Ухвала суду № 128522359, 02.06.2025, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02 червня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/284/25 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

розглянув заяву (вх.№321 від 09.05.2025)

заявника Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач", проспект Злуки, 2В, м. Тернопіль

до боржника Приватного малого підприємства "Вікторія і К", вул. Шептицького, 62, сел. Підволочиськ, Тернопільська область

про видачу судового наказу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про видачу судового наказу до боржника - Приватного малого підприємства "Вікторія і К" за вимогою про стягнення 156 525,73 грн боргу за спожиту електричну енергію, 20 863,41 грн інфляційних нарахувань, 4 560,36 грн 3% річних, 82 389,60 грн пені, 360,59 грн, витрат, пов"язаних з припиненням електропостачання, що виникли внаслідок неналежного виконання боржником умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 02.01.2020 з особовим рахунком 138777025.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2025, для розгляду справи №921/284/25 визначено суддю Боровця Я.Я.

Вказану заяву задоволено частково, 02.06.2025 Господарським судом Тернопільської області видано судовий наказ про стягнення з Приватного малого підприємства "Вікторія і К", вул. Шептицького, 62, сел. Підволочиськ, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 30033700 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач", проспект Злуки, 2В, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 42145798 156 525,73 грн боргу за спожиту електричну енергію, 20 863,41 грн інфляційних нарахувань, 4 560,36 грн 3% річних, 360,59 грн, витрат, пов"язаних з припиненням електропостачання та 242,24 грн судового збору.

При цьому суд виходив з того, що інфляційні нарахування та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання.

Щодо стягнення з Приватного малого підприємства "Вікторія і К" пені у розмірі 82 389,60 грн пені, суд зазначає таке.

Згідно частини 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором). Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.

Отже, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, в тому числі, подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.

Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Статтею 147 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Як визначено статтею 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 152 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

З аналізу вказаних норм законодавства слідує, що пеня за своєю правовою природою є не заборгованістю за договором, а видом штрафної санкції, яку сторона сплачує у разі невиконання/неналежного виконання свого грошового зобов`язання.

Таким чином, заявлена до стягнення заявником пеня в сумі 82 389,60 грн є штрафною санкцією в розумінні приписів ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України, а отже за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням, тобто вимога заявника в цій частині не відповідає ч. 1 ст. 148 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 154 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог (частина 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України).

Наведені обставини є підставами для відмови заявнику у видачі судового наказу в частині вимог щодо стягнення з боржника пені у розмірі 82 389,60 грн, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (частина 2 стаття 153 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. ст. 147, 148, 150, 152, 153, 154, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з божника - Приватного малого підприємства "Вікторія і К" пені у розмірі 82 389,60 грн.

2. Копію ухвали надіслати заявнику до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання "30" червня 2025 року.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя Я.Я. Боровець