Рішення № 12852039, 07.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.10                                                                                           Справа№ 6/195(2010)

За позовом:Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “БК”, м. Львів

до відповідача:Приватного підприємства “Тур-Ретур”, м.Львів

простягнення заборгованості 159грн. 41коп.

                                                                                Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Тимчишин Р.М. (довіреність №11/16від 27.09.2010р.)

від відповідача: не з’явився

          Представнику позивача, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “БК” подано позов до Приватного підприємства “Тур-Ретур” про стягнення 138грн. 00коп. основного боргу, 05грн. 12коп. 3 % річних та 16грн. 29коп. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 22.11.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07.12.2010р.

В судовому засіданні 07.12.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 23.11.2010р. №79014 05299030.

Станом на 07.12.2010р. докази сплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи від відповідача не надходили.

Господарському суду подано достатньо доказів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача та позивача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.11.2007р. між сторонами укладено договір № 30/10-07 на технічне обслуговування і ремонт технічних засобів системи пожежної сигналізації, відповідно до п.1.1 якого, відповідач передає, а позивач бере на технічне та ремонтне обслуговування систему пожежної сигналізації.

Відповідно до п .п. 5.11,5.12. договору, відповідач зобов’язувався оплачувати позивачу місячну вартість технічного обслуговування системи та вартість виконаних ремонтних робіт.

Згідно п. п. 8.2 договору, оплата за ремонт здійснюється відповідачем наступним чином:

-          Оплата запасних частин, деталей і т.п., що підлягають заміні, та інших матеріалів, що будуть використані при виконанні ремонтних робіт, здійснюється в порядку попередньої оплати на підставі окремого рахунку позивача не пізніше п’яти банківських днів з дати виписки рахунка;

-          Оплата виконаних робіт та інших додаткових витрат позивача, які виникли в процесі проведення ремонту, - не пізніше п’яти банківських днів з дати підписання Акта виконаних робіт з ремонту технічних засобів системи.

Згідно додатку №2 (розрахунок вартості регламентного обслуговування системи пожежної сигналізації), вартість робіт з пожежного спостереження становить 69грн. 00коп.

Відповідно до актів виконаних робіт №АВ-0018232 за липень 2009р. та №АВ-0018588 за серпень 2009р. позивачем надано відповідачу послуг (виконано робіт) на загальну суму 138грн. 00коп.

Позивачем скеровано відповідачу претензію №1349/01-16 від 30.09.2009р., з вимогою оплатити заборгованість за надані послуги, яка відповідачем залишена без відповіді (хоча була отримана останнім, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 30.09.2010р.).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.           Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 05грн. 12коп. 3 % річних та 16грн. 29коп. інфляційних втрат. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Правові основи господарської діяльності суб’єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач відзиву на позов не подав, доказів оплати боргу, пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не представив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст.33, 34, 44, 49, 75, 82, 84 ГПК України, суд –

                                         ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Тур-Ретур” (79013, м. Львів, вул. Київська, 27, ідентифікаційний код 30052880) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “БК” (79007, м. Львів, вул. Наливайка, 12/2а, ідентифікаційний код 19170650) 138грн. 00коп. основного боргу, 05грн. 12коп. 3 % річних та 16грн. 29коп. інфляційних втрат, 102грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя