями частини першої ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно зі ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач або суб`єкт теплопостачання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі ч.6 ст.25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Питання надання житлово-комунальних послуг регулюються спеціальним законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин, а саме:Законом України«Про житлово-комунальніпослуги» (Закон України № 1875-ІV), Закону України«Про теплопостачання» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими Постановою КабінетуМіністрів Українивід 21липня 2005року №630 (із змінами) та постановою Кабінету Міністрів України № 830 «Про затвердженняПравил наданняпослуг зпостачання тепловоїенергії ітипових договорівпро наданняпослуг зпостачання тепловоїенергії» від21.08.2019року (далі - Правила).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить: 1) житлові послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком,що включає: забезпеченняутримання спільногомайна багатоквартирногобудинку,зокрема прибираннявнутрішньобудинкових приміщеньта прибудинковоїтериторії,якщо прибудинковатериторія,за данимиДержавного земельногокадастру,знаходиться увласності абокористуванні співвласниківбагатоквартирного будинкувідповідно довимог законодавства,виконання санітарно-технічнихробіт,обслуговування внутрішньобудинковихсистем (крімобслуговування внутрішньобудинковихсистем,що використовуютьсядля наданнявідповідної комунальноїпослуги уразі укладенняіндивідуальних договорівз обслуговуваннямвнутрішньобудинкових системпро наданнятакої послуги,за умовамияких обслуговуваннятаких системздійснюється виконавцем),утримання ліфтівтощо; купівлюелектричної енергіїдля забезпеченняфункціонування спільногомайна багатоквартирногобудинку; поточнийремонт спільногомайна багатоквартирногобудинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Хоч у частині першій статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні» обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Як зазначено у п.8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, (які діяли на час виникнення спірних правовідносин) послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно доп.п.35,36,37постанови КабінетуМіністрів України№ 830«Про затвердженняПравил наданняпослуг зпостачання тепловоїенергії ітипових договорівпро наданняпослуг зпостачання тепловоїенергії» від21.08.2019року розрахунковимперіодом дляоплати спожитоїпослуги єкалендарний місяць.Оплата послугиздійснюється непізніше останньогодня місяця,що настаєза розрахунковимперіодом (граничнийстрок внесенняплати заспожиту послугу),якщо іншийпорядок тастроки невизначені договором.За бажаннямспоживача оплатапослуг можездійснюватися шляхомвнесення авансовихплатежів. Споживачздійснює оплатуспожитої послугищомісяця впорядку тастроки,визначені договором. Споживачне звільняєтьсявід оплатипослуги,отриманої нимдо укладеннявідповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Частиною 6 ст.10Закону України«Про комерційнийоблік тепловоїенергії таводопостачання» передбачено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Наказом Міністерстварегіонального розвитку,будівництва тажитлово-комунальногогосподарства Українивід 22листопада 2018року №315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі Методика).

Пунктами 1-3 розділу IV Методики передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається на підставі показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, вузлів розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді) або приладів-розподілювачів теплової енергії у разі оснащення ними 100% місць загального користування та допоміжних приміщень.

У разі відсутності вузлів розподільного обліку у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі (Qопбуд): одноповерхова будівля - 20%; двоповерхова - 18%; триповерхова - 16%; чотириповерхова - 14%; п`ятиповерхова - 12%; шестиповерхова та вище - 10%.

За рішенням співвласників будівлі зазначені частки споживання теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, можуть визначатися із застосуванням понижувального коефіцієнта від 0,2 до 0,9 залежно від теплотехнічних характеристик огороджувальних конструкцій, зокрема, характеристик заповнення дверних віконних, балконних та дверних блоків, наявності тамбурів, якості теплоізоляції інженерних систем тощо, або за рішенням співвласників для визначення частки може застосовуватися підвищувальний коефіцієнт від 1,1 до 2 залежно від наявності та технічного стану опалювальних приладів в МЗК та допоміжних приміщеннях, стану теплотехнічних характеристик огороджувальних конструкцій. Рішення про їх застосування або зміну приймається в міжопалювальний період, про що співвласники будівлі письмово повідомляють виконавця комунальної послуги або виконавця розподілу.

У разі якщо приміщення всіх споживачів у будинку оснащені вузлами розподільного обліку, обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається як різниця між обсягом теплової енергії, визначеної на підставі показань вузла комерційного обліку, та сумарним обсягом спожитої теплової енергії за показаннями вузлів розподільного обліку, а також з врахуванням обсягу витрат теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкової системи опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Відповідно до п.12 розділу IV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Отже, вартість наданих споживачам послуг з постачання теплової енергії складається з:

- нарахування за спожиту теплову енергію на підставі показників індивідуального засобу обліку, встановленого у квартирі (в разі відсутності індивідуального засобу обліку, по показниках будинкового засобу обліку пропорційно до опалювальної площі споживача);

- донарахування до мінімального споживання теплової енергії (в разі проведення нарахування за спожиту теплову енергію на підставі показників індивідуального засобу обліку, встановленого у квартирі);

- постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби;

- функціонування системи опалення.

Статтею 24Закону України«Про теплопостачання» визначено, що основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачання організацією на постачання теплової енергії.

Пунктом 1.1 Договору приєднання «Про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» від 01 липня 2014 року виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у строки і на умовах, що передбачені цим договором приєднання.

Пунктом 5 Індустріального Договору «Про надання послуг з постачання теплової енергії Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» від 01 грудня 2021 року передбачено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Обов`язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572.

А відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18).

Таким чином,згідно іззазначеними нормамизакону споживачзобов`язаний оплатитижитлово-комунальніпослуги,якщо вінфактично користувавсяними.Факт відсутностідоговору пронадання житлово-комунальнихпослуг сампо собіне можебути підставоюдля звільненняспоживача відоплати послугу повномуобсязі. А тому суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на позов про відсутність укладеного договору.

В цілому об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку: і житлових, і нежитлових. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалюване приміщення.

Проте, як і в попередньому випадку відповідачем не надано доказів відсутності у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , опалення місць загального користування.

Втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки опалювальних приладів відноситься до втрат абонента (споживача). Тому співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18.

Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення і гарячого водопостачання належать до інженерного обладнання житлового будинку і є його невід`ємною частиною. Таким чином, співвласники багатоквартирного будинку зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку пропорційно своїй частці спільного майна у будинку.

Тобто, усі співвласники батоквартирного будинку зобов`язанні проводити оплату за загально будинкові потреби на опалення пропорційно своїй частці спільного майна у будинку.

Разом з тим, відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Згідно зі статтею 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримував надані послуги з постачання централізованого опалення, проте своїх обов`язків щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг не виконував та не сплачував їх рахунки.

Відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Аналіз положень статті 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року по справі №717/1323/16-ц (провадження №61-22244св18).

Проте, відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання з оплати вартості послуг з постачання централізованого опалення, наданих позивачем за адресою: АДРЕСА_3 .

Разом з тим, заперечень чи спростувань (у формі відповідних розрахунків) розрахунку заборгованості відповідач не подав, іншого розрахунку суду не представлено, як і не доведено те, що невиконання зобов`язань по сплаті вартості отриманих послуг сталося не з його вини, а інші доводи викладенні відповідачем у відзиві не спростовують зворотного.

Натомість оцінюючи поданий позивачем розрахунок заборгованості з точки зору допустимості та належності, суд враховує, що такий було належним чином обґрунтовано та мотивовано. У свою чергу, в процесі розгляду справи не здобуто жодних доказів, які ставлять під сумнів математичні розрахунки наведені позивачем.

Оскільки позивач, як виконавець послуг, забезпечив надання споживачу відповідних послуг, а саме надавав послугу з централізованого опалення на загальнобудинкові потреби, на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення за адресою: АДРЕСА_3 , відповідач її споживав, від отримання не відмовлявся, тобто, між сторонами встановлені фактичні договірні відносини на тих умовах, за яких надаються ці послуги, та те, що відповідач не надав належних доказів неправильності проведених позивачем розрахунків існуючої заборгованості за надані послуги, слід дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Станом на 01.07.2025 року у суду відсутні відомості про погашення відповідачем заборгованості перед позивачем.

Згідно зі ст.5ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач, отримавши за спірний період послуги з централізованого опалення належної якості, зобов`язаний був оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів. А тому, позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення шляхом стягнення з відповідача заборгованості у вказаному розмірі.

У відповідності до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3028,0 гривень.

Керуючись ст.ст.76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

позов Львівського міськогокомунального підприємства«Львівтеплоенерго» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міськогокомунального підприємства«Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 року по 31.03.2025 року у розмірі 5841,41 гривень (п`ять тисяч вісімсот сорок одну гривню 41 копійку) та 172,82 гривень пені, нарахованих на суму заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міськогокомунального підприємства«Львівтеплоенерго» судовий збір у розмірі 3028,0 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплонерго», місцезнаходження: 79040, м.Львів, вул.Данила Апостола,1, код ЄДРПОУ 05506460.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Суддя Грицко Р.Р.