Рішення № 128515301, 14.06.2024, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/7123/23

Провадження № 2-о/932/163/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Кудрявцевої Т.О.

за участю секретаря - Рошошка Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Дніпровська міська рада, про встановлення факту спільного проживання, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в серпні 2023 року звернулась до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з заявою про встановлення факту спільного проживання. В обгрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , з якою вона проживала постійно більше п`яти років, вони мали спільний побут і за якою вона доглядала до смерті, родичів у ОСОБА_2 не було. Заявник вказує, що з 1988 по 2019 року вона працювала в міській лікарні №56. В 2014 році вона познайомилась з ОСОБА_2 , яка проходила стаціонарне лікування у вказаній лікарні, де вона перебувала на стаціонарному лікуванні по 4-5 разів на рік. Саме в 2014 році вони почали спілкуватись більш тісно, між ними склались довірчі відносини, які в подальшому перейшли у дружні стосунки. Вони постійно спілкувались одна з одною навіть коли ОСОБА_2 не перебувала в лікарні, спілкувались по телефону або вона приходила до неї додому. Вона - заявник надавала ОСОБА_2 допомогу, про яку вона просила, на той період вона перебувала у шлюбі, але разом з чоловіком вони не проживали, квартиру вона винаймала, ОСОБА_2 була обізнана про її сімейні обставини. Приблизно навесні 2015 року ОСОБА_2 запросила її проживати з нею однією сім`єю, так як за станом здоров`я їй було важко за собою доглядати, а з нею вона відчувала себе захищеною і відносилась до неї як до близької людини. Погодившись на її прохання, вона з вересня 2015 року стала мешкати разом з ОСОБА_2 в її кімнаті в комунальній квартирі однією сім`єю. 14.09.2018 року її - заявника шлюб з чоловіком ОСОБА_3 було розірвано рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, до квартири, де вона зареєстрована та мешкала разом з колишнім чоловіком, вона не повернулась і залишилась проживати з ОСОБА_2 22.01.2019 року вона уклала шлюб з ОСОБА_4 , йому було відомо, що вона мешкає разом з ОСОБА_2 , він був обізнаний з її станом здоров`я, про те, що вона повністю знаходилась на її утриманні і що покинути її вона не може. Переїхавши до чоловіка за адресою АДРЕСА_1 , з нею переїхала і ОСОБА_2 . Вона - заявник з чоловіком дбали про неї, вона мешкала з ними на правах повноцінного члена їх сім`ї, харчувалась разом з ними, у неї була своя кімната, в силу своїх можливостей вона їй допомагала на подвір`ї, однією родиною вони відмічали свята. 24.12.2019 року вона поклала ОСОБА_2 до лікарні ДЗ СБЛ №1 з діагнозом зріла катаракта правого ока та ускладнена катаракта лівого ока, 25.12.2019 їй було проведено оперативне лікування, після виписки вона забрала її додому. У серпні 2020 року ОСОБА_2 сильно захворіла, в процесі лікування вона її відвезла для здачі тесту на короновірус. 01.09.2020 року ОСОБА_2 було укладено декларацію № 00010195Е-Е900 з КНП «Центром первинної медико-санітарної допомоги» Дніпровської міської ради, що знаходиться за адресою с.Обухівка, вул. Центральна, 28 Дніпровський район Дніпропетровської області в особі лікаря ОСОБА_5 . В Декларації було зазначено, що ОСОБА_2 мешкає АДРЕСА_1 , тобто за адресою, де вона мешкає з чоловіком, довіреною особою в Декларації вказана - ОСОБА_6 ; 30.09.2020 вона з чоловіком також уклали декларації з цією установою та з цим лікарем. 04.11.2020 ОСОБА_2 на її ім`я видала довіреність щоб вона могла діяти в її інтересах. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла у них дома, вона з чоловіком займались її похованням. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, а саме 28/100 квартири АДРЕСА_2 . Вважаючи, що вона - заявник є спадкоємцем, 14.06.2023 вона звернулась з заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіна М.С., яким 06.07.2023 було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії в зв`язку з відсутністю необхідних документів для оформлення спадщини, в зв`язку з чим вона вимушена звернутись до суду із даною заявою, в якій просить встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з весни 2015 по день її смерті.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2023 для розгляду даної справи була визначена суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцева Т.О.

Ухвалою суду від 03.08.2023 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Ухвалою суду від 14.02.2024 витребувано від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіна М.С. копію спадкової справи ОСОБА_2 .

В судовому засіданні заявник з представником підтримали вимоги заяви та просили задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши осіб, які з`явились, свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 5 передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За приписами статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Частиною третьою статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснено, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду з вимогою про встановлення фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Як зазначено у пункті 23 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення

факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до ч.2, 4 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 1988 по 2019 року працювала в міській лікарні №56.

В 2014 році ОСОБА_1 познайомилась з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проходила стаціонарне лікування у вказаній лікарні, де вона перебувала на стаціонарному лікуванні по 4-5 разів на рік, та була самотньою. Саме в 2014 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали спілкуватись більш тісно, між ними склались довірчі відносини, які в подальшому перейшли у дружні стосунки. Вони постійно спілкувались одна з одною навіть коли ОСОБА_2 не перебувала в лікарні, спілкувались по телефону або ОСОБА_1 приходила до неї додому. ОСОБА_1 надавала ОСОБА_2 допомогу, про яку вона просила, на той період ОСОБА_1 перебувала у шлюбі, але разом з чоловіком вони не проживали, квартиру вона винаймала, ОСОБА_2 була обізнана про її сімейні обставини. Приблизно навесні 2015 року ОСОБА_2 запросила її проживати з нею однією сім`єю, так як за станом здоров`я їй було важко за собою доглядати, а з нею вона відчувала себе захищеною і відносилась до неї як до близької людини. Погодившись на її прохання, ОСОБА_1 з вересня 2015 року стала мешкати разом з ОСОБА_2 в її кімнаті в комунальній квартирі однією сім`єю за адресою АДРЕСА_3 .

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 14.09.2018 року шлюб ОСОБА_1 з чоловіком ОСОБА_3 було розірвано, до квартири, де вона зареєстрована та мешкала разом з колишнім чоловіком, вона не повернулась і залишилась проживати з ОСОБА_2 .

22.01.2019 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 25. Чоловіку заявниці було відомо, що вона мешкає разом з ОСОБА_2 , він був обізнаний з її станом здоров`я, про те, що вона повністю знаходилась на її утриманні і що покинути її вона не може. ОСОБА_1 після одруження переїхала проживати до чоловіка за адресою АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_2 , де ОСОБА_1 разом з чоловіком дбали про неї, вона мешкала з ними на правах повноцінного члена їх сім`ї, харчувалась разом з ними, у неї була своя кімната, в силу своїх можливостей вона їй допомагала на подвір`ї, однією родиною вони відмічали свята.

24.12.2019 року ОСОБА_1 оформила ОСОБА_2 до лікарні ДЗ СБЛ №1 з діагнозом зріла катаракта правого ока та ускладнена катаракта лівого ока, 25.12.2019 їй було проведено оперативне лікування, після виписки вона забрала її додому. У серпні 2020 року ОСОБА_2 сильно захворіла, в процесі лікування ОСОБА_1 відвезла її для здачі тесту на короновірус, 01.09.2020 року ОСОБА_2 було укладено декларацію № 00010195Е-Е900 з КНП «Центром первинної медико-санітарної допомоги» Дніпровської міської ради, що знаходиться за адресою с.Обухівка, вул. Центральна, 28 Дніпровський район Дніпропетровської області в особі лікаря ОСОБА_5 , в якій зазначено, що ОСОБА_2 мешкає АДРЕСА_1 , тобто за адресою, де ОСОБА_1 мешкає з чоловіком, довіреною особою в Декларації вказана - ОСОБА_1 , яка 30.09.2020 разом з чоловіком також уклали декларації з цією установою та з цим лікарем.

04.11.2020 ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 видала довіреність щоб вона могла діяти в її інтересах, посвідчену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним М.С.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 01.12.2022 року Обухівською селищною радою Дніпровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 136.

ОСОБА_1 з чоловіком займались похованням ОСОБА_1 , яка померла у них вдома.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, у вигляді 28/100 квартири АДРЕСА_2 .

Вважаючи себе спадкоємцем ОСОБА_2 , ОСОБА_1 14.06.2023 звернулась з заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіна М.С., яким 06.07.2023 було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії в зв`язку з відсутністю необхідних документів для оформлення спадщини, а саме документів, що підтверджують родинні зв`язки або факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем.

В зв`язку з зазначеним ОСОБА_1 звернулась до суду із даною заявою, в якій просить встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з весни 2015 по день її смерті.

На підтвердження вимог заявника в судовому засіданні надала пояснення свідок ОСОБА_7 , яка пояснила, що ОСОБА_2 була її сусідкою по комунальній квартирі, вона жила сама, була одинокою, родичів не мала, часто перебувала на стаціонарному лікуванні в лікарні. В 2015 році ОСОБА_2 познайомилась з ОСОБА_8 , яка стала проживати в кімнаті ОСОБА_2 в комунальній квартирі за адресою АДРЕСА_3 . У них була загальна кухня в квартирі, яку вона - свідок з ОСОБА_2 перегородили та користувалися кожна своєю половиною. З появою в квартирі ОСОБА_6 в квартирі стало чисто, ОСОБА_6 з ОСОБА_2 жили в її кімнаті, вони вели спільне господарство, вони разом готували їсти, це було до 2020 року. Потім вони виїхали з квартири, ОСОБА_6 забрала ОСОБА_2 до себе проживати за місцем мешкання її - ОСОБА_6 чоловіка в с.Обухівка в СТ «Ізумруд», де ОСОБА_2 жила в окремій кімнаті зі всіма умовами, вони разом їли, вели господарство, вона там відпочивала, гуляла, їй там дуже подобалось, чоловік ОСОБА_1 їх забезпечував матеріально, сплачували комунальні разом, возили ОСОБА_2 на пошту отримувати пенсію, а потім вона оформила на ОСОБА_6 довіреність, іноді вони відвідували квартиру. Весь час вони жили у згоді, мали дружні відносини. ОСОБА_6 з чоловіком поховали ОСОБА_2 після її смерті.

Відповідно до копії спадкової справи № 41/2023 майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , наданої на ухвалу суду приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним М.С., з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 до нотаріуса звернулась 14.06.2023 року лише ОСОБА_1 .

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 весни 2015 року та на час відкриття спадщини 27 листопада 2022 року проживали однією сім`єю, вони мали спільний побут та взаємні права та обов`язки, ОСОБА_1 піклувалась про стан здоров`я ОСОБА_2 , оскільки їй було потрібне постійне лікування та догляд в зв`язку з захворюваннями і похилим віком, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, тобто складали сім`ю у розумінні положень ч.2, 4 ст. 3 СК України.

З огляду на встановлені судовим розглядом справи обставини, суд вважає доведеним факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_9 з ОСОБА_2 по день її смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому заява ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що від встановлення вищевказаного факту залежить виникнення спадкових прав заявниці та можливість їх подальшої реалізації, тоді як іншого порядку встановлення такого факту законом не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Дніпровська міська рада, про встановлення факту спільного проживання, - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання однією сім`єю спадкоємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з весни 2015 року на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Кудрявцева