Рішення № 12851521, 13.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.10 р.                     Справа № 17/196                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «торгівельно-промислове представництво «Альянс», м. Донецьк

до відповідача: Дочірнього підприємства «Донецький Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні Дороги України», м. Донецьк

про стягнення 26’189,95 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Автономова Н.Н. - довіреність (у судове засідання 13.12.2010р. не з’явилась)

від відповідача: Плошай П.В.– довіреність

Товариство з обмеженою відповідальністю «торгівельно-промислове представництво «Альянс», м. Донецьк звернулось до господарського суду з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Донецький Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні Дороги України», м. Донецьк про стягнення 26’205,447грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на договір транспортного обслуговування №15/08ТР від 24.03.2008р., акти здачі-приймання робіт, рахунки-фактури, претензії, інші документи, долучені до матеріалів справи. В якості правової підстави позову – посилається на ст. 625 Цивільного кодексу України.

                    Позивач неодноразово зменшував позовні вимоги, заявою від 30.11.2010р. остаточно визначився з обсягом позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 26’189,95грн., яка складається з основного боргу – 24’884,85грн., 3% річних – 189,72грн. та пені – 1’115,38грн. Зменшення розміру позовних вимог судом прийнято, у зв’язку з чим у подальшому справа розглядається в межах суми 26’189,95 грн..

Відповідач надав відзив, у якому проти позову заперечував, наполягав на тому, що, по-перше, акти здачі-приймання робіт підписані неповноважними особами з обох сторін, по-друге, належними доказами не підтверджено факту постачання товару, а також пред’явлення рахунків відповідачу.

Ухвалою від 15.11.2010р. провадження у справі було продовжено до 14.12.2010р., згідно заяви відповідача.

У судовому засіданні 01.11.2010р. та 01.12.2010р. були оголошені перерви, відповідно, до 0930 15.11.2010р.. та 1400 13.12.2010р...

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, встановив:

24 березня 2008р. між сторонами був укладений договір про транспортне обслуговування за №15/08 ТР (далі – «договір») (а.с.28-29). Предмет договору передбачає, що Виконавець – Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове представництво «Альянс» забезпечує транспортне обслуговування Замовника – Дочірнього підприємства «Донецький Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні Дороги України», шляхом надання останньому автомобілів у такому порядку та на умовах встановлених Договором.

Відповідно до п.п.1.1.3 п.1 Договору Замовник провадить оплату за транспортне обслуговування протягом 10 днів з моменту надання Виконавцем рахунку-фактури.

Згідно п.3.2 п.3 Договору Замовник зобов’язаний за прострочення оплати за надані послуги по перевезенню вантажу сплатити Виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожен день прострочення.

Позивачем відповідачу були надані послуги, що підтверджується наданими до матеріалів справи заявками від 20 травня 2010р. та від 21 травня 2010р., товарно-транспортними накладними від 20 травня 2010р. та від 21 травня 2010р., актами здачі-приймання робіт від 20 травня 2010р. та від 21 травня 2010р. (підписаними обома сторонами без заперечень), на підставі яких останньому були виставлені рахунки-фактури від 20 травня 2010р. та від 21 травня 2010р. на загальну суму 24884,85грн.

За поясненням позивача рахунки були одержані відповідачем разом з підписанням актів здачі-приймання робіт. Відповідач та його представник у судовому засіданні цього не спростовує. Однак, підтверджуючи факт отримання рахунків – відповідач пояснив, що вони були одержані працівником відповідача – інженером відділу МТЗ, Косухіним Є.О., який на думку відповідача, не мав права на такі дії (а.с.118-119).

          В порушення умов Договору, відповідач не здійснив оплату по виставленим рахункам-фактурам, що призвело до утворення заборгованості на суму 24’884,85грн.

Відповідно до п.п.3.2 п.3 Договору та ст. 549, 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані додатково пеня, 3% річних.

Зважаючи на те, що:

-          зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;

-          згідно ст. 193 Господарського Кодексу («ГК») України зобов’язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не припустима;

-          до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

-          відповідно до ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

-          доказів оплати заборгованості відповідач суду не надав;

-          боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст..625 ЦК України);

-          статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом;

-          приписами статей 548, 549 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання (невиконання або неналежного виконання), боржник повинен передати кредиторові неустойку (штраф, пеня), якою є, зокрема, - грошова сума, встановлена у договорі;

-          статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;

-          згідно ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором;

-          приписи ч.6 ст.232 ГК України передбачають, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано;

-          платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»);

-          перевіривши період нарахування та перерахувавши суми пені та 3% річних, суд дійшов висновку, що вони нараховані позивачем у відповідності до норм діючого законодавства та умов договору, судом приймаються, як такі, що не виходять за межі періоду та сум нарахування, зокрема, встановлених діючим законодавством;

-          статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування;

господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача відносно того, що акти підписані не директором, судом не приймаються, так як: по-перше, за поясненнями представника відповідача у судовому засіданні, акти підписані заступником керівника. Доказів того, що заступнику заборонено підписувати такі акти відповідач не надав. Крім того, наявність печатки, якою скріплені підписи підтверджують наявність такого права з боку заступника; по-друге, умови Договору (п.п.1.1.3 п.1) пов’язують виникнення у відповідача обов’язку на оплату не з підписанням чи не підписанням актів, а з моменту надання позивачем відповідачу відповідних рахунків. Доказом того, що відповідні рахунки були відповідачем отримані, свідчать відповідні записи на них про їх отримання, скріплені підписом працівників відповідача,

Судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 80, 82-84 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Донецький Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні Дороги України» (83001, м. Донецьк, пр. Комсомольський, д.6А; р/с260000593131 в ДФ АБ „Експрес-банк”, МФО 335838, ЄДРПОУ 31762185) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «торгівельно-промислове представництво «Альянс» (83096, м. Донецьк, вул.. Куйбишева, 84; ОКПО 20345072) суму заборгованості у розмірі 24’884,85грн., 3% річних – 189,72грн. та пені – 1’115,38грн.; 261,90грн.– на відшкодування витрат по сплаті державного мита; 236,00 грн. – на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                               

(повний текст рішення оформлений та підписаний 14.12.2010р.)