Рішення № 12852172, 14.12.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2010 р.Справа № 10/2003-10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОСІРІС-2005" м. Дніпропетровськ

до комунального підприємства "Білогірська центральна районна аптека №33"' смт. Білогір'я

про стягнення 991,75 грн.

Суддя

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 991,75 грн., з яких 600 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки від 02.01.2008р. та 391,75 грн. пені, посилаючись на ст.ст. 509,626,629,692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 216 Господарського кодексу України, умови договору поставки від 02.01.2008р.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, проте на адресу суду надіслав клопотання в якому просить розглядати справу без участі повноважного представника позивача.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не подав, про причини неявки та неподання доказів не повідомив, позовні вимоги не оспорив, своїм процесуальним правом не скористався.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає за можливе ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ОСІРІС-2005" м. Дніпропетровськ (постачальник) та комунальним підприємства "Білогірська центральна районна аптека №33" смт. Білогір'я (покупець) 02.01.2008р. укладений договір поставки , згідно якого постачальник продає, а покупець купує і сплачує на умовах цього договору продукцію (далі товар) у кількості, асортименті та за цінами, вказаними в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.4., 4.5 договору ціна товару визначається в національній валюті України та узгоджується сторонами для кожної окремої партії товару. Розрахунки за кожну партію товару, поставлену за даним договором, здійснюються шляхом перерахування грошових коштів покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дня отримання товару. Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п. 6.2 договору за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Сплата пені не звільняє покупця від виконання договірних зобов'язань.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2263,86 грн. за накладною №00981 від 03.10.2008р. Відповідач провів часткову оплату товару на суму 1663,86 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку, сума неоплаченого товару склала 600,00 грн.

Позивачем відповідачу направлена претензія №160-к від 25.02.2009р. з вимогою сплатити існуючу заборгованість. Дана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач в добровільному порядку суму заборгованості не сплатив, позивачем подано позов до суду про стягнення з відповідача 600,00 грн. та 391,75грн. пені.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов’язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1,2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи позивач за видатковою накладною від 03.10.2008р. поставив відповідачу товар, який був частково оплачений, що підтверджується виписками з банківського рахунку, сума боргу склала 600,00 грн. Доказів про сплату даної суми боргу суду не надано.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов’язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка. що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2 договору позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 391,75 грн. пені нарахованої за період з 02.11.2008р. по 01.10.2010р. При аналізі поданого позивачем розрахунку та перерахуванні нарахованої позивачем суми пені, судом враховується, що позивачем неправильно визначено розмір пені (із розрахунку днів в році - 360), за підрахунками сума пені за вказаний період складає 387,32 грн.

Однак, при стягненні пені судом враховується, що згідно ч.3 ст. 551 ЦК України за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Відповідно, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічна за змістом і норма ст.233 ГК України, згідно якої у разі, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Виходячи із вищезазначеного та враховуючи неспіврозмірність розмірів пені та заборгованості, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 200,00грн. Тому позов в частині стягнення даної суми пені підлягає задоволенню, а у решті –відмові.

Враховуючи вищенаведене та приписи ст. 33 ГПК України в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, позовні вимоги заявлені обґрунтовано, підтверджені доказами та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неправомірними діями судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ОСІРІС-2005" м. Дніпропетровськ до комунального підприємства "Білогірська центральна районна аптека №33"' смт. Білогір'я про стягнення 991,75 грн. задоволити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Білогірська центральна районна аптека №33"' смт. Білогір'я, вул. Шевченка, 52 (код 01980176) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОСІРІС-2005" м.Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, кор. 11, к. 105 (код 33669463) 600,00 грн. (шістсот гривень 00коп.) боргу, 200 грн. (двісті грн.) пені, 102,00 грн. (сто дві гривні) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

                              Суддя                                                                      

від друк 3 прим:1-до справи: 2- позивачу; 3-відповідачу: