Ухвала суду № 128524854, 01.07.2025, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/6541/21

Провадження №2/639/74/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 року Новобаварський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді Баркової Н.В.,

за участю секретаря Кобзар І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Новобаварського(Жовтневого) районного суду м. Харкова від 29.09.2021 року прийнято позов до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКС-ЛАЙН» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування та стягнення моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою Новобаварського(Жовтневого)районного судум.Харкова від08.08.2024року підготовче провадженняу цивільнійсправі за позовом ОСОБА_1 доПриватного акціонерноготовариства «Страховакомпанія «ВУСО»,Товариства зобмеженою відповідальністю«МІКС-ЛАЙН»про стягненнянедоплаченого страховоговідшкодування тастягнення моральноїшкоди,завданої смертюфізичної особи закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті.

Між тим, ухвалою Новобаварського (Жовтневого) районного суду м. Харкова від 26.09.2024 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКС-ЛАЙН» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування та стягнення моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКС-ЛАЙН» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи - закрито.

Розгляд справипродовжено вчастині позовнихвимог ОСОБА_1 за її позовом до ПАТ «Страхова компанія «ВУСО», в якому позивач просить суд стягнути на її користь з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» недоплачене страхове відшкодування у розмірі 9 800,00 грн.

Між тим в судові засідання 28.11.2024 року о 10-30 год., 13.03.2025 року о 10-00 год., 22.04.2025 року о 12-00 год. та 01.07.2025 року о 12-00 год. належним чином повідомлені про дату, час та місце судових засідань позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Мосейчук А.М. не з`являлися, про дату, час та місце судових засідань були повідомлені належним чином, судові повістки про виклик до суду повернулися на адресу суду з відміткою «Відсутній адресат», що відповідно до вимог процесуального закону вважається врученням судової повістки і є належним повідомленням про день і час розгляду справи її учасника.

Представник відповідача ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» у судове засідання також не з`явився, неодноразово надавав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що вищевказаний позов підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість з`явлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;

5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Частиною 1 ст. 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження під час провадження справи).

Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Частиною 5 ст. 223 ЦПК України встановлено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Вказані положення також зазначені в ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Тобто, в законі не вказано про врахування поважності причин повторної неявки позивача, зазначені зміни до законодавства внесені з метою недопущення зловживання особами, які беруть участь у справі, своїми процесуальними правами.

Таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст. 210 ЦПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

При цьому законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 5 ст. 142 ЦПК України), а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч. 2 ст. 257 ЦПК України).

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і це не може бути підставою для скасування постановленої ним ухвали про залишення заяви без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Крім того, слід зазначити, що Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його не з`явлення не перешкоджає розгляду справи.

В даному випадку позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Мосейчук А.М. повідомлялися про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчать повернуті на адресу суду зворотні поштові повідомлення з відміткою «Відсутній адресат», про нову адресу проживання суд також не сповіщали, про причини неможливості участі в судовому засіданні не повідомляли. Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Мосейчук А.М. заяву про розгляд справи у їх відсутність також не подавали. Між тим, враховуючи категорію справи, обсяг наданих доказів, її розгляд у відсутність позивача та її представника є неможливим. Обставини неявки у судові засідання позивача та її представника, яким було відомо про наявність цивільної справи за вищевказаним позовом в суді, призвели до критичного затягування судового розгляду даної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування підлягає залишенню без розгляду.

При цьому у суду відсутні передбачені процесуальним законом підстави для розгляду справи за відсутності позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 10, 43, 44, 131, 128, 210, 223, 257 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 01.07.2025 року.

Суддя Н.В. Баркова