Рішення № 12851730, 23.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.11.10 р.                     Справа № 39/223                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.

при секретарі Бахрамовій А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального комерційного підприємства „Маріупольтепломережа”, м. Маріуполь

до відповідача: Громадської організації „Наша родина”, м. Маріуполь

про стягнення 2575,41 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Лук’янченко М.Г. за довіреністю;

від відповідача: не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне комерційне підприємство „Маріупольтепломережа”, м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Громадської організації „Наша родина”, м. Маріуполь, про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в сумі 2575,41 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на відпуск теплової енергії від 14.05.2008 № 56ж, дислокації до договору від 14.05.2008 № 56ж, акт на включення центрального опалення б/н від 15.10.2009, рахунки № 11-2025/01 від 26.11.2009,№ 12-2025/01 від 24.12.2009, № 01-2025/01 від 25.01.2010, № 02-2025/01 від 23.02.2010, № 03-2025/01 від 24.03.2010, № 04-2025/01 від 26.04.201, реєстри відправки рекомендованої кореспонденції, поштові квитанції, розрахунок суми заборгованості, невиконання відповідачем умов договору, Закон України „Про теплопостачання”, „Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення” затвердженими постановою Кабінету Міністрів від 21.07.2005 № 630.

Відповідач свого представника для участі в судовому засіданні не направив, витребуваних судом документів, письмового відзиву на позов не представив.

Згідно отриманої господарським судом довідки головного управління статистики у Донецькій області № 14/4-20/5463 від 10.11.2010 р. Громадська організація „Наша Родина” на момент розгляду справи значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України як юридична особа, та зареєстрована за адресою: 87539, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів, б. 95, кв. 65, за якою здійснювалося направлення поштової кореспонденції позивачем та судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки наявні матеріали справи надають можливість належним чином провести спірну кваліфікацію юридичних правовідносин.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Як встановлено судом, 14.05.2008 р., між позивачем, Комунальним комерційним підприємством „Маріупольтепломережа”, м. Маріуполь (Постачальник) та відповідачем, Громадською організацією „Наша Родина” (Споживач), було укладено договір на відпуск теплової енергії № 56ж.

У відповідності з п. 5.1 Договору, останній укладений строком на 2 роки. Цим же пунктом сторони передбачили, що договір вважається продовженим на той самий строк та на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заяви однієї зі сторін про відмову від цього договору чи його перегляду.

Згідно укладеного між сторонами договору на відпуск теплової енергії, Постачальник зобов’язався подавати теплову енергію для об’єктів Споживача в необхідній йому кількості, а Споживач згідно умов, встановлених цим Договором, зобов’язався прийняти та оплатити теплову енергію за затвердженими тарифами (цінами) в строки, передбачені цим Договором.

Статтею 25 Закону України „Про теплопостачання" на теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації покладено обов'язок забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що Постачальник зобов’язується забезпечувати безперебійне постачання теплової енергії об’єктам Споживача у відповідності з умовами Договору.

Згідно дислокації до договору № 56ж від 14.07.2008 р. об’єктом опалення є офіс площею 20 кв.м., по вул. Георгіївській, 11.

Відповідно до п. 2.2. Договору, початок та закінчення опалювального періоду визначається погодними умовами та встановлюється виконавчим комітетом Міськради.

Позивач у період з жовтня 2009 р. по квітень 2010 р. поставив відповідачеві теплову енергію на загальну суму 2575,41грн., та виставив відповідачеві рахунки на сплату вартості поставленої теплової енергії № 11-2025/01 від 26.11.2009 р. на суму 659,31грн., № 12-2025/01 від 24.12.2009 р. на суму 425,80грн., № 01-2025/01 від 25.01.2010 р. на суму 425,80грн., № 02-2025/01 від 23.02.2010 р. на суму 425,80грн., № 03-2025/01 від 24.03.2010 р. на суму 425,80грн., № 04-2025/01 від 26.04.2010 р. на суму 212,90грн.

Факт подачі теплової енергії до об'єктів споживача у спірний період підтверджується актом на включення опалення від 15.10.2009 р.

Про направлення вказаних рахунків на адресу відповідача свідчать долучені до матеріалів справи списки поштової кореспонденції та поштові квитанції Укрпошти, а також розписки відповідача про отримання рахунків.

В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача з належністю виконання позивачем прийнятих за договором зобов'язань.

З урахуванням викладеного, господарський суд доходить висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єктам споживача теплової енергії позивач виконав належним чином.

Статтею 24 Закону України „Про теплопостачання" визначено, що основними обов'язками споживача є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Згідно п. 4.1. Договору, сплата за надані послуги здійснюється згідно виставленим рахункам в строк, що не перевищує п’ять банківських днів з моменту отримання рахунку. Рахунок вручається Постачальником під розпис уповноваженій особі або працівникам організації Споживача. В разі неотримання рахунку до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, Споживач зобов’язаний самостійно отримати рахунок у Постачальника.

Позивач свої зобов’язання за Договором виконав, доказів незгоди відповідача з належністю виконання позивачем умов договору № 56ж на відпуск теплової енергії від 14.05.2008 р. суду не представлено.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов Договору, відповідач прийняті на себе згідно договору зобов’язання належним чином не виконував, вартість поставленої теплової енергії згідно виставлених позвиачем рахунків не сплатив, внаслідок чого за ним в період з жовтня 2009 по квітень 2010 утворилася заборгованість, яка за розрахунком позивача, на момент подачі позовної заяви складає 2575,41 грн.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За приписом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 2575,41 грн. не надав, заявлені позовні вимоги не спростував, визнавши суму заборгованості в повному обсязі.

Наразі, на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 2575,41 грн. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного Кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно ю умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та не заперечується, позовні вимоги Комунального комерційного підприємства „Маріупольтепломережа”, м. Маріуполь суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства „Маріупольтепломережа”, м. Маріуполь – задовольнити.

Стягнути з Громадської організації „Наша Родина”, м. Маріуполь (87599, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів, 95 кв. 65; ЄДРПОУ 33160901) на користь Комунального комерційного підприємства „Маріупольтепломережа”, м. Маріуполь (87518, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубовой, 1; ЄДРПОУ 33760279) борг в сумі 2575,41 грн., витрати за державним митом в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення підписано 29.11.2010 р.

Суддя