Рішення № 12851709, 06.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.12.10 р.                     Справа № 12/262пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Здоренко В.В.

за участю представників сторін

від позивача - Липова Т.А. за довір.

від відповідача – не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Краснолиманське кар»єроуправління», м. Красний Лиман

до Краснолиманської міської ради, м. Красний Лиман

про визнання права власності на самочинне будівництво

СУТЬ СПОРУ

Закрите акціонерне товариство «Краснолиманське кар»єроуправління», м. Красний Лиман звернулося до господарського суду з позовною заявою до Краснолиманської міської ради, м. Красний Лиман та просило суд визнати за ним право власності на самочинне будівництво нежитлову будівлю побутового призначення загальною площею 77,2 м2 разом з допоміжними до неї спорудами: навісом з площею основи 5,6 м2, навісом з площею основи 3,4 м2, навісом з площею основи 4,3 м2, альтанкою з площею основи 9,1 м2 , альтанкою з площею основи 24,5 м2, що розташовані по пров. Лісному, 255 у м. Красний Лиман Донецької області.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ст. 392 ЦК України.

Відповідач проти задоволення позову не заперечував, просив суд розглянути справу без участі його представників. Клопотання судом задоволено.

Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив

Згідно пояснення представника позивача у 2010 році - Позивач на земельній ділянці, наданій у користування для добувної промисловості на підставі договору оренди земельної ділянки № 118/07 від 05 грудня 2007 року, укладеного з Краснолиманською міською радою строком на 20 років. зареєстрованого у Краснолиманському районному відділі Донецької регіональної філії ДП «Центру державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 грудня 2007 року за № 04071550010, здійснило самочинне будівництво нежитлової будівлі побутового призначення загальною площею 77,2 м2,

          01.03.2010 р. позивач підписав договір № 12 будівельного підряду з ТОВ «Вітар», яке має ліцензію на будівельну діяльність, видану з 30 червня 2006 року по 30 червня 2011 року Міністерством будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства України (серія АВ № 118770).

          03.05.2010 року між позивачем та ТОВ «Вітар» підписано акт приймання виконаних будівельних робіт, у відповідності до якого збудовано нежитлову будівлю побутового призначення загальною площею 77,2 кв.м. та допоміжні споруди - навіс з площею основи 5,6 кв. м, навіс й площею основи 3,4 кв. м, навіс з площею основи 4,3 кв.м. , а також альтанку з площею основи 9,1 кв.м. та альтанку з площею основи 24,5 кв. м.

Витрати на здійснення Позивачем самочинного будівництва підтверджуються наступними документами: договір № 12 будівельного підряду від 01.03.2010 року, укладений між ЗАТ «Краснолиманське кар'єроуправління» та ТОВ „Вітар", акт приймання виконаних будівельних робіт від 03.05.2010 р, квитанція до прибуткового касового ордеру № 11 від 04.03.10 р. на суму 9000,00 грн., квитанція до прибуткового касового ордеру № 23 від 29.03.10 р. на суму 9000грн, Квитанція до прибуткового касового ордеру N0 38 від 14.04.10 р. на суму 9000 грн., Квитанція до прибуткового касового ордеру № 47 від 03.05.10 р. на суму 3 560 грн.

Збудований об'єкт відповідає будівельним нормам та правилам, що підтверджується Висновками по результатам обстеження, наданими Приватним підприємством «РЕСТРО». Ліцензія серія АВ, № 119099 від 14 липня 2006 року.

Позивач звернувся до відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Краснолиманської міської ради Донецької області з проханням присвоїти поштову адресу збудованому об'єкту нерухомості.

За результатами обстеження забудови, будівлі побутового призначення загальною площею 77,2 м2. розташованій на орендованій земельній ділянці присвоєно поштову адресу: Донецька область, м. Красний Лиман, провулок Лісний, б. 255 (довідка № 885 від 06.09.2010 р.)

Цей факт підтверджує згоду Краснолиманської міської ради (орендодавця) на право спорудження Закритим акціонерним товариством «Краснолиманське кар'єроуправління» (орендарем) будівлі побутового призначення на наданій у тимчасове користування земельній ділянці.

Згідно даних Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 2 (довідка № 8041/10/15-0313 від 29.10.2010 р.). Позивач не має заборгованості по орендній платі за землю, що свідчить про належне виконання умов Договору оренди землі № 118/07 від 05.12.2007 р.

Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» м. Слов'янська за заявою Позивача провело технічну інвентаризацію самочинно збудованого об'єкту та згідно Інвентаризаційної справи № 10-1984 станом на 23.09.2010 року виготовило Технічний паспорт на нежитлову будівлю побутового призначення загальною площею 77,2 м2 з допоміжними до неї спорудами, навіс з площею основи 5,6 м2, навіс з площею основи 3.4 м2, навіс з площею основи 4,3 м2, альтанку з площею основи 9,1 м3, альтанку з площею основи 24.5 м2 ,що розташовані по пров. Лісному, 255 у м. Красний Лиман Донецької області.

Позивач звернувся до Краснолиманської міської ради (Відповідач) із заявою прийняти в експлуатацію збудований об'єкт та видати правовстановлювальний документ — свідоцтво про право власності на новозбудовану будівлю побутового призначення з допоміжними до неї спорудами. Але у зв'язку з відсутністю у Позивача дозвільної документації на будівництво, Відповідачем було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності.

У зв”язку з чим позивач просить суд визнати за ним право власності на самочинне будівництво.

Розглядаючи зазначений спір суд виходить з наступного

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Пункт 2 статті 3 Цивільного кодексу України встановлює, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно до вимог ст.ст. 328-345 ЦК України право власності виникає на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно до ст. 316 ЦК України правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).

Власник використовує своє майно для підприємницької діяльності (ст. 320 ЦК України).

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом (ст. 321 ЦК України).

Згідно частини 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотним порушеннями будівельних норм та правил.

Частина 3 ст. 376 ЦК України встановлює, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкта.

Позивач отримав в установленому порядку земельну ділянку для ведення добувної промисловості (п. 15 Договору оренди землі №118/07 від 05.12.2007 р.).

Частина 5 ст. 376 ЦК України закріплює, що на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

На час звернення до суду позивач є користувачем земельної ділянки та володіє, розпоряджається та користується спірним майном.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін має довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Сторонами не було доведено, що визнання права власності на спірне майно порушує права та законні інтереси відповідача чи третіх осіб.

Що стосується, що спірне майно не прийнято до експлуатації, і, саме це, є підставою для відмови в задоволені позову про визнання права власності на самочинне будівництво, то суд зазначає наступне.

Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на новостворені об'єкти нерухомого майна.

Так, право власності на новостворене майно у разі прийняття його в експлуатацію виникає на підставі ст. 331 ЦК України.

Вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об”єктів, визначені постановою Кабінету Міністрів України за № 923 від 08.10.2008 “Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об”єктів”. При цьому, у видачі сертіфікату відповідності може бути відмовлено у разі , невідповідності закінченого будівництвом об”єкту погодженій та затвердженій проектній документації. Відсутність зазначеної документації унеможливлює взагалі видачу такого сертіфікату.

В той же час, у разі створення об”єктів нерухомості, які були побудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил, право власності на них може бути визнано тільки судом на підставі приписів саме ст. 376 ЦК України .

З огляду на наведене, здійснення забудовником будівництва об”єктів нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил, робить неможливим прийняття таких об”єктів до експлуатації у встановленому законом порядку, і як наслідок, визнання права власності на ці об”єкти на підставі ст. 331 ЦК України.

В той же час, обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.

Суд зазначає, що на відміну від ст.105 ЦК УРСР , новий Цивільний кодекс не акцентує увагу на необхідність знесення таких об”єктів, а закріплює широке коло можливостей саме для узаконення самочинно побудованих об”єктів. При цьому необхідними умовами такого узаконення є відведення для цієї мети у встановленому законом порядку самочинному забудовнику земельної ділянки, відсутність заперечень з боку власника (користувача земельної ділянки), відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб. Новий Цивільний кодекс України фактично змінив практику узаконення самочинної забудови в адміністративному порядку. Відтепер таке узаконення має відбуватися лише за рішенням суду.

Як зазначалося вище, на час розгляду справи і до моменту звернення позивача до суду, власник земельної ділянки або іншій орган, не здійснював дії та не приймав рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об'єкту самочинного будівництва, та не інформував його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

Згідно висновку експертизи, спірне майно придатно до експлуатації та відповідає будівельним нормам.

Вказаний висновок свідчить про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшої експлуатації будівлі за своїм призначенням.

Стаття 321 ЦК України закріплює, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом.

На цей час, право власності на спірне майно не спростовується жодною особою.

В той же час, це право не може бути зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведення будівельних робіт.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правоустановчі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами нерухомості.

Стаття 376 ЦК України, передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого майна саме в судовому порядку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку, зокрема шляхом визнання права власності.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 33,43,49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ

Позов задовольнити.

Визнати за Закритим акціонерним товариством «Краснолиманське кар’єроуправління» (м. Красний Лиман, м-н Заводський, 111, код ЄДРПОУ 01235202) право власності на самочинне будівництво - нежитлову будівлю побутового призначення загальною площею 77,2 м2 разом з допоміжними до неї спорудами: навісом з площею основи 5,6 м2, навісом з площею основи 3,4 м2, навісом з площею основи 4,3 м2, альтанкою з площею основи 9,1 м2 , альтанкою площею основи 24,5 м2, що розташовані по пров. Лісному, 255 у м. Красний Лиман Донецької області.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.12.2010 р.

Суддя