Рішення № 128515770, 01.07.2025, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/202/25

Провадження № 2/353/213/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,

з участю: секретаря судового засідання Мороз М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «Споживчий центр» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 27.08.2024-100002063 від 27.08.2024 року, що становить 16200,0 грн. та складається з: 6000,0 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 5580,0 грн. заборгованості за процентами; 1620,0 грн. заборгованості по комісії; 3000,0 грн. - неустойки. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконував, у зв`язку з чим станом на 28.12.2024 року допустив виникнення заборгованості по кредитному договору в сумі 16200,0 грн., яку просив стягнути на користь кредитора. Також просив стягнути з відповідача понесені судові витрати та справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Тлумацькогорайонного судуІвано-Франківськоїобласті від18.03.2025року вирішенорозглянути справув порядкуспрощеного позовногопровадження з викликом сторін. Крім цього, даною ухвалою було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву та п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання ним заперечення, а позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Згідно ч.1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

У відповідності до ч.ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Представник позивача ТзОВ «Споживчий центр» в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи провести у його відсутності. Не заперечив щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, відзиву на позовну заяву суду не надав, однак до суду подав письмову заяву, в якій вказав, що позов визнає частково, а саме в частині заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000,0 грн. Решту вимог не визнає. Просив суд врахувати, що він є військовослужбовцем. Просив розгляд справи провести у його відсутності.

У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушеного права на належне виконання умов кредитного договору шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитор/ зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) кредитодавець ТзОВ «Споживчий центр» запропонував позичальнику ОСОБА_1 надати кредит у розмірі та на умовах встановлених договором, а саме у Заявці, яка є невід`ємною частиною оферти, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти, комісію.

27.08.2024 року між ТзОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 27.08.2024-100002063, шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до його умов ТзОВ «Споживчий центр» надало відповідачеві кредит у розмірі 6000,00 грн. строком на 124 календарні дні з дати його надання (до 28.12.2024 року), зі сплатою процентів у розмірі 1,0% за 1 день користування кредитом (процентна ставка «Стандарт»), яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів та у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом (процентна ставка «Економ»), яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Також встановлена сплата комісії, пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 9% від суми кредиту, що становить 540,0 грн., а також комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 540,0 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Крім цього, за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання нараховується неустойка у розмірі 60,0 грн. (п.п. 1-9, 14, 17 Кредитного договору).

Позичальник підтвердив, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в ч.ч. 1, 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», примірник цього договору, паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (за виключенням випадку, коли надання паспорту споживчого кредиту не є обов`язковим) (п. 22 Кредитного договору). Також позичальник погодив графік платежів наведений у п. 14 Кредитного договору.

Крім того, відповідач розумів, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором «Е937» (смс-повідомлення) (а.с. 10-13).

Відповідно до заявки кредитного договору № 27.08.2024-100002063 реквізити електронного платіжного засобу для надання позичальнику коштів є банківська картка № НОМЕР_1 . 27.08.2024 року сума позики в розмірі 6000,0 грн. була перерахована відповідачу на його платіжну картку № НОМЕР_2 за допомогою сервісу онлайн платежів «IPay.ua» з призначенням платежу - видача за договором кредиту № 27.08.2024-100002063, що підтверджується листом ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» від 06.03.2025 року (а.с. 8 зворот).

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Так відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першоюстатті 626 ЦК Українипередбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628,629 ЦК України).

Відповідно дост. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1ст. 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставіЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст.205,207 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннямист. 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України"Про електронні документи та електронний документообіг"та"Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченомуЦивільнимтаГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимст. 12 цього Закону,є оригіналом такого документа. Електронний договірукладається шляхомпропозиції йогоукласти (оферти)однією стороноюта їїприйняття (акцепту)другою стороною Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінаціяцифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи(вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Абзац другий частини другоїстатті 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.

Аналогічні висновкивикладені упостановах ВерховногоСуду від09вересня 2020року усправі №732/670/19,від 23березня 2020року усправі №404/502/18,від 07жовтня 2020року №127/33824/19,від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.

Оскільки у наявних в матеріалах справи, в т.ч. копії кредитного договору № 27.08.2024-100002063 від 27.08.2024 року, визначені всі істотні умови кредитування, зокрема: сума кредиту, строк користування кредитом, процентна ставка за користування кредитом, комісія, графік платежів, а вказаний документ підписаний електронним підписом відповідача (одноразовим ідентифікатором «Е937»), суд вважає, що відсутні підстави вважати, що відповідач не підписував вказаний договір та не був проінформований про всі істотні умови кредитного договору.

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про споживчий кредит»).

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1статті 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст.549ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст.551ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст.1 Закону України «Споживче кредитування».

Проте,як зазначаєпозивач упозовній заяві,відповідач невиконав своїхдоговірних зобов`язаньза Кредитнимдоговором №27.08.2024-100002063від 27.08.2024року тастаном на28.12.2024 року допустив перед позивачем заборгованість, яка становить 16200,0 грн. та складається з: 6000,0 грн. заборгованості за тілом кредиту; 5580,0 грн. заборгованості за відсотками за період з 27.08.2024 року по 28.12.2024 року, 1620,0 грн. заборгованості комісією та 3000,0 грн. неустойки, що підтверджується довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором (а.с. 8).

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором, відповідачем по справі суду не представлено.

Стосовно посилань відповідача ОСОБА_1 на те, що він являється військовослужбовцем, слід зазначити наступне.

Відповідно до долучених відповідачем копій довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 15 від 10.02.2025 року та військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 (відповідач) з 28.12.2023 року перебуває на військовій службі за мобілізацією у ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді інструктора (а.с. 64-65).

Відповідно до п. 15ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так в статтях 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими вКонституції Українита законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Особливий період відповідно до абз. 5ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»- це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно зУказом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»таЗакону України «Про введення воєнного стану в Україні»в Україні 24.02.2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та на момент винесення рішення продовжує діяти.

Статтю 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було доповнено підп. 3 п. 4 ч. 15 відповідно доЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 року № 1275-VІІ.

Пункт 3 Прикінцевих положень зазначеногоЗаконупередбачено поширення дії, зокрема, підп. 3 п. 4розділу І цього Законуна військовослужбовців із початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02.09.2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

13.06.2025 року, у відповідь на запит суду, ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив про те, що ОСОБА_1 з 28.12.2023 року проходить військовуслужбу замобілізацією у ІНФОРМАЦІЯ_1 напосаді інструкторавідділення рекрутингута комплектування,про щосвідчить витягз наказуначальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.12.2023 року (а.с. 83-83 зворот).

Оцінюючи надані відповідачем докази на підтвердження того, що він є військовослужбовцем, а саме військовий квиток та довідку про призов військовозобов`язаного на військову службу, а також відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає, що вказані документи підтверджують той факт, що відповідач ОСОБА_1 з 28.12.2023 року по теперішній час перебуває на військовій службі.

Таким чином, оскільки відповідач являється військовослужбовцем, який призваний на військову службу під час мобілізації та проходить військову службу з 28.12.2023 року по теперішній час, що підтверджено належними та допустимими доказами, суд вважає, що з відповідача не підлягають стягненню проценти нараховані за користування кредитом та неустойка, починаючи з 27.08.2024 року.

Таким чином, з відповідача у користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6000,00 грн. та за комісією в розмірі 1620,0 грн.

Згідно ст. 16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідностідо ч.3ст.12,ч.1ст.81ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 27.08.2024-100002063 від 27.08.2024 року в розмірі 7620,0 грн., яка складається з: 6000,0 грн. заборгованості за тілом кредиту; 1620,0 грн. заборгованості по комісії. В решті вимог позову слід відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

При такомувирішенні позову,з відповідачаслід стягнутина користьпозивача понесенісудові витратипо сплатісудового збору пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог в сумі в сумі 1139,25 грн. (платіжна інструкція № СЦ00007126 від 11.03.2025 року, а.с. 14).

Керуючись ст.ст.6,7,12,13,19,43,76,81, 89,141, 247,258,259,263-265,273, 274-279, 354-355 ЦПК України, на підставі ст.ст.11, 16, 202, 205,207,525, 526,530, 549, 551, 610-612,626, 629, 639, 1049,1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», п. 15ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833, р/р НОМЕР_5 , МФО 305299, заборгованість за кредитним договором № 27.08.2024-100002063 від 27.08.2024 року, яка станом на 28.12.2024 року становить 7620,0 грн. (сім тисяч шістсот двадцять гривень 00 копійок) та складається з: 6000,0 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок) заборгованості за тілом кредиту; 1620,0 грн. (одна тисяча шістсот двадцять гривень 00 копійок) заборгованості за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, 23, код ЄДРПОУ 37356833, р/р НОМЕР_5 , МФО 305299, - 1139,25грн.(Однатисяча стотридцять девятьгривень 25копійок) понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА