Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 375/1053/25
Провадження № 2/375/682/25
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2025 року селище Рокитне
Рокитнянський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Банах-Кокус О.В.,
за участю секретаря судового засідання Потапенко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - ТОВ«БІЗНЕС ПОЗИКА») звернулося до суду з вищевказаним позовом.
В обґрунтування позову зазначає, що 9 січня 2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем було укладено договір № 485884-КС-001 про надання кредиту.
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 9 січня 2024 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 485884-КС-001 про надання кредиту.
ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему було направлено одноразовий ідентифікатор НОМЕР_4, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 9 січня 2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №485884-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, тa надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (який позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті).
Станом на 31 березня 2025 року утворилась заборгованість за договором № 485884-КС-001 про надання кредиту в розмірі 32260,80 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 20760,80 грн, суми прострочених платежів за комісією - 1500,00 грн
Заборгованість за цим договором позики відповідач не погасив, внаслідок чого позивач звернувся до суду.
Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 квітня 2025 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Банах-Кокус О.В.
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 2 травня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомлення (викликом) сторін за вищевказаним позовом.
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 2 травня 2025 року за клопотанням позивача витребувано докази у справі.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, при цьому, у позовній заяві представник позивача просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, щодо заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач, яка належним чином повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження шляхом направлення копії ухвали за зареєстрованим місцем її проживання,не скористалася своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу частини 8 статті 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011року № 17-рп/2011 згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
Частиною 1 статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За змістом частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Відповідно частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи з ухваленням заочного рішення. Суд, на підстав істатті 280 ЦПК України, постановив провести заочний розгляд справи.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
Відзив на позовну заяву до суду не надходив. Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Встановлені судом фактичні обставини справи
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 9 січня 2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №485884-КС-001 про надання кредиту, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн строком на 16 тижні, строком дії договору до 30квітня 2024року, стандартна процентна ставка в день 2,00000000, фіксована, знижена процентна ставка 1,16395000 у день, фіксована, комісія за надання кредиту 1500,00 грн (п. 2.5 Договору), орієнтовна загальна вартість наданого кредиту становить 21040,00 грн.
Згідно графіку платежів, кінцевою датою повернення позики визначено 30 квітня 2024 року.
Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором НОМЕР_4.
Договір укладено дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції.
До матеріалів справи додано пропозицію укласти договір (оферта) №485884-КС-001 про надання кредиту від 9 січня 2024 року, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання договору №485884-КС-001 про надання кредиту від 9 січня 2024 року, копію паспорту споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, які підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором НОМЕР_4.
До матеріалів справи також додана візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення електронного договору №485884-КС-001 про надання кредиту від 9 січня 2024року, в якому відображена послідовність дій позивача та відповідача як клієнта в ІТС.
Згідно з підтвердження щодо здійсненян грошових переказів ТОВ «ПрофітГід» здійснено перерахування коштів ОСОБА_1 у сумі 10000,00 грн згідно договору №485884-КС-001 від 9 січня 2024 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», заборгованість ОСОБА_1 за договором №485884-КС-001 від 9 січня 2024 року станом на 31 березня 2025 року становить 32 260,80 грн, з яких 10000, 00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 20760,80 грн - сума прострочених платежів по процентах, 1500,00 грн - сума прострочених платежів за комісією.
Клопотання позивача про витребування доказів було задоволено, АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвалу суду про витребування доказів у АТ КБ «Приватбанк» надано, а саме: підтверджував факт випуски банківської картки № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 9 січня 2024 року (дата видачі кредиту) по 6 лютого 2024 року, відповідно до якої, 9 січня 2024 року на рахунок ОСОБА_2 було зараховано 10000,00 гн
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Вивчивши матеріали цивільної справи та надавши оцінку поданим доказам, суд виходить з наступного.
Щодо вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за його користування
Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно із ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк і в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки судом встановлено, що між сторонами дійсно виникли кредитні відносини внаслідок підписання електронного договору, надано підтвердження про надання відповідачеві кредитних коштів у розмірі 10000,00 грн та користування ними, тому стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 10000,00 грн підлянає задоворленню.
Щодо стягнення забогованості за процентах за користування кредитом
Судом встановлено, що строк дії Кредитного договору від 9 січня 2024 року закінчився 30 квітня 2024 року (п. 2.7 Кредитного договору).
Перевіривши правильність нарахування відсотків за цей строк суд дійшов висновку, що вказані розрахунки зроблені правильно, з урахуванням, правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, відповідно до якої нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним, тому проценти за користування кредитними коштами за кредитним договором від 9 січня 2024 року нараховувалися позивачем до 30 квітня 2024 року, тобто у межах строку дії договору.
Отже, позов у частині стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом підлягає задоволенню у розмірі 20760,80 грн.
Щодо вирішення позовних вимог стягнення комісії
Відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч.2 ст. 627 ЦК України).
Частиною 4 ст. 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів`у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів »з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до частин 1-3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 9 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).
Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені такожЗаконом України «Про захист прав споживачів».
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинност іЗакону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
На підставі ч.6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 9 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниє обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, процентів за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі №209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Частиною 1, 2 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
На підставі п 2.5 договору №485884-КС-001 про надання кредиту від 9 січня 2024року передбачена комісія за надання кредиту в розмірі 1500,00 грн. Під час користування кредитом позичальник додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредитом у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором.
Отже, пункт 2.5 договору №485884-КС-001 про надання кредиту від 9 січня 2024року не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту.
Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитора.
За таких обставин положення договору про споживчий кредит щодо сплату позичальником на користь банку комісії за надання кредиту (пункт 2.5 договору) є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії в сумі 1500,00 грн необґрунтованою.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, в частині стягнення із відповідача основної суми боргу (тіло кредиту) в розмірі 30760,80 грн, з яких: 10000,00 грн - тіло кредиту та 20760,80 грн - проценти за користування кредитом.
Висновки суду щодо розподілу судових витрат
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, як передбачено статтею 4 ЗУ «Про судовий збір».
З урахуванням того, що судом ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог, в розмірі 30760,80 грн, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у справі пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог.
Позивач просить стягнути із відповідача 32260,80 грн. Водночас судом вирішено стягнути 30760,80 грн, що становить 95,35%.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі: 2422,40 грн х 95,35% = 2309,76 грн.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором №485884-КС-001 про надання кредиту від 9 січня 2024 року у розмірі 30760,80 (тридцять тисяч сімсот шістдесят)гривень 80 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати у розмірі 2309,76 (дві тисячі триста дев`ять) гривень 76 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», 01133, місто Київ бульвар Лесі Українки, 26 офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний текст судового рішення складено 1 липня 2025 року.
Суддя Олена БАНАХ-КОКУС
Судове рішення № 128518266, Рокитнянський районний суд Київської області було прийнято 01.07.2025. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 375/1053/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: