Ухвала суду № 128513351, 27.06.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/9475/24

Провадження № 1-кс/461/4099/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2025 року. м. Львів.

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1

за участю:

секретаря - ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові погоджене з прокурором клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42024142410000232 від 12.11.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2024 року до суду надійшло клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42024142410000232 від 12.11.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано наступним. Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Згідно зі ст. 178 Цивільного кодексу України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку, а також акції, частки у статутному капіталі юридичних осіб (далі - корпоративні права) тощо.

Згідно статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління.

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо.

Статтею 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» передбачено, що відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна.

Згідно пункту 2.1. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 №300 військове (корабельне) господарство - це сукупність сил і засобів, тобто всіх видів озброєння, бойової та іншої техніки, ракети, боєприпаси, ракетне паливо, пальне, мастильні матеріали та спеціальні речовини, продовольство, речове, інженерне, хімічне майно та інші матеріальні засоби, які використовуються для забезпечення потреб Збройних Сил України на мирний та воєнний час.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Згідно з статтею 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

У відповідності до статті 11 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах: вірності конституційному обов`язку та військовій присязі; верховенства права, законності та гуманності, поваги до людини, її конституційних прав і свобод; гласності, відкритості для демократичного цивільного контролю; поєднання єдиноначальності і колегіального розроблення найбільш важливих рішень; комплектування шляхом призову громадян на військову службу та прийняття на військову службу за контрактом; постійної бойової та мобілізаційної готовності; збереження державної таємниці; виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях Українського народу, додержання військової дисципліни; забезпечення державного соціально-економічного та соціально-правового захисту громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України, а також членів їх сімей; заборони створення і діяльності організаційних структур політичних партій.

Відповідно до п. 2.1 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 № 300 (далі за текстом - Положення від 16.07.1997 № 300) військове (корабельне) господарство - це сукупність сил і засобів, які входять до складу військових частин (кораблів) і з`єднань, а також передані їм у постійне чи тимчасове користування різні об`єкти матеріально-технічної бази, матеріальні засоби, призначені для забезпечення бойової підготовки і виховної роботи, військового побуту, правильної експлуатації, ремонту, зберігання озброєння, військової техніки і майна. Сукупність сил і засобів це всі види озброєння, бойової та іншої техніки, ракети, боєприпаси, ракетне паливо, пальне, мастильні матеріали та спеціальні речовини, продовольство, речове, інженерне, хімічне майно та інші матеріальні засоби, які використовуються для забезпечення потреб Збройних Сил України на мирний та воєнний час.

Згідно вимог п. 3.1.1 Положення від 16.07.1997 № 300 посадові особи військової частини і з`єднання, що здійснюють організацію та ведення військового (корабельного) господарства, відповідають за це господарство та виконують свої обов`язки згідно з вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та цього Положення.

Пунктами 3.1.9, 3.1.12 Положення від 16.07.1997 № 300 передбачено, що посадові особи військової частини (з`єднання), які відають військовим (корабельним) господарством, повинні: знати вимоги чинного законодавства України, наказів, положень, настанов, інструкцій та інших керівних документів щодо організації та ведення військового (корабельного) господарства та неухильно керуватись ними у своїй діяльності; організовувати та контролювати ведення обліку, правильне зберігання і своєчасне оновлення запасів матеріальних засобів усіх видів; здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів і коштів, вживати необхідних заходів для боротьби з нераціональними їх витратами (використанням), втратами, нестачами, псуванням і розкраданням; не посилатися на незнання діючих законів, наказів, положень, настанов, керівництв та інструкцій, що визначають норми, порядок забезпечення військ, а також порядок обліку, зберігання та використання матеріальних засобів.

Відповідно до положень ст. 96 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України начальник служби пально-мастильних матеріалів бригади підпорядковується заступникові командира бригади з тилу і є прямим начальником особового складу служби пально-мастильних матеріалів бригади.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 генерала-лейтенанта ОСОБА_7 підполковника ОСОБА_8 , офіцера відділення логістики штабу призначено на посаду заступника начальника логістики військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 генерала-лейтенанта ОСОБА_7 №60 від 28.02.2024 підполковника ОСОБА_8 , заступника начальника логістики допущено до виконання вакантної посади начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_1 , тобто з 28.02.2024 вважати таким, що справи та посаду прийняв та приступив до тимчасового виконання обов`язків за посадою.

Перебуваючи на посаді начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_1 , підполковник ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, у зв`язку із триваючою військовою агресією російської федерації проти України, введений в Україні воєнний стан неодноразово продовжувався та триває на даний час.

Згідно примітки до ст. 425 КК України, під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Відповідно до функціональних обов`язків начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_1 в мирний і воєнний час відповідає за матеріальне й технічне забезпечення підрозділів бригади підпорядкованими службами; за підвезення всіх видів матеріальних засобів та за водопостачання; за утримання казарм та іншого житлового фонду; за бойову та мобілізаційну готовність, бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, додержання правил охорони довкілля і стан пожежної безпеки безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів і служб, укомплектування їх озброєнням і технікою тилу; за стан обліку матеріально-технічних засобів підпорядкованих служб. Начальник логістики - заступник командира бригади підпорядковується командирові та є прямим начальником усього особового складу бригади.

При цьому, начальник логістики - заступник командира військової частини НОМЕР_1 зобов`язаний, зокрема: керувати роботою, спрямованою на поліпшення матеріально-побутового становища особового складу військової частини; організовувати своєчасне забезпечення підпорядкованими службами підрозділів бригади матеріальними засобами організовувати своєчасну видачу обмундирування, його припасування й ремонт; організовувати експлуатацію, ремонт та евакуацію озброєння, бойової та іншої техніки, забезпечуючи їх постійну справність; планувати і організовувати підвезення підрозділам бригади матеріальних засобів та забезпечувати водопостачання; перевіряти не менше ніж двічі на рік наявність і стан матеріальних засобів у підрозділах бригади і безпосередньо підпорядкованих складах з оформленням відповідних актів; організовувати щорічне проведення інвентаризації всього майна і техніки у службах; знати наявність і стан техніки в підпорядкованих підрозділах і службах, забезпечувати її правильну експлуатацію, обслуговування, ремонт та евакуацію; організовувати й контролювати ведення обліку та звітності установленому порядку, знати вимоги чинного законодавства України, наказів, положень, настанов, інструкцій та інших керівних документів щодо організації та ведення військового (корабельного) господарства та неухильно керуватись ними у своїй діяльності; правильно визначати потреби та знати рівень забезпеченості підрозділів, частини матеріальними засобами і коштами у підпорядкованих службах для забезпечення бойової та мобілізаційної готовності, бойової готовності спеціальних споруд, бойової підготовки і виховної роботи та створення необхідних матеріально-побутових умов особовому складу; своєчасно робити розрахунки, витребовувати та одержувати необхідні військовій частині за табелями і нормами матеріальні засоби і організувати безперервне забезпечення ними підрозділів (частин) по підпорядкованих службах (службі); організовувати та контролювати ведення обліку, правильне зберігання і своєчасне оновлення запасів матеріальних засобів усіх видів, а також експлуатацію, ремонт та технічне обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, казармено-житлового фонду, інженерних та спеціальних споруд у підпорядкованих службах (службі); здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів і коштів, вживати необхідних заходів для боротьби з нераціональними їх витратами (використанням), втратами, нестачами, псуванням і розкраданням; розробляти розрахунки необхідних коштів по підпорядкованих службах (службі) і коригувати їх згідно з затвердженими призначеннями; організовувати проведення (у встановлені терміни) перевірок та документальних ревізій господарської діяльності, а також інвентаризацію матеріальних засобів у підпорядкованих службах (службі); готувати необхідні матеріали для видачі інспекторських посвідчень на списання за рахунок держави передчасно зношених та втрачених матеріальних засобів і коштів, а також акти на списання (переведення у нижчі категорії якісного стану) озброєння, бойової та іншої техніки, майна, інших матеріальних засобів, робити висновки (перевіряти клопотання) та оформлювати у встановленому порядку інспекторські посвідчення; організовувати ведення узагальненого обліку втрачених матеріальних засобів за підпорядковані служби (підрозділи) в натуральних або вартісних показниках; контролювати надходження затверджених інспекторських посвідчень та достовірність звітних показників з цих питань; знати наявність, стан, тактико-технічні характеристики та правила експлуатації озброєння, бойової, іншої техніки у підпорядкованих службах (службі) та вміти організувати їх експлуатацію і ремонт; вживати заходів щодо забезпечення надійного збереження матеріальних засобів, слідкувати за справним станом обладнання постів, огороджень, технічних засобів охорони, зв`язку та сигналізації.

Відповідно до вище викладеного, займаючи посаду ТВО начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_4 постійно здійснював функції представника влади та займав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, тобто був службовою особою в розумінні примітки до ст. 425 КК України.

Однак, підполковник ОСОБА_4 , діючи у порушення наведених вимог законодавства, перебуваючи на посаді ТВО начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, з метою особистого збагачення, став на шлях злочинної діяльності за таких обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 12.05.2024 в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) від в/ч НОМЕР_2 отримано майно I категорії, а саме БпАК DJI Mavic 3T (Termal) у кількості 15 шт. загальною вартістю на суму 2 990 509,50 грн. (199 367,30 грн. за 1 шт.). Зазначені матеріальні цінності були прийняті по накладній №38П/10728 від 12.05.2024, складеної на підставі наряду №720/6/1/24/1856 від 12.05.2024 (виданий в/ч НОМЕР_3 ), штаб-сержантом 3 категорії служби експлуатації безпілотних систем логістики в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. Вище вказані БпАК DJI Mavic 3T (Termal) останній отримав на підставі доручення №1171 від 13.05.2024.

Серед отриманого майна, один з БпАК DJI Mavic 3T (Thermal) із серійним номером №1581F5FJC243P00EFM66, на підставі акту прийому-передачі №106/ВС від 13.05.2024, було передано на відповідальне зберігання позаштатному начальнику складу СЕБС логістики в/ч НОМЕР_4 старшому солдату ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (далі ОСОБА_10 ).

У подальшому, не швидше 13.05.2024, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилось за можливе, у підполковника ОСОБА_4 виник прямий умисел на протиправне привласнення військовим майном НОМЕР_5 окремої бригади територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 шляхом зловживання службового становища - зайняття посади ТВО начальника логістики військової частини НОМЕР_1 .

Так, з 13 по 17 травня 2024 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, підполковник ОСОБА_4 , реалізовуючи умисел на протиправне привласнення військовим майном військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливим мотивом, у період дії воєнного стану, використовуючи наявне в нього службове становище - посаду ТВО начальника логістики військової частини НОМЕР_1 , будучи прямим начальником усього особового складу бригади, здійснив телефонний дзвінок з абонентського номеру телефону НОМЕР_6 до ОСОБА_10 та висловив останньому наказ на видачу матеріально-технічних засобів, а саме БпАК DJI Mavic 3T (Thermal), серед яких був із серійним номером №1581F5FJC243P00EFM66, на роту ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , при документальному оформленні передачі матеріально-технічних засобів, а саме БпАК DJI Mavic 3T (Thermal), серед яких був із серійним номером №1581F5FJC243P00EFM66, на роту ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , БпАК DJI Mavic 3T (Thermal) із серійним номером №1581F5FJC243P00EFM66, останній документально повинен бути переданий на роту ударних безпілотних авіаційних комплексів в/ч НОМЕР_1 , а безпосередньо (фізично) - ні.

У подальшому, підполковник ОСОБА_4 здійснив телефонний дзвінок з абонентського номеру телефону НОМЕР_6 до ОСОБА_12 , який користувався абонентським номером телефону НОМЕР_7 , та повідомив останнього про необхідність в документальному оформленні та передачі матеріально-технічних засобів, а саме БпАК DJI Mavic 3T (Thermal), серед яких був із серійним номером №1581F5FJC243P00EFM66, на підрозділ роту ударних безпілотних авіаційних комплексів (далі - РУБАК), проте безпосередньо (фізично) один БпАК DJI Mavic 3T (Thermal) із серійним номером №1581F5FJC243P00EFM66 не буде передано, а в подальшому документально буде списаний та переоформлений з підрозділу РУБАК на інший підрозділ. У свою чергу, ОСОБА_12 , будучи командиром РУБАК та прямим начальником для всього особового складу РУБАК та введеним в оману віддав наказ сержанту з матеріального забезпечення РУБАК ОСОБА_13 підписати накладну (вимогу) №96/А про прийняття матеріально-технічних засобів, а саме БпАК DJI Mavic 3T (Thermal), серед яких був БпАК DJI Mavic 3T (Thermal) із серійним номером №1581F5FJC243P00EFM66, на підрозділ РУБАК, тим самим здійснити документальне оформлення щодо отримання БпАК DJI Mavic 3T (Thermal) із серійним номером №1581F5FJC243P00EFM66 на підрозділ РУБАК. Проте безпосередньо (фізично) вказаний БпАК DJI Mavic 3T (Thermal) із серійним номером №1581F5FJC243P00EFM66 на підрозділ РУБАК передано не буде.

У подальшому, доводячи виконання єдиного злочинного умислу до кінця на протиправне привласнення військовим майном військової частини НОМЕР_1 , підполковник ОСОБА_14 висловив усний наказ ОСОБА_10 , щоб останній передав БпАК DJI Mavic 3T (Thermal) із серійним номером №1581F5FJC243P00EFM66 водієві автороти ОСОБА_15 , який очікує його поряд військовою частиною НОМЕР_1 , що розташована на території Харківської області.

Надалі, ОСОБА_10 прибув до контрольно-пропускного пункту військової частини НОМЕР_1 , що розташований на території Харківської області, де його чекав водій ОСОБА_15 та передав останньому БпАК DJI Mavic 3T (Thermal) із серійним номером №1581F5FJC243P00EFM66 згідно вказівки підполковника ОСОБА_4 .

У подальшому, ОСОБА_4 , доводячи виконання єдиного злочинного умислу до кінця на протиправне привласнення військовим майном військової частини НОМЕР_1 , в невстановлений досудовим розслідуванням час та місце, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок держави, зловживаючи службовим становищем привласнив БпАК DJI Mavic 3T (Thermal) із серійним номером №1581F5FJC243P00EFM66 отримавши в такий спосіб повну можливість розпоряджатися вказаним майном, як власним.

Відповідно до вище викладеного, підполковник ОСОБА_4 зловживаючи службовим становищем привласнив вищевказане військове майно, а саме БпАК DJI Mavic 3T (Thermal) із серійним номером №1581F5FJC243P00EFM66 в кількості 1 шт. в даний спосіб, чим державі в особі військової частини НОМЕР_1 спричинено шкоду у виді матеріальних збитків у розмірі 210 793,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у привласненні військовослужбовцем військового майна шляхом зловживання службовим становищем в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.

27.06.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не депутата, не адвоката, повідомлено про підозру у привласненні військовослужбовцем військового майна шляхом зловживання службовим становищем в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.

Слідчий зазначає, що із урахуванням вказаних ризиків, застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, виконання ним процесуальних рішень та унеможливить спроби останнього перешкоджати кримінальному провадженню. Тому, саме такий запобіжний захід як тримання під вартою, забезпечить виконання підозрюваним передбачених КПК України, та зможе запобігти спробам останнього ухилитися від органів досудового розслідування та суду.

В той же час, з урахуванням матеріального становища підозрюваного слідчий просить відносно нього застосувати заставу у розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становитиме 908 400 грн. Вважає, що саме така застава достатня забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього законом обов`язків. Тому просить клопотання задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання. Надав пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні.

Підозрюваний у судовому засіданні заперечив клопотання. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Захисник у судовому засіданні клопотання заперечив. Зазначив, що підозра є необґрунтованою. Ризики, зазначені у клопотанні, недоведені та відсутні. Повідомив, що підозрюваний тяжко хворіє, має на утриманні неповнолітню дитину, є учасником бойових дій, проходив військову службу у Збройних Силах України. Тому просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши надані матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розгляд клопотання згідно з вимогами ч.2 ст.184 КПК України проведений більш ніж через 3 години після отримання підозрюваним копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Встановлено, що 27.06.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не депутата, не адвоката, повідомлено про підозру у привласненні військовослужбовцем військового майна шляхом зловживання службовим становищем в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.

Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).

Обгрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження, а саме:

- листом ДВКР СБУ щодо виявлення ознак вчинення кримінального правопорушення від 12.11.2024;

- повідомленням про виявлення командиром військової частини НОМЕР_1 ознак вчинення кримінального правопорушення від 14.11.2024;

- документами, які вилучені в ході проведення тимчасових доступів до речей та документів з військової частини НОМЕР_1 ;

- речовими доказами, зокрема БпАК DJI Mavic 3T (Thermal) із серійним номером №1581F5FJC243P00EFM66;

- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_4 , який вилучений в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 ;

- показами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 ;

- висновок експерта за результатами проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи №97-Е від 24.02.2025;

- висновок експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №1299-Е від 21.03.2025.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними та допустимими. Вищеперелічені докази є достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , оскільки існують факти, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане кримінальне правопорушення.

Питання щодо наявності чи відсутності в діях підозрюваного ОСОБА_4 , складу кримінального правопорушення, а також більш вагомі докази причетності до кримінального правопорушення, належність та допустимість цих доказів, можуть бути більш ретельно досліджені в подальшому органами досудового розслідування та/або судом при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні.

Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст.17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ч.1 ст.303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.

Таким чином, доказування обґрунтованості підозри вважається досягнутою, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідно особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість підозри може встановлюватись тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність. Обґрунтованість підозри не може ґрунтуватись на суб`єктивних припущеннях, а має підкріплюватись конкретними доказами в кримінальному провадженні. Обґрунтованість підозри не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.

Отже, на стадії досудового розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду.

Слідчий суддя перевіряє обґрунтованість підозри, а саме: стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчинені якого підозрюється особа, в тому числі, зазначення часу і місця його вчинення, але не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

Відповідно, і вимога щодо достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого, прокурора повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи ще неповною, призводить тим не менше до обґрунтованого висновку про причетність особи до інкримінованого їй злочину та виключає протилежний висновок на даний момент розслідування.

Не вдаючись до оцінки доказів з точки зору їх достатності та допустимості, а також доведеності поза розумним сумнівом вини особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду, при вирішенні питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих доказів здійснюється слідчим суддею виключно з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав вважати особу причетною до вчинення кримінального правопорушення, а також стверджувати, що підозра є настільки обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Визначаючи стандарт «достатня підстава», що застосовується при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 зазначила, що стандарт доказування «достатня підстава» є значно нижчим порівняно з такими стандартами як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті), так і «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження) (справа № 11 - 132сап21).

Таким чином, оцінюючи в сукупності обставини даного кримінального провадження та враховуючи достатню наявність доказів про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.410 КК України, у вчиненні якого він підозрюється, суд вважає, що оголошена ОСОБА_4 підозра є обґрунтованою.

Слідчим доведено, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При цьому, слідчий суддя враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів.

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення «Бекчиєв проти Молдови»).

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов`язаного із корупцією, та у разі визнання винним, останньому загрожує позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років і це може стимулювати підозрюваного до втечі.

Соціальні зв`язки ОСОБА_4 не перешкоджають йому покинути своє місце проживання та переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

Матеріальний стан підозрюваного може забезпечити йому можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення зазначеного покарання.

Водночас, відповідно по п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Окрім цього, тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного ОСОБА_4 до втечі з метою уникнення кримінальної відповідальності та відшкодування завданої шкоди.

Крім цього, підполковника ОСОБА_4 звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_8 (по особовому складу) від 28.02.2025 №170 у відставку відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» пункту «б» за станом здоров`я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовець не виявив бажання продовжувати військову службу). 09.03.2025 останнього виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Таким чином, у ОСОБА_4 наявна реальна можливість перетнути кордон України по стану здоров`я з метою переховування від органу досудового розслідування та суду.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання та залякування, з метою надання ними неправдивих показань, які б виправдовували його у вчиненні інкримінованого злочину), виражається у тому, що з метою уникнення передбаченої законом відповідальності підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків з метою зміни ним показань або відмови від раніше наданих показань.

Крім цього, в даному кримінальному провадженні в подальшому буде встановлено та допитано ряд інших свідків, з числа посадових військової частини НОМЕР_1 та інших військовослужбовців ЗСУ, на яких підозрюваний здійснював вплив при вчиненні вказаного кримінального правопорушення, відтак ОСОБА_4 може незаконно на них впливати щодо ненадання чи зміни показів з метою приховання обставин вчинення ним злочину.

Разом з цим, у кримінальному провадженні буде призначено ряд експертиз, а відтак підозрюваний ОСОБА_4 , з метою створення перешкод слідству та встановленню об`єктивної істини у справі, з метою подальшого уникнення від передбаченої законом відповідальності може незаконно впливати на експертів у даному кримінальному провадженні.

Про неможливість запобігти такому ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження судом показань (ст. 23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно ного.

Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, є всі підстави вважати, що підозрюваний може полишити місце свого постійного проживання, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами впливати на свідків, експерта у кримінальному провадженні, тому з метою запобігання вказаним ризикам, суд приходить до висновку про необхідність застосування щодо підозрюванього ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд вважає, що існують обставини, які свідчать про обґрунтовану підозру у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, про достатність підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризиків, зазначеним у клопотанні. Тому, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на учасників кримінального провадження, знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини та спосіб вчинення злочину підозрюваним, наявність вищевказаних ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, суд не вбачає підстав застосувати більш м`який запобіжний захід. За вказаних обставин, підозрюваній необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Суд, враховуючи викладені ризики, обставини вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 , приходить до висновку про необхідність обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного щодо виконання ним процесуальних рішень не в силі.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу.

Беручи до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який не підпадає під вищезазначений перелік, суд вважає за можливе призначити заставу.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Застава як запобіжний захід у розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слугує меті забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків. Тому її розмір визначається з урахуванням особистості підозрюваного, його майнового становища, стосунків з іншими особами.

Такий висновок зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Істоміна проти України» (заява № 23312/15).

Крім того, у вказаній справі Європейський суд з прав людини дійшов до висновку про те, що збитки від злочину не є критерієм для визначення суми застави.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує, що підозрюваний 03.08.1973 року народження, має на утриманні одну неповнолітню дитину, є учасником бойових дій. Суд бере до уваги матеріальне становище підозрюваного ОСОБА_4 . Зокрема, у судовому засіданні встановлено, що у власності підозрюваного є транспортний засіб, квартира, земельна ділянка. Заробітна плата за 2024 рік становить 750 000 грн., за 2025 рік - 400000 грн.

При визначенні розміру запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , обставини його вчинення та роль, індивідуальні особливості підозрюваного, що дозволяє дійти висновку, що застава визначена у сумі до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не буде здатною забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.

Тому, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, матеріального стану підозрюваного, тяжкості кримінального правопорушення, обставин кримінального правопорушення, наведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи вимоги законодавства про те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання покладених на підозрюваного обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою із альтернативою внесення застави в розмірі 757000.

Саме такий розмір, на думку слідчого судді, розумно і пропорційно співвідноситься з обставинами вчинення кримінального правопорушення, зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти ризикам кримінального провадження та не є завідомо непомірним для нього.

Слідчий суддя, враховуючи наведене та обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 410 КК України, приходить до переконання про те, що застава в розмірі в розмірі 757 000 грн. здатна забезпечити ОСОБА_4 виконання покладених на нього обов`язків, передбачених КПК України, та зможе запобігти спробам останнього ухилитися від органів досудового розслідування та суду.

Такий розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у підозрюваного бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент у розмірі, визначеному в цій ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету АР Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

При цьому підозрюваньому роз`яснюється, що при застосуванні відносно нього запобіжного заходу у виді застави на нього на визначений нижче строк покладаються нижчеперелічені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

Також підозрюваньому і заставодавцю роз`яснюється, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до органу досудового розслідування та/або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі внесення застави щодо підозрюваного, стосовно якого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, ці роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.

У разі внесення застави, вона може бути внесена на депозитний рахунок суду: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, Банк отримувача ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA598201720355219002000000757.

Керуючись ст.ст. 369, 376 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» на строк до 25.08.2025 року,

Визначити ОСОБА_4 розмір застави в сумі 757000 грн.

У разі внесення застави, вона може бути внесена на депозитний рахунок суду: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742; Банк отримувача ДКСУ, м.Київ ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA598201720355219002000000757.

У разі застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді застави - на строк до 25.08.2025 року покласти на нього наступні обов`язки:

1)прибувати до слідчого, прокурора в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, слідчого судді або суду за першим викликом;

2)не відлучатися з Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3)повідомляти слідчого, прокурора в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, слідчого суддю або суд про зміну свого місця проживання, роботи, проходження військової служби;

4)утримуватися від спілкування із свідками, експертами у кримінальному провадженні;

5)здати на зберігання до Головного управління ДМС у Львівській області, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11 свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на слідчого відділу розслідування

злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду

протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали, а підозрюваним, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1