Рішення № 128522387, 30.06.2025, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1132/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Полтава" (36014, м. Полтава, вул. Соборності, 62; ідент. код 21076355)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "РМК" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 151; ідент. код 41870021)

про стягнення 83547,22 грн

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-Полтава" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "РМК", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 83547,22 грн, з яких 49673,84 грн основного боргу, 11173,22 грн пені, 18405,06 грн збитків від інфляції, 4295,10 грн - 3% річних. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договорами оренди майна № 86 від 01.11.2021 року та № 87 від 01.11.2021. Крім того, просить суд покласти на відповідача витрати позивача по оплаті судового збору у сумі 3028,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.04.2025 прийнято позовну заяву ТОВ "Альянс-Полтава" до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1132/25. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.04.2025, на адресу суду від учасників справи не надходило, зокрема не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов до 28.04.2025 не надав.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.04.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, вказана ухвала була повернута на адресу суду з позначкою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом враховано, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Разом з цим, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому судом враховано, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя. Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

Відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.

Також Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У місті Харкові, де розташований Господарський суд Харківської області, постійно оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров`ю.

Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23).

Відповідно до наведених приписів судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал "повітряна тривога" та реагування задля збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.

При цьому обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі №910/2116/21 (910/12050/21).

На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв`язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області, суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс-Полтава" (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "РМК" (відповідач, орендар) було укладений договір оренди майна № 86 (том справи 1, а.с. 10-13), відповідно до умов я кого рендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (далі за текстом - оренда) частину нежитлового приміщення та обладнання за переліком згідно акту - прийому передачі обладнання (додаток № 3) та акту прийому - передачі частини нежитлового приміщення (додаток № 2), які є невід`ємними частиною Договору (далі за текстом - майно) (п. 1.1. Договору). Адреса приміщення - м. Полтава, вул. Соборності 62. Загальна площа приміщення 228.6 кв.м, згідно з планом (Додаток №1 до Договору) (п. 1.1- 1.3 договору).

Відповідно до п. 3.1-3.2 договору, передача майна здійснюється за актом приймання - передачі частини нежитлового приміщення (Додаток № 2) та акту - прийому передачі обладнання (Додаток № 3), які підписується уповноваженими представниками Сторін, що свідчить про фактичну передачу майна в оренду. Нарахування орендної плати та сплати всіх передбачених цим Договором платежів проводиться з дати підписання акту приймання передачі (п. 3.1 та п. 3.2 Договору).

Договір діє з моменту прийняття майна орендарем за актами прийому-передачі частини приміщення № 2 та обладнання № 3; до 31 грудня 2022 р., а в частині виконання зобов`язань до повного їх виконання (п. 4.1 Договору);

Розмір орендної плати та порядок розрахунків узгоджені сторонами у розділі 5 договору, зокрема у п. 5.1. договору унормовано, що орендна плата складається з основної та змінної частини. Основна частина орендної плати встановлений розмір основної частини орендної плати складає 180,00 грн за 1кв.м. в тому числі ПДВ. Загальна сума основної частини орендної плати за перший розрахунковий місяць складає 41 148,00 грн, в тому числі ПДВ. Змінна частина орендної палати складається із суми компенсацій за технічне обслуговування приміщення, забезпечення електроенергією, водопостачання і водовідведення та інших витрат, які виникають під час дії даного договору.

Розмір основної частини орендної плати підлягає індексації. Основна частина орендної плати індексується раз в рік на початку календарного року, виходячи з розміру річної інфляції, яка складається за попередній рік (п.5.2. Договору).

Основна частина орендної плати нараховується та сплачується на підставі зазначеного договору та/ або рахунків в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця оренди (п. 5.3. Договору).

Основна частина орендної дати за перший та останній місяць оренді сплачується Орендарем протягом 10 днів з моменту укладення договору на підставі цього договору та/або рахунку. В разі розірвання договору або закінченні строку його дії орендна плата за останній місяць оренди буде зарахована за вказаний місяць оренди (п. 5.4 Договору).

Оплата змінної частини орендної плати проводиться Орендарем на підставі наданих Орендодавцем рахунків на протязі 5-ти днів з моменту отримання відповідного рахунку Орендарем (п. 5.7 Договору).

В разі наявності у Орендаря заборгованості по орендній платі за попередній розрахунковий період наступні платежі здійснені Орендарем зараховуються в погашення заборгованості по орендній платі незалежно від призначення платежу зазначеного Орендарем (п. 5.14 Договору);

Пунктом 8.1.1 договору сторонами узгоджено порядок нарахування пені, так за затримку сплати орендних платежів, передбачених цим договором, орендар зобов`язався сплачувати орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками без зауважень та виправлень.

01.11.2021 року, тобто в день укладення Договору № 86 сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі приміщення (а.с. 14), відповідно до якого згідно до договору оренди майна № 86 від 01.11.2021 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду частину приміщення за адресою м. Полтава, вул. Соборності 62, загальною площею 228.6 кв.м згідно з планом. Претензій щодо умов прийому-передачі, стану орендовано приміщення сторони одна до одної не мали, про що вказано в акті.

Крім того, між сторонами було укладено акт приймання-передачі обладнання від 01.11.2021 року (а.с. 15)

Сторонами було укладено наступні додаткові угоди до договору:

- Додаткова угода № 1 від 01.11.2021, якою, зокрема, встановлено, що щомісячно з 01 листопада 2021 по 31 січня 2022 розмір основної частини орендної плати становить суму 29718,00 грн, в т.ч. ПДВ. Орендна плата підлягає індексації (а.с. 16);

- Додаткова угода № 2 від 31.01.2022 p., якою встановлено розмір основної частини орендної плати в період з 01 лютого 2022 р. по 30 квітня 2022 р. в розмірі 4000,00 грн в місяць (а.с. 17);

- Додаткова угода № 3 від 30 04.2022 p., сторонами було урегульовано правовідносини шляхом розірвання договору оренди майна № 86 від 01.11.2021 року - 30.04.2022 року (а.с. 18).

30.04.2022 року орендоване майно повернуто орендодавцю за актом приймання-передачі приміщення та актом приймання-передачі обладнання (а.с. 19-20).

Крім того, 01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс-Полтава" (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "РМК" (відповідач, орендар) було укладений договір оренди майна № 87 (том справи 1, а.с. 21-24), відповідно до умов я кого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (далі за текстом - оренда) нежитлове приміщення та обладнання за переліком згідно акту - прийому передачі обладнання (додаток № 3) та акту прийому - передачі частини нежитлового приміщення (додаток № 2), які є невід`ємними частиною Договору (далі за текстом - майно) (п. 1.1. Договору). Адреса приміщення - м. Полтава, вул. Лідова, 11. Загальна площа приміщення 72.1 кв.м, згідно з планом (Додаток №1 до Договору) (п. 1.1- 1.3 договору).

Договір діє з моменту прийняття майна орендарем за актами прийому-передачі частини приміщення № 2 та обладнання № 3; до 31 грудня 2022 р., а в частині виконання зобов`язань до повного їх виконання (п. 4.1 Договору);

Розмір орендної плати та порядок розрахунків узгоджені сторонами у розділі 5 договору, зокрема у п. 5.1. договору унормовано, що орендна плата складається з основної та змінної частини. Основна частина орендної плати встановлений розмір основної частини орендної плати складає 150,00 грн за 1 кв.м. в тому числі ПДВ. Загальна сума основної частини орендної плати за перший розрахунковий місяць складає 10 815,00 грн, в тому числі ПДВ. Змінна частина орендної палати складається із суми компенсацій за технічне обслуговування приміщення, забезпечення електроенергією, водопостачання і водовідведення та інших витрат, які виникають під час дії даного договору.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками без зауважень та виправлень.

01.11.2021 року, тобто в день укладення Договору № 87 сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі приміщення (а.с. 25), відповідно до якого згідно до договору оренди майна № 87 від 01.11.2021 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду частину приміщення за адресою м. Полтава, вул. Лідова 11, загальною площею 72.1 кв.м згідно з планом. Претензій щодо умов прийому-передачі, стану орендовано приміщення сторони одна до одної не мали, про що вказано в акті. Крім того, між сторонами було укладено акт приймання-передачі обладнання від 01.11.2021 року (а.с. 26).

Додатковою угодою № 1 від 01.11.2021 до договору оренди № 87, сторонами встановлено, що розмір основної частини орендної плати в період з 01 березня 2022 р. по 30 квітня 2022 р. включно дорівнює 2200,00 грн в місяць, в т.ч. ПДВ 366,67 грн (а.с. 27).

Додатковою угодою № 2 від 30 04.2022 p. до договору оренди № 87, сторонами було урегульовано правовідносини за договором шляхом розірвання договору оренди майна № 87 від 01.11.2021 року - 30.04.2022 року (а.с. 28).

30.04.2022 року орендоване майно за договором оренди майна № 87 від 01.11.2021 було повернуто орендодавцю за актом приймання-передачі приміщення та актом приймання-передачі обладнання (а.с. 29-30).

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договорами оренди № 86, 87 щодо своєчасного внесення орендної плати, у зв`язку з чим станом на травень 2022 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по орендній платі на загальну суму 49 673,84 грн, яка складається із орендної плати за договором оренди майна № 86 в сумі - 44506,59 грн (за період з 01.11.2021 по 30.04.2022 орендарю нараховано 72657,38 грн орендної плати з урахуванням змінної частини, в свою чергу останнім сплачено 41 148,00 грн) та за договором оренди майна № 87 в сумі - 5167,25 грн (за період з 01.11.2021 по 30.04.2022 орендарю нараховано 15982,25 грн орендної плати з урахуванням змінної частини, в свою чергу останнім сплачено 10815,00 грн).

У зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань по сплаті орендної плати на адресу відповідача позивачем було направлено претензії: № 45 від 12.05.2022 р., № 20 від 25.09.2024 р., № 29 від 30.12.2024 (т.с. 1, а.с. 31-35), в якій останній вимагав сплатити заборгованість по орендній платі в загальному розмірі 49673,84 грн.

Відображені в претензії вимоги відповідачем проігноровано, заборгованість не сплачено в зазначений термін. Доказів у спростування зазначеного відповідач суду не надав.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 49673,84 грн основного боргу, 11173,22 грн пені, 18405,06 грн збитків від інфляції, 4295,10 грн - 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договори та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з оренди нерухомого майна.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Докази сплати орендарем орендної плати (основної та змінної частини) за користування переданим йому майном у повному обсязі в матеріалах справи відсутні. Заперечень проти позовних вимог та заявленої до стягнення суми основного боргу, відповідачем не заявлено.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду (постанова від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19), тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи твердження позивача та подані на їх підтвердження докази, керуючись наведеним критерієм доказування, суд дійшов висновку, що зазначені вище докази відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем обставини.

Враховуючи наведене, дослідивши докази надані в обґрунтування суми основного боргу, приймаючи до уваги відсутність заперечень з боку відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 49673,84 грн заборгованості з орендної плати за договорами оренди № 86 та № 87 від 01.11.2021 доведені більш вірогідними докази та підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Сторони у п. 8.1. договорів оренди погоджено, що за затримку сплати орендних платежів, передбачених цим договором, орендар несе відповідальність у вигляді пені та повинен сплачувати орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми заборгованості.

Відповідач, уклавши договори оренди, погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і умову про нарахування пені за порушення або неналежне виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 11173,22 грн, нарахованих на суму заборгованості 49673,84 грн за період з 01.05.2022 по 31.10.2022.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 4295,10 грн, нарахованих за період з 01.05.2025 по 01.03.2025 та інфляційних втрат у розмірі 18405,06 грн за той самий період.

Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та не спростування факту несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за договорами оренди № 86 та № 87 від 01.11.2021, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "РМК" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 151; ідент. код 41870021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Полтава" (36014, м. Полтава, вул. Соборності, 62; ідент. код 21076355) 49673,84 грн основного боргу, 11173,22 грн пені, 18405,06 грн збитків від інфляції, 4295,10 грн - 3% річних, а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "30" червня 2025 р.

СуддяМ.І. Шатерніков