Ухвала суду № 128519948, 30.06.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/19525/25-а

пр. № 2-а-209/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В., вивчивши матеріали позовної заяви, поданої у порядку адміністративного судочинства, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

УСТАНОВИВ:

24 квітня 2025 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано 02 травня 2025 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

06 травня 2025 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху, яку позивач отримав 13 травня 2025 року у своєму електронному кабінеті Електронного суду.

Таким чином десятиденний строк сплив 22 травня 2025 року (четвер), проте і станом на 30 червня 2025 року недоліки, допущені при поданні заяви до суду, не усунено.

За частиною другою статті 161 КАС України, у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду (справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини»).

Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

За приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на те, що судове рішення про залишення позовної заяви без руху не виконано стороною заявника, жодних причин неможливості усунення недоліків не наведено, за таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 1-18, 22, 33, 57, 159, 160, 169, 292-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву, подану у порядку адміністративного судочинства, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, вважати неподаною і такою, що повернена позивачеві.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І. В. Литвинова