Ухвала суду № 128522376, 01.07.2025, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01 липня 2025 рокуСправа № 921/389/25УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

розглянув заяву Збаразької міської ради № 1756/03-04 від 30.06.2025 (вх.№4769 від 01.07.2025) про забезпечення позову у справі №921/389/25

за позовом Збаразької міської ради, майдан І.Франка, буд. 1, м. Збараж, Тернопільський район, Тернопільська область, 47302

до відповідача 1 Фізичної особи-підприємця Кущака Ярослава Івановича, АДРЕСА_1

відповідача 2 - Фізичної особи-підприємця Кущака Ігоря Івановича, АДРЕСА_2

відповідача 3 - Фізичної особи-підприємця Іваськіва Богдана Зеновійовича, АДРЕСА_3

відповідача 4 - ОСОБА_1 , АДРЕСА_4

про стягнення заборгованості в сумі 355 056,94 грн

Без виклику представників сторін

Встановив:

30.06.2025 до Господарського суду Тернопільської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Збаразької міської ради, до відповідача 1 Фізичної особи-підприємця Кущака Ярослава Івановича, відповідача 2 - Фізичної особи-підприємця Кущака Ігоря Івановича, відповідача 3 - Фізичної особи-підприємця Іваськіва Богдана Зеновійовича, відповідача 4 - ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 355 056,94 грн за договором оренди землі №187 від 22 грудня 2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагентсва у Тернопільській області та фізичними особами - підприємцями Кущаком Ярославом Івановичем, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами зобов`язань за Договором оренди землі від 22.12.2014 щодо внесення орендної плати за користування земельною ділянкою, виходячи із розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, через що в останніх виникла заборгованість за 2021-2024 роки, сума якої заявлена до стягнення у судовому порядку.

01.07.2025 від Збаразької міської ради надійшла заява №1756/03-04 від 30.06.2025 (вх.№4769) про забезпечення позову, згідно якої заявник просить суд до набрання чинності рішенням Господарського суду Тернопільської області по даній справі забезпечити позовні вимоги шляхом накладення арешту на майно (рухоме і нерухоме) та грошові кошти, належні відповідачам.

Обґрунтовуючи зазначені вимоги, заявник стверджує що наявні обґрунтовані підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, відповідачі можуть вжити дії, спрямовані на уникнення виконання судового рішення, зокрема: здійснити відчуження належного їм майна (рухомого або нерухомого), вивести грошові кошти з рахунків у банківських установах, приховати чи передати майно третім особам тощо.

Також зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити або істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, що порушить право позивача на ефективний судовий захист та відновлення порушеного права.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши надані заявником до заяви про забезпечення позову документи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Такі заходи можуть вживатися лише за умов, що визначені зазначеною вище правовою нормою, зокрема, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З точки зору законодавця, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Системний аналіз приписів частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає суду підстави для висновку про те, що під час вирішення питання про необхідність забезпечення позову чи відмови у застосуванні цього заходу, відповідні заяви слід розглядати із застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

З огляду на це, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом відповідних заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальний захист порушених прав.

Суд відзначає, що обрання належного, відповідного до предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

У спірних правовідносинах заявник вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно (рухоме і нерухоме) та грошові кошти належні відповідачам.

При цьому, в обґрунтування забезпечення позову заявник посилається на те, що відповідачі можуть вжити дії, спрямовані на уникнення виконання судового рішення зокрема: здійснити відчуження належного їм майна (рухомого або нерухомого), вивести грошові кошти з рахунків у банківських установах, приховати чи передати майно третім особам тощо.

Зі змісту заяви слідує, що забезпечувальні заходи слід застосувати задля стягнення в подальшому із відповідачів грошових коштів в сумі 355 056,24 грн.

В свою чергу, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 14.02.2020 у справі №916/2278/19, від 26.11.2020 у справі №911/949/20, від 24.05.2021 у справі №910/3158/20 при застосуванні такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

У спірних правовідносинах вимога позивача щодо арешту стосується не якогось конкретно визначеного майна, а майна відповідачів в цілому. При цьому суд не вбачає наявності будь-якого зв`язку між цим заходом забезпечення позову і предметом заявленої позовної вимоги про стягнення грошових коштів.

До того ж, позивачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про наявність у відповідачів намірів вчинення чи фактичного вчинення ними дій, спрямованих зокрема, на відчуження належного їм майна (пошук покупців рухомого або нерухомого майна, укладення договорів стосовно відчуження майна, тощо), витрачання коштів всупереч інтересам позивача, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо.

Будь-яких інших доказів, з якими діюче законодавство пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в майбутньому, заява про забезпечення позову також не містить.

Посилання позивача на існування загрози того, що у відповідачів буде відсутня необхідна сума коштів для виконання судового рішення не може бути достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, адже нічим не підтверджується.

Інші твердження заявника з даного приводу також зводяться лише до потенційної можливості ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення позивачем реальних обставин, які б свідчили про можливість такого ухилення в майбутньому.

Як наслідок суд констатує, що доводи позивача, якими мотивовано необхідність забезпечення позову, ґрунтуються лише на його припущеннях про вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань.

В свою чергу, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Таким чином, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Відтак, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Слід зазначити, що законодавцем не сформовано переліку відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з позовом про забезпечення позову. В той же час, на переконання суду, про такі обставини може свідчити вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. І в будь-якому разі, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З огляду на викладене в сукупності, суд відмовляє у задоволенні заяви Збаразької міської ради №1756/03-04 від 30.06.2025 (вх.№4769 від 01.07.2025) про забезпечення позову.

У зв`язку з відмовою в задоволенні заяви, сплачена позивачем сума судового збору за її подання покладається на позивача та йому не відшкодовується.

На підставі наведеного, керуючись статтями 13, 14, 42, 73, 76, 77, 136-140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Збаразької міської ради № 1756/03-04 від 30.06.2025 (вх.№4769 від 01.07.2025) про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала відповідно до ст. 235 ГПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена за правилами, визначеними статтями 253-259 ГПК України.

Ухвалу підписано 01.07.2025.

СуддяН.В. Охотницька