Рішення № 128518882, 01.07.2025, Шишацький районний суд Полтавської області

Справа №551/551/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2025 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Сиволапа Д.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в селищі Шишаки Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Шишацького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява до ОСОБА_2 про щомісячне стягнення на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 10000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви та до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на розгляді Шевченківського районного суду м. Полтави перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Разом з тим, відповідач не виконує в добровільному порядку свого обов`язку щодо утримання сина, який проживає з матір`ю та буде й надалі проживати з нею після розірвання шлюбу.

Ухвалою суду від 05 червня 2025 року відкрито провадження та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128, п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України відповідач належним чином повідомлений судом про справу з направленням йому за місцем реєстрації копії ухвали про відкриття провадження у справі. На виконання вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач направив відповідачу копію позовної заяви з додатками, що підтверджується описом вкладення до листа (а.с.8).

У визначений судом строк відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.

Відповідно до вимог ч.5 ст.279 ЦПК України розгляд справи проведено судом без повідомлення сторін за наявними матеріалами позовної заяви.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 (а.с.11).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 19 травня 2025 року (справа № 554/3072/25) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно з довідкою КП «ЖЕО № 2» від 15.01.2021 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований та проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів судом поміж іншого враховується стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 2563 грн.

При визначенні розміру аліментів суд враховує вимоги щодо мінімального гарантованого розміру аліментів, який не може бути менший ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).

Позивач вказує, що малолітній син проживає разом з нею, що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовується.

Зі змісту позовної заяви слідує, що в добровільному порядку коштів на утримання сина відповідач не надає, домовленості між ним та позивачем щодо способу утримання дитини не має.

Разом з тим, звернувшись до суду з позовом про стягнення аліментів на дитину у розмірі 10000 грн. щомісячно, позивач виходила виключно з власної оцінки майнового стану відповідача та наявності у нього матеріальної можливості сплачувати аліменти у вищевказаному розмірі.

Сторона позивача не надала жодних доказів матеріального стану відповідача та не заявляла клопотання про їх витребування, які відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України впливають на розмір визначення аліментів.

Разом з тим, згідно інформації з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів від 01.07.2025 остання заробітна плата в сумі 12894 грн. була отримана ОСОБА_2 в ТОВ «ПОЛТАВА-НАСІННЯ» в січні 2024 року. Дата звільнення з роботи 26.01.2024.

Після цього ОСОБА_2 не отримував заробітної платі чи інших доходів, крім додаткового блага (вочевидь бонусів чи кешбеку) від ТОВ «НОВАПЕЙ» та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». При цьому сукупний розмір такого додаткового блага за 2024-2025 роки ледве перевищує 5000 грн.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1533270 від 01.07.2025 за ОСОБА_2 не зареєстровано жодного нерухомого майна.

У власності відповідача дійсно перебуває автомобіль марки «MAZDA 3» 2015 року випуску. Однак згідно свідоцтва про його реєстрацію встановлено, що автомобіль придбано ще в 2021 році. Жодні докази того що відповідач отримує будь-які грошові кошти, використовуючи даний автомобіль відсутні. До того ж вказаний автомобіль є предметом поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спільне майно подружжя (цивільна справа № 551/453/25).

За таких обставин, суд вважає, що наявність у власності відповідача даного автомобіля не є безумовним доказом наявності у відповідача можливості виплачувати аліменти в розмірі 10000 грн. на місяць.

Всупереч обов`язку доказування сторона позивача також не надала суду доказів того, що дитина потребує матеріального утримання від батька саме в розмірі 10000 грн. на місяць, при тому, що цей розмір майже у чотири рази перевищує мінімальний прожитковий мінімум для дитини відповідного віку (2563 грн.) та майже у вісім разів перевищує гарантований розмір аліментів (1281,50 грн.) на одну дитину. При цьому обов`язок утримання дитини в рівній мірі покладається на обох батьків, а не лише на того з батьків, який проживає окремо від дитини.

Відповідно до положень статті 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що становить 2563 грн.

Що стосується розподілу судових витрат, то суд робить наступні висновки.

Так, відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати /окрім договору про надання правничої допомоги/ детальний опис робіт /наданих послуг/, виконаних адвокатом /для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті/ та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористалася своїм правом захисту та 16 квітня 2025 року між останньою та адвокатом Калафутою Д.В. було укладено договір про надання правової допомоги по стягненню аліментів на утримання дитини (а.с.12-14).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 67/04-25 від 16.04.2025 позивачем ОСОБА_1 сплачено 3500 грн. за надання правової допомоги (а.с.10).

На думку суду, надані докази належним чином підтверджують суму понесених позивачем судових витрат, які не є завищеними та є співмірними складності даної справи.

Разом з тим, оскільки позовні вимоги задоволені судом на 25,63 % (2563х100/10000), суд на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 897,05 грн. (3500х 25,63/100).

Крім того, враховуючи, що при поданні позову позивач була звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави необхідно стягнути мінімальний розмір судового збору в сумі 1211,20 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягненні аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 180-183 СК України, статтями 4, 5, 11, 141, 206, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2563 (дві тисячі п`ятсот шістдесят три) грн., з подальшою індексацією суми аліментів відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», починаючи з 05 червня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати на правову допомогу в розмірі 897 (вісімсот дев`яносто сім) грн. 05 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави в особі Державної судової адміністрації України, на р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві /м.Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду у частині стягнення аліментів на дитину за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавської апеляційного суду в 30-ти денний строк з дня його підписання.

Головуючий - суддя Д.С. Сиволап