Рішення № 12851680, 08.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.12.10 р. Справа № 2/38

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

Головуючого: Кододової О.В.,

Суддів: Лейба М.О., Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецьке обласне підприємство автобусних станцій” м. Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства „Красноармійськ Пассервіс”, м. Красноармійськ

про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 119234,22грн.

За участю представників сторін:

від позивача Прудніков С.В. (за довіреністю)

від відповідача Ровенський О.В., Шаповал А.М., Секірін О.В. (за довіреностями)

за участю судового експерта - Кузнецової Г.О.

По справі була оголошена перерва з 01.12.2010р. на 08.12.2010р. на 14год 15 хвил.

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 28 квітня 2009року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецьке обласне підприємство автобусних станцій” м.Донецьк до Приватного підприємства „Красноармійськ Пассервіс”, м. Красноармійськ про стягнення 119234,22грн. задоволені повністю, яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.2009р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 06.10.2009року касаційну скаргу Приватного підприємства „Красноармійськ Пассервіс” задоволено частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.2009 року по справі №2/38 та рішення Господарського суду Донецької області від 28.04.2009 року по справі №2/38 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

У постанові Вищого господарського суду від 06.10.2009року зазначено, що вирішуючи спір про стягнення безпідставно отриманих коштів відповідачем, суди першої та апеляційної інстанції на підставі положень ст. ст. 3, 10 Закону України "Про податок на додану вартість" вдались до оцінки правильності доводів сторін про нарахування ПДВ при реалізації автобусних білетів та перерахуванні відповідачу частини виручки.

Суд касаційної інстанції вважає такий підхід помилковим, оскільки як встановлено судами обох інстанцій, умови договорів на момент розгляду справи в суді вже виконані. Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобовязання за договором має виконуватися належним чином. Отже, вирішуючи спір, суди повинні були на підставі допустимих доказів дослідити факт нарахування позивачем ПДВ, після чого перевірити обґрунтованість доводів позивача про надмірне перерахування коштів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.11.2009р. справу №2/38 прийнято до провадження.

Розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області від 29.01.2010р., у звязку із закінченням строку повноважень Мєзєнцева Є.І. справу №2/38 передано на розгляд судді Кододовій О.В.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 12.11.2010р. для розгляду справи №2/37 було призначено колегію суддів у складі головуючого судді Кододової О.В., суддів: Лейба М.О., Мальцева М.Ю.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 16.11.2010р., у звязку із знаходженням судді Мальцева М.Ю. на лікарняному замінено у складі колегії суддів, які розглядають справу №2/37 суддю Мальцева М.Ю. на суддю Левшину Г.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставну оплату відповідачу, який не є платником ПДВ, суми ПДВ у складі вартості квітка на перевезення пасажирів, що підлягала сплаті до бюджету. Як на правові підстави позову посилається на ст. 83, 530, 1212 ЦК України, ст. 7, 10 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Клопотанням від 31.03.09р. позивач просить врахувати технічну помилку у позовній заяві щодо статті 83 Цивільного кодексу України, замість якої посилається як на правову підставу, на статтю 387 ЦК України.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 04.03.09р., де проти задоволення позову заперечує в повному обсязі та вказує на ті обставини, що позивачем самостійно визначались суми, що підлягали виплаті відповідачеві згідно умов договору про продаж квитків та надання послуг на автостанціях та самостійно здійснювався розрахунок вартості квитків. Крім того, відповідач був повністю обізнаний про систему оподаткування відповідача, а саме, про те, що відповідач є платником єдиного податку.

Як на заперечення на позов, відповідач посилається на той факт, що позивач не є власником заявлених до стягнення спірних сум, у звязку з чим не має права вимагати ці кошти. Такі твердження відповідач обґрунтовує позицією, яка викладена у рішенні Вищого адміністративного суду України від 18.12.07р. по справі № К-35488/06 за позовом ВАТ “ДОПАС” до ДПА у Донецькій області, яким встановлено, що базою оподаткування позивача з податку на додану вартість є та частина коштів, що отримана позивачем як компенсація вартості фактично наданих послуг з продажу квитків та забезпечення перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Відповідно вартість квитка не може включатися до оподаткування ПДВ, оскільки позивачем не здійснюється надання таких послуг.

Крім того, відповідач вказує на те, що позивачем безпідставно заявляється сума ПДВ у розмірі 41902,25 грн. за 2007р. з огляду на те, що позивачем фактично сплачено за 2007 рік лише 18454,48 грн.

В постанові від 06.10.2009р. Вищий господарський суд України зазначив, що під час нового розгляду суду першої інстанції слід витребувати у позивача податкові накладні за спірними операціями з продажу послуг, перевірити правильність розрахунків за договором, виходячи з сум фактично нарахованого ПДВ позивачем і вирішити спір відповідно до вимог законодавства. Господарським судом на виконання вказівок Вищого господарського суду України було витребувано у сторін первинні документи та ухвалою від 15.03.2010р. по справі було призначено судову економічно-бухгалтерську експертизу на вирішення якої були поставлені питання: чи підтверджують надані документи факт нарахування позивачем податку на додану вартість? чи підтверджують надані документи факт та суми нарахування ПДВ на повну вартість квитка та сплати ПДВ з позовної вартості квитка? чи підтверджують надані документи факт сплати позивачем ПДВ за відповідача? Чи можна з наданих документів визначити який обсяг був сплачений позивачем ПДВ за спірний період?

У судовому засіданні був викликаний судовий експерт ОСОБА_1., яка надала відповіді на письмові питання відповідача від 01.12.2010р. (вхід. №02-41/53730 від 08.12.2010р.) та надала усні пояснення щодо проведеної експертизи.

Справа слухалася із фіксацією судового процесу за допомогою технічних засобів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Донецьке обласне підприємство автобусних станцій” є платником податку на додану вартість з 29.07.1997р. відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100285548 НБ №200070 від 31.05.2010р., виданого ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецьк.

Відповідач, Приватне підприємство „Красноармійськ Пассервіс” зареєстроване виконавчим комітетом Красноармійської міської ради 04.01.2007р. за №12711020000000695, є юридичною особою, код ЄДРПОУ 34827957, форма власності приватна.

Згідно свідоцтва №139 від 15.01.2007р. (на 2007рік) та свідоцтва №51 від 21.12.2007р. (на 2008рік), виданих Красноармійською ОДПІ, ПП „Красноармійськ Пассервіс” є платником єдиного податку за ставкою 10% та застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

З метою здійснення послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом Приватним підприємством „Красноармійськ Пассервіс”, як перевізником, був укладений з Донецькою обласною державною адміністрацією, як замовником послуг, договір № 35/07 від 26.03.07р. на певний маршрут перевезення - “Красноармійськ-Донецьк” та отримані відповідні дозволи на право обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у міжобласному сполученні № АА000568 від 23.10.2007р., № АА000772 від 26.09.2007р., № АА001036 від 15.11.2007р.

Відповідно до ст. 32 Закону України “Про автомобільний транспорт”, відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування із власниками автостанцій визначаються договором. Предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, повязаних з відправленням і прибуттям пасажирів.

Власники автостанцій зобовязані укласти договір з автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, тільки за наявності в нього договору із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезення на автобусних маршрутах загального користування чи дозволу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування маршрутів загального користування, що пролягають через цю автостанцію.

У відповідності із зазначеними вимогами 11.03.07р., 27.12.2007р. між Відкритим акціонерним товариством “Донецьке обласне підприємство автобусних станцій” (Обєднання) та Приватним підприємством „Красноармійськ Пассервіс” (Перевізник) укладені договори № 306/3, № 130/2, які є тотожними за умовами.

За умовами укладених договорів Обєднання (позивач) за дорученням Перевізника (відповідач) приймає на себе зобовязання по організації на території власних автостанцій (автовокзалів) процесу відправлення пасажирів транспортом перевізника, продажу квитків населенню на проїзд та перевезення багажу, надання інших послуг населенню згідно з Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Відповідно до п.2.1.2. Договорів № 306/3 від 11.03.07р., № 130/2 від 27.12.2007р. об'єднання зобов'язано здійснювати своєчасну попередню та поточну продажу проїзних та багажних білетів на рейсові автобуси населенню у касах автостанцій (автовокзалів) відповідно з Таблицею вартості проїзду та перевезення багажу, яка надається перевізником та затверджується замовником перевезень (Донецькою облдержадміністрацією у внутрішньообласних перевезеннях чи Державним департаментом автомобільного транспорту у міжобласному сполученні) згідно вимог діючого законодавства.

Згідно із п. 3.1 договору за виконання зобовязань за договорами № 306/3 від 11.03.07р., № 130/2 від 27.12.07р., відповідач повинен був сплачувати позивачу комісійну винагороду у розмірі 10%, включаючи ПДВ 20% від суми виручки від реалізації квитків без страхового збору, згідно відомостей касового продажу Ф20-АСС, яка є підставою для розрахунків з Перевізником та є підтвердженням виконаних робіт. Винагорода сплачується шляхом утримання позивачем належних останньому сум із коштів, отриманих в результаті продажу квитків.

Відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України "Про транспорт" розрахунки із споживачами послуг транспорту загального користування проводяться на основі чинних тарифів у порядку, визначеному кодексами (статутами) окремих видів транспорту та іншими актами законодавства України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" (абз.34 п.12 додатку) передбачено, що обласні державні адміністрації наділені повноваженнями з регулювання (встановлення) тарифів на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” №1548 від 25.12.1996р. Розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації № 362 від 23.09.2006р. для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють перевезення, встановлений тариф на перевезення 1 пасажиру на відстань 1 кілометр у розмірі 0,10 грн.

Тобто, законодавством встановлено обов'язок здійснювати розрахунки між пасажирами та перевізниками на внутрішньообласних та приміських автобусних маршрутах загального користування відповідно до затверджених тарифів.

Відповідачем були надані позивачу таблиці за маршрутами “Красноармійськ-Бердянськ”, “Красноармійськ-Харків”, “Красноармійськ-Донецьк”, в яких проведений розрахунок вартості проїзду та багажу, виходячи із встановленого Донецькою облдержадміністрацією тарифу, а саме із розрахунку 0,10 грн. без ПДВ за 1 км., та 0,14 грн. без ПДВ за 1 км за вказаними маршрутами. Вказані таблиці підписані відповідачем, узгоджені із ТОВ “Донбасавтосервіс” та затверджені керівником Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури області Донецької облдержадміністрації.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів дійшла висновку, що позовні обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1. Закону України "Про податок на додану вартість” (далі Закон) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування з ПДВ є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

За приписами п. 4.7. ст. 4 Закону у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону.

Підпунктом 7.3.1. п. 7.3. ст.7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З огляду вищевикладених норм Закону України „Про податок на додану вартість” базою оподаткування податком на додану вартість у автостанцій за операціями з продажу квитків є вартість пасажирського квитка, датою виникнення податкових зобовязань в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а саме ВАТ „Донецьке обласне підприємство автобусних станцій”.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із п.п. 7.2.8. п.7.2. ст. 7 Закону платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. (п.п. 7.7.1 п.7.1. ст.7. Закону).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Згідно п. 8.4. „Порядку заповнення податкової накладної”, затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 податкова накладна виписується за щоденними підсумками операції (якщо податкова накладна не була виписана на ці операції) у разі здійснення поставки товарів (послуг) за готівку кінцевому споживачеві (який є платником податку).

Відповідно до п.1. „Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних”, затверджених наказом ДПА України від 30.06.2005р. №244 упровадження реєстру отриманих та виданих податкових накладних обумовлене вимогами п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Пунктом 2 цього положення встановлено, що реєстр ведеться особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість. Облік виданих податкових накладних проводиться у день виникнення податкових зобовязань відповідно до вимог п. 7.3. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. (п. 10.1. положення).

Для встановлення факту нарахування позивачем ПДВ на виконання вимоги постанови ВГСУ та для необхідності проведення судової економічно-бухгалтерської експертизи та надання відповідного висновку судом було витребувано у сторін первинні документи та облікові регістри за період квітень-грудень 2007р, січень-листопад 2008р. щодо операцій з перевізником ПП „Красноармійськ Пассервіс”, а саме: відомості касового продажу Ф20-АСС, реєстри виданих грошових коштів, платіжні відомості та видаткові ордери ВАТ „ДОПАС” на видачу 89-90%від реалізації квитків АТП, декларації з податку на додану вартість, реєстри виданих податкових накладних, податкові накладні, додатки до податкових накладних. Копії зазначених документів долучені до матеріалів справи (т.32-т.36) за цих підстав відхиляються твердження відповідача (вхід. №02-41/52467 від 01.12.2010р) про те, що ці документи не досліджувалися експертом.

При дослідженні первинних документів експертом у висновку судово-економічної експертизи №1671/24-5746/25 було встановлено, що загальна сума виручки отримана ВАТ „ДОПАС" (загальна вартість квитків за винятком комісійного, станційного збору з ПДВ, та страхового збору) складає 805066,70грн., в т.ч. за квітень-грудень 2007р. - 282320,86 грн., січень - листопад 2008р. - 522745,84грн. Сума тарифу перевізника, що підлягає перерахуванню ПП „Красноармійськ Пассервіс" складає 716509,84грн., в т.ч. за квітень-грудень 2007р.- 251266,04грн., січень - листопад 2008р. - 465243,80 грн. Загальна сума виданих коштів ПП „Красноармійськ Пассервіс" складає 715405,28грн., в т.ч. за квітень-грудень 2007р. - 251413,46грн., січень - листопад 2008р.- 463991,82 грн.

За даними податкових декларацій ВАТ „ДОПАС" загальна сума податкових зобов'язань за І Розділом податкової декларації з ПДВ „Податкові зобов'язання" складає 28706 362грн., в т.ч. за квітень - грудень 2007р. - 10939894грн., за січень-листопад 2008р. - 17766468грн.

За даними реєстру виданих податкових накладних ВАТ „ДОПАС" загальна сума податкових зобов'язань з ПДВ складає 28706363,47грн., в т.ч. за квітень-грудень 2007р. - 10939894,02грн., за січень-листопад 2008р. - 17766469,45грн. Розбіжності даних податкових декларацій з ПДВ з даними реєстрів виданих податкових накладних по сумі податкових зобов'язань у бік зменшення на 1,47 грн. виникли внаслідок округлення при складанні податкових декларацій.

За даними реєстру виданих податкових накладних ВАТ „ДОПАС", додатку до податкових накладних - реєстру податкового зобов'язання (ПДВ) з реалізації квитків за контрагентами платниками єдиного податку (неплатниками ПДВ) у розрізі перевізників, експертом встановлено, що сума податкових зобов'язань з ПДВ з реалізації квитків за перевізником ПП „Красноармійськ Пассервіс" складає 119418,32грн. на обсяг поставки з ПДВ 716509,84грн. Розбіжності даних дослідження по сумі ПДВ з реалізації квитків за перевізником ПП „Красноармійськ Пассервіс”, що значиться включно до складу податкового зобовязання декларацій з ПДВ за квітень 2007р. листопад 2008р. та даними наведеними у розрахунку суми позову до збільшення на загальну суму 184,10грн. виникли внаслідок наведення у розрахунку суми позову суми ПДВ виходячи з суми оплати 89-90% ПП „Красноармійськ Пассервіс”, а за даними дослідження - наведено виходячи даних виданих податкових накладних та сум ПДВ включених до складу податкових зобовязань декларацій з ПДВ.

За приписами п. 1.3., п.п. 3.1.1, п.4.7., п.п. 7.3.1. Закону України „Про податок на додану вартість” базою оподаткування податком на додану вартість у автостанцій за операціями з продажу квитків є вартість пасажирського квитка, датою виникнення податкових зобовязань в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а саме ВАТ „ДОПАС”.

Виходячи із вище викладеного, вимог Закону України “Про податок на додану вартість” у позивача при продажу квитків пасажирам виникало податкове зобовязання, щодо нарахування та сплати податку на додану вартість до державного бюджету, та такий податок підлягав сплаті до Державного бюджету. Проте, кошти отримані від продажу квитків з урахуванням ПДВ сплачувалися відповідачу з каси ВАТ “Донецьке обласне підприємство автобусних станцій” за винятком 10%, винагороди, що передбачені умовами договорів. Таким чином, суми податку на додану вартість по цим операціям підлягали сплаті позивачем саме до державного бюджету, а ні відповідачу.

Виходячи з вищенаведеного, відповідно до законодавства та за договорами від № 306/3 від 11.03.07р., № 130/2 від 27.12.07р. відповідачу мали виплачуватися грошові кошти у розмірі, передбаченому тарифом без нарахування ПДВ.

Тобто, сума податку на додану вартість, отримана позивачем від пасажира у складі вартості квитка підлягала перерахуванню тільки до бюджету, у звязку з тим, що відповідач є платником єдиного податку, а фактично суми податку на додану вартість перераховувались відповідачу.

Висновком судово-економічної експертизи підтверджується, що сума податкових зобовязань з реалізації квитків (яка включена до складу податкових зобовязань з ПДВ ВАТ „ДОПАС”) за перевізником ПП „Красноармійськ Пассервіс” за період квітень 2007р. листопадл 2008р. та значиться надмірно перерахованою відповідачу складає ПДВ в сумі 119234,22грн.

Відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Помилкова сплата позивачем на користь відповідача суми у розмірі 119234,22грн. є підставою для повернення їх як безпідставно набутих відповідачем.

Відповідно до статті 387 ЦК України право вимагати безпідставне набуте майно має особа, яка є власником цього майна.

26.12.2008р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 09/2178 з вимогою повернути безпідставно отримані кошти, зазначений лист зі сторони відповідача залишений без відповіді та задоволення.

Згідно до приписів ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що матеріалами справи та висновком судово-експертизи підтверджується, факт нарахування позивачем податку на додану вартість в сумі 119234,22грн., що нарахована позивачем сума податку на додану вартість, отримана позивачем у спірному періоді від пасажирів у складі вартості квитка підлягала перерахуванню до державного бюджету, та що позивачем перераховані відповідачу зайві гроші в сумі 119234,22грн., суд дійшов висновку що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на постанову Вищого адміністративного суду України від 18.12.07р. №К-35488/06 за тих підстав, що цим судовим рішенням встановлений порядок формування автостанціями своїх податкових зобовязань. Під час проведення експертизи експертом перевірені та відображені у висновку операції по формуванню позивачем своїх податкових зобовязань по господарським операціям із відповідачем (Таблиця №2 висновку, т. 36 а.с.113 зворотна сторона) та порушень не встановлено.

Згідно абз. "а" пункту 10.1 статті 10 Закону України „Про податок на додану вартість” особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку. Таким чином, саме позивач є платником податку на додану вартість , тобто, має включати цей податок до загальної продажної вартості квитка, у складі якої є вартість послуги перевізника та послуги автостанції, утримувати його з пасажира і сплачувати до бюджету (включати до своїх податкових зобовязань за певний період).

За приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), незалежно від того, чи таке безпідставне набуття або збереження було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи те, що судом встановлено, що сума податку на додану вартість, отримана позивачем від пасажирів у складі вартості квитка включена ним як платником податку до своїх податкових зобовязань за вказаний період та підлягала сплаті до бюджету, отже фактичне перерахування позивачем цієї суми відповідачеві і отримання її останнім відбулось без правових підстав, встановлених законом і договором.

Предметом даного спору є безпідставно перераховані відповідачу кошти відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України. Матеріалами справи доведено, що позивач перерахував відповідачу за період квітня 2007рік листопад 2008року загальну суму 77331,97грн. в тому числі 20% ПДВ 119234,22грн., цей факт відповідач не спростовує, при цьому відповідач не був у цей період платником ПДВ, за умовами договорів від 11.03.2007р. № 306/3, від 27.12.2007р. №130/2 відповідачу мали виплачуватися грошові кошти у розмірі, передбаченому тарифом без нарахування ПДВ, відповідачем були надані позивачу таблиці за маршрутами “Красноармійськ-Бердянськ”, “Красноармійськ-Харків”, “Красноармійськ-Донецьк”, в яких проведений розрахунок вартості проїзду та багажу, виходячи із встановленого Донецькою облдержадміністрацією тарифу, а саме із розрахунку 0,10 грн. без ПДВ за 1 км., та 0,14 грн. без ПДВ за 1 км за вказаними маршрутами, зазначені таблиці підписані відповідачем, узгоджені із ТОВ “Донбасавтосервіс” та затверджені керівником Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури області Донецької облдержадміністрації, відтак сума 20% ПДВ у розмірі 119234,22грн. отримана відповідачем без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) та повинно бути повернута позивачу.

Така правова позиція викладена у постановах ВГСУ від 17.01.2008р. по справі №35/183, від 06.11.2008р. по справі №2/39.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі Закону України „Про транспорт”, Закону України “Про податок на додану вартість”, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства “Донецьке обласне підприємство автобусних станцій” м. Донецьк до Приватного підприємства „Красноармійськ Пассервіс”, м. Красноармійськ про стягнення 119234,22грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства „Красноармійськ Пассервіс” (85300, Донецька обл., м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 7, ЄДРПОУ 34827957) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецьке обласне підприємство автобусних станцій” (83086, м. Донецьк, пл. Комунарів, 4, р/р 26005302002502 у Донецькій філії ВАТ ВТБ Банк м. Донецьк, МФО 335571, ЄДРПОУ 03113785) безпідставно отриману суму в розмірі 119234,22грн., витраті по сплаті державного мита в розмірі 1192грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118грн. та витрати по проведенню експертизи в сумі 5047,68грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений і підписаний 10.12.2010року

Суддя

Суддя М.О. Лейба

Суддя Г.В. Левшина