Ухвала суду № 128512863, 30.06.2025, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2461/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

30 червня 2025 року смт.Овідіополь

Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Спічак В.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 до Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.?Одеса), юридична адреса: 67801, Одеська область, Одеський район, смт. Овідіополь, вул. Портова, 2, код ЄДРПОУ: 35038745, про зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Юрченко В.В. звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.?Одеса), про зняття арешту з майна.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що ВДВС Овідіопольського районного управління юстиції у рамках виконавчого провадження № 24320989 від 04.02.2011 року на підставі ухвали від 12 листопада 2010 року по справі № 2- 14232/2010 Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було накладено обтяження, арешт на все рухоме і нерухоме майно, зі здійсненням його опису. 04.02.2011 року Овідіопольським ВДВС відкрито виконавче провадження та постановою про відкриття виконавчого провадження накладено арешт на все майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у реєстрі міститься запис про обтяження за № 8224212 від 09.02.2011 року здійснено на підставі постанови № 24320989 від 04.02.2011 року ВДВС Овідіопольського районного управління юстиції та внесено обтяження у вигляді арешту на все нерухоме майно. Згідно відповіді Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби від 06.02.2025 року за вих. №21.14-4034, 09.02.2011 року виконавче провадження закінчено згідно 11.8 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», який діяв на момент вчинення виконавчих дій. Обтяження у вигляді арешту майна, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, створює перешкоди у здійсненні права володіти, користуватися та розпоряджатися майном, а тому існує необхідність скасувати заборону відчуження об`єкту нерухомого майна, номер запису про обтяження №№ 8224212 від 09.02.2011 року.

Вивчивши матеріали позовної заяви разом з додатками, суддя, з урахуванням підстав та предмету позову, приходить до наступного.

Частиною першою статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що ВДВС Овідіопольського районного управління юстиції у рамках виконавчого провадження № 24320989 від 04.02.2011 року на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2010 року по справі № 2- 14232/2010 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було накладено обтяження, арешт на все рухоме і нерухоме майно.

В подальшому Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2011 року у справі № (2-14232/2010) 2-6148/2011 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок погашення кредитного договору № 401А від 24 вересня 2008 року 635 135 (шістсот тридцять п`ять тисяч сто тридцять п`ять грн.) 43 коп, Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 401А від 24 вересня 2008 року 200 грн. (двісті гривень) 00 коп., Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2 ;, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 1700 грн. (одна тисяча сімсот гривень ) 00 коп.

Із заявою про скасування заходів забезпечення позову у справі № 2-14232/2010 до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська сторони у справі не зверталися.

Так, глава 10 ЦПК України регулює правовідносини, що виникають при забезпеченні позову. Інститут забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Забезпечення позову це, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Водночас, якщо заявник був стороною судового провадження, в якому накладено заходи забезпечення позову, то скасування таких заходів можливе лише в рамках того судового провадження, в якому вони накладені. Відповідна позиція викладена в Постанові КЦС ВС від 10.02.2021 року по справі № 641/1271/19-ц, в якій було зазначено, що:

«Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. При цьому із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні в справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У рішенні суду про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту суд зазначає про скасування заходів забезпечення позову, які оскаржуються».

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 року в справі № 607/15533/17.

Більш того, відповідно до ч.1 ст. 40 ЗУ « Про виконавче провадження» встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Водночас, п.6 ч.4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» визначає, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, в даному випадку між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт і таке право позивачів ніким не оспорюється. Тобто арешт майна не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується по суті скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що арешт на нерухоме майно було накладено в результаті забезпечення позову в цивільній справі, то захист прав позивачів має здійснюватися за правилами Глави 10 «Забезпечення позову» ЦПК України, який визначає порядок скасування засобів забезпечення позову, у формі звернення до суду із відповідною заявою у цивільній справі, в рамках забезпечення позову якої було накладено арешт. Натомість, позивач пред`явив позов, зі змісту якого не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування, розпорядження) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, у зв`язку з чим судом констатується відсутність предмету спору, що є підставою для закриття провадження у даній справі.

Крім того, судом встановлено, що в провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області знаходилась цивільна справа № 509/740/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», Овідіопольський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна.

Зі змісту ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 30.04.2025 року у справі № 509/740/25 вбачається, що до суду була подана позовна заява у якій зазначалось: ВДВС Овідіопольського районного управління юстиції у рамках виконавчого провадження №24320989 від 04.02.2011 року на підставі ухвали від 12 листопада 2010 року по справі №2-14232/2010 Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2 . ОСОБА_3 . ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було накладено обтяження, арешт на все рухоме і нерухоме майно, зі здійсненням його опису. 04.02.2011 року Овідіопольським ВДВС відкрито виконавче провадження та постановою про відкриття виконавчого провадження накладено арешт на все майно ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у реєстрі міститься запис про обтяження за № 8224212 від 09.02.2011 року здійснено на підставі постанови №24320989 від 04.02.2011 року ВДВС Овідіопольського районного управління юстиції та внесено обтяження у вигляді арешту на все нерухоме майно.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 30.04.2025 року провадження у справі № 509/740/25 про зняття арешту з майна - закрито; роз`яснено ОСОБА_1 право звернутись до суду зі скаргою на дії та постанову державного виконавця про накладання арешту в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, або із заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих в рамках розгляду справи №2-14232/2010.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п.33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п.53 рішення ЄСПЛ від 08квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Враховуючи повторне звернення позивачем до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а також можливість скасування заходів забезпечення позову (арешту) виключно в рамках судового провадження, в якому таке забезпечення було накладено, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 142, 200, 255, 256, 260, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 509/2461/25 за позовом ОСОБА_1 до Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.?Одеса), про зняття арешту з майна, закрити.

Ухвала суду складена та підписана суддею 30 червня 2025 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду згідност. 354 ЦПК України.

Суддя Спічак В.О.