Рішення № 12851684, 07.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.12.10 р.                     Справа № 32/45пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Здоренко В.В.

за участю

прокурора – Кравцов В.І.

представників сторін

від позивача – Цибін А.В., Горячій Ю.В.

від відповідача – не з”явився

від третьої особи – не з”явився

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГ –2010”, м.Горлівка

до Горлівської міської ради. м.Горлівка

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство “Горлівське міське бюро технічної інвентаризації”

про визнання права власності

СУТЬ СПОРУ

Акціонерне товариство закритого типу “САЯНИ”, м. Горлівка звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Горлівської міської Ради про визнання права власності на будинок виробничих приміщень ( літ В-1) загальною площею 236,6 кв.м., будинок прохідної ( літ Б-1) загальною площею 14,6 кв.м., убиральню – сарай ( літ З), розташовані за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Інтернаціональна,30.

Ухвалою суду від 09.07.2009 р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство “Горлівське міське бюро технічної інвентаризації”

Рішенням по справі від 27.07.2009 р. позовні вимоги було задоволено. За позивачем визнано право власності на будинок виробничих приміщень ( літ В-1) загальною площею 236,6 кв.м., будинок прохідної ( літ Б-1) загальною площею 14,6 кв.м., убиральню – сарай ( літ З), розташовані за адресою: Донецька область, м.Горлівка, вул. Інтернаціональна,30.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2010 р. рішення по справі було скасовано, справу направлено на новий розгляд

Під час нового розгляду позивач наполягав на визнанні за ним права власності на спірне майно.

Відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки земельна ділянка, на якій здійснено самочинне будівництво, знаходиться у користуванні позивача за належних правових підстав, а рішенням виконавчого комітету Горлівської міської ради було дозволено будівництво спірного об”єкту.

Ухвалою суду від 16.11.2010 р. було здійснено заміну позивача його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮГ – 2010”

Розглянувши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив.

Рішенням виконавчого комітету Горлівської міської Ради № 957 від 15.09.2004 р. позивачу було надано дозвіл на будівництво складу будівельних матеріалів для обслуговування виробничої бази підприємства.

На замовлення позивача Горлівським відділом територіального проектного інститут “Донбасгражданпроект” розроблено проект будівництва вищезазначеного об”єкту, який було узгоджено з Горлівським міським управлінням земельних ресурсів, Управлінням містобудування і архітектури, Державною пожежною інспекцією, ВАТ “Донецькобленерго” та з суміжними землекористувачами.

26.10.2007 р. Горлівська міська рада затвердила проект землеустрію щодо відведення позивачу земельної ділянки площею 0,3035 га, розташованої по вул. Інтернаціональна, 30 у м. Горлівка, строком на 10 років, про що свідчить рішення № У-23-22.

На підставі зазначеного рішення, 21.12.2007 р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки.

В подальшому позивач без отримання відповідних дозволів на будівництво та без належно затвердженого проекту самочинно збудував будинок виробничих приміщень, будинок прохідної, убиральню-сарай, які йому необхідні для ведення господарської діяльності.

Згідно технічного висновку, який виконано Приватним підприємством “КАНОН” ( ліцензія серія АВ № 360674), об”єкт в цілому слід визнати, як придатний до подальшої нормальної експлуатації. Будівництво проводилося у відповідності з державними будівельними нормами та правилами.

Спірне майно було проінвентаризовано БТІ, про що свідчить технічний паспорт.

Позивач просить суд визнати за ним право власності.

Розглядаючи зазначений спір суд виходить з наступного

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Пункт 2 статті 3 Цивільного кодексу України встановлює, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно до вимог ст.ст. 328-345 ЦК України право власності виникає на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно до ст. 316 ЦК України правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. ( ст. 319 ЦК України)

Власник використовує своє майно для підприємницької діяльності ( ст. 320 ЦК України)

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом ( ст. 321 ЦК України).

Згідно частини 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотним порушеннями будівельних норм та правил.

Частина 5 ст. 376 ЦК України закріплює, що на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

На час звернення до суду позивач є користувачем земельної ділянки та володіє, розпоряджається та користується спірним майном.

При цьому, земельна ділянка була виділена позивачу саме для обслуговування виробничої бази.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін має довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Сторонами не було доведено, що визнання права власності на спірне майно порушує права та законні інтереси відповідача чи третіх осіб.

Що стосується, що спірне майно не прийнято до експлуатації, і саме це є підставою для відмови в задоволені позову про визнання права власності на самочинне будівництво, то суд зазначає наступне.

Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на новостворені об'єкти нерухомого майна.

Так, право власності на новостворене майно у разі прийняття його в експлуатацію виникає на підставі ст. 331 ЦК України.

Вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об”єктів, визначені постановою Кабінету Міністрів України за № 923 від 08.10.2008 “Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об”єктів”. При цьому, у видачі сертіфікату відповідності може бути відмовлено у разі , невідповідності закінченого будівництвом об”єкту погодженій та затвердженій проектній документації. Відсутність зазначеної документації унеможливлює взагалі видачу такого сертіфікату.

В той же час, у разі створення об”єктів нерухомості, які були побудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил, право власності на них може бути визнано тільки судом на підставі приписів тільки ст. 376 ЦК України .

З огляду на наведене, здійснення забудовником будівництва об”єктів нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил, робить неможливим прийняття таких об”єктів до експлуатації у встановленому законом порядку, і як наслідок, визнання права власності на ці об”єкти на підставі ст. 331 ЦК України.

В той же час, обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.

Суд зазначає, що на відміну від ст.105 ЦК УРСР , новий Цивільний кодекс не акцентує увагу на необхідність знесення таких об”єктів, а закріплює широке коло можливостей саме для узаконення самочинно побудованих об”єктів. При цьому необхідними умовами такого узаконення є відведення для цієї мети у встановленому законом порядку самочинному забудовнику земельної ділянки, відсутність заперечень з боку власника ( користувача земельної діялнки), відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб. Новий Цивільний кодекс України фактично змінив практику узаконення самочинної забудови в адміністративному порядку. Відтепер таке узаконення має відбуватися лише за рішенням суду.

Як зазначалося вище, на час розгляду справи і до моменту звернення позивача до суду, власник земельної ділянки або іншій орган, не здійснював дії та не приймав рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об'єкту самочинного будівництва, та не інформував його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

Згідно висновку експертизи, спірне майно придатно до експлуатації та відповідає будівельним нормам.

Вказаний висновок свідчить про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшої експлуатації будівлі за своїм призначенням.

Стаття 321 ЦК України закріплює, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом.

На цей час, право власності на спірне майно не спростовується жодною особою.

В той же час, це право не може бути зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведення будівельних робіт.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правоустановчі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами нерухомості.

Стаття 376 ЦК України, передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого майна саме в судовому порядку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку, зокрема шляхом визнання права власності.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 33,43,49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги задовольнити

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮГ –2010”, (м.Горлівка вул. Інтернаціональна , 30, код 20384050) право власності на будинок виробничих приміщень ( літ В-1) загальною площею 236,6 кв.м., будинок прохідної ( літ Б-1) загальною площею 14,6 кв.м., убиральню – сарай ( літ З), розташовані за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Інтернаціональна,30.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2010 р.

Суддя