Рішення № 128503835, 30.06.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2025 року Справа № 520/33723/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

у с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 19.05.2023 з врахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначені посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати ОСОБА_1 (нарахувати) та доплатити (виплатити) грошове забезпечення за період з 01.08.2022 по 19.05.2023 включно, а саме такі його види як посадовий оклад та оклад за військовим званням з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2022, та станом на 01.01.2023 згідно з постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт), а також інші види грошового забезпечення, розмір яких мав обраховуватися залежно від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме: надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за службу в умовах режимних обмежень; та перерахувати (нарахувати) та доплатити (виплатити) грошову допомогу на оздоровлення за 2022 і 2023 роки, розмір якої дорівнює місячному грошовому забезпеченню.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що грошове забезпечення обчислювалося без урахування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного року, що суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (далі Постанова № 704) у редакції до 20.05.2023. Враховуючи наведене вище, вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку із чим просить останнього зобов`язати до відповідних дій, а позов задовольнити.

Відповідачем військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду відзив, який містив заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що обчислення грошового забезпечення здійснювалося на основі прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року (1762 грн), як це передбачено Постановою № 704 у редакції, чинній до внесення змін постановою від 12.05.2023 № 481. Зміни до Постанови № 704, внесені постановою від 12.05.2023 № 481, набрали чинності з 20.05.2023 і не мають зворотної сили. Військова частина діяла в межах повноважень, дотримуючись чинного законодавства та вказівок Міністерства оборони України. Просить у позові відмовити.

Відповідачем військовою частиною НОМЕР_2 подано до суду відзив, який містив заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що нарахування проводились на підставі даних, наданих військовою частиною. Позивач пропустив строки звернення до суду, однак не надав доказів поважності причин ненадання відзиву вчасно. Просить у позові відмовити.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив військової частини НОМЕР_2 . Наводить аругмтеин про те, що співвідповідач у відзиві на позовну заяву акцентує увагу на постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, що набрала чинності з 20.05.2023 Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704", якою внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, та даний пункт викладено наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 i 14». Натомість в позовній заяві Позивача не заявлялось на здійснення перерахунку грошового забезпечення за період після 20.05.2023. Позовні вимоги стосуються виключно періоду з 01.08.2022 по 19.05.2023. Співвідповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що відповідачем законно відмовлено позивачу в перерахунку грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 19.05.2023 та виплаті (доплаті) різниці не виплачених сум грошового забезпечення. Просить позов задовольнити.

16.12.2024 ухвалою судді адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків викладених у мотивувальний частині цієї узвали.

Ухвалою суду від 23.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.

09.01.2025 ухвалою суду залучено військову частину НОМЕР_2 до участі у адміністративній справі №520/33723/24 в якості співвідповідача.

Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 у спірний період.

На запит позивача від 05.11.2024 військова частина НОМЕР_1 надала довідку від 02.09.2024 № 332 про розмір грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 31.05.2023.

Позивач вважає, що при обчисленні його грошового забезпечення не було враховано актуальний розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням, що призвело до недоплати.

Військова частина НОМЕР_1 відмовила у перерахунку, посилаючись на чинні на той час нормативні акти та вказівки Міністерства оборони України (відповідь від 21.11.2024 № 154/730/3/494).

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними у зв`язку із чим звернулася до суду за захистом свого права із відповідним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з п. 1 ст. 10 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Згідно з пункту 2 Постанови №704, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Згідно з пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, що містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Застосування цих нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків: 21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладений в такій редакції: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що під час обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Закон України від 05.10.2000 №2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (далі Закон №2017) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. Державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону №2017-III). Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2022 (справа №500/1813/21) сформулював наступні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах: з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом країни "Про Державний бюджет України на 2021 рік", в осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік); встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону від 06.12.2016 № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної робітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22 серпня 2024 року у справі №580/12209/23, яка відповідає усталеній позиції щодо надання судового захисту фактично порушеному праву.

Суд установив із матеріалів справи що нарахування та виплата грошового забезпечення позивача обраховано посадовий оклад, оклад за військове звання виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.

Суд критично оцінює застосування відповідачем розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн при обчисленні посадового окладу та окладу за військовими званнями позивача за оспорюваний період.

24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб(в подальшому - Постанова № 103), якою п. 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та нечинним п. 6 Постанови № 103, яким п. 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції.

Отже починаючи з 29.01.2020 відновлено дію п. 4 Постанови № 704 у редакції, яка передбачає використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

Відтак з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 розрахункову величину для обчислення розміру посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями змінено з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481, яка набрала чинності з 20.05.2023, внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, виклавши абзац перший в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..

Аналізуючи вказану норму суд прийшов до переконання про те, що починаючи з 20.05.2023 пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.

Із урахуванням вищевикладеного, суд прийшов переконання про те, що після набрання чинності 20.05.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 змінились правила обчислення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, зокрема, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року.

З огляду на викладене суд прийшов переконання, що розмір посадового окладу, окладу за військовими (спеціалізованими) званням позивача повинен розраховуватися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, а не станом на 01.01.2018.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов висновку про те, що оскільки, як установлено судом, відповідач нараховував позивачу грошове забезпечення за період з 01.08.2022 по 19.05.2023 (включно) із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2018 року, а відтак таку бездіяльність відповідача суд визнає протиправною.

З метою захисту порушеного права позивача суд прийшов висновку про те, що відповідача необхідно зобов`язати здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення позивача за період з 01.08.2022 по 19.05.2023 (включно) із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2022 та 01.01.2023.

Суд не застосовує до спірних правовідносин положення постанови КМУ від 12.05.2023 № 481 (яка набрала чинності з 20.05.2023), адже таке не стосується предмету доказування, оскільки позовні вимоги стосується правовідносин, які виникли між сторонами до 19.05.2023.

Щодо частини позовної вимоги визнання про визнання протиправними дії та зобов`язати перерахувати (нарахувати) та доплатити (виплатити) інші види грошового забезпечення, а саме допомогу на оздоровлення за 2022 і 2023 роки, розмір якої дорівнює місячному грошовому забезпеченню, суд прийшов наступного з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ст. 10 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Згідно з підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704 надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідач військова частина НОМЕР_1 не виконав ухвалу суду від 23.12.2024 про надання доказів, що свідчить про неналежне ставлення до судового процесу. Докази, надані відповідачем військовою частиною НОМЕР_2 від 17.06.2025, підтверджують факт нарахування грошового забезпечення з урахуванням величини 1762 грн, що суперечить чинному законодавству за спірний період.

Суд установив, позивачу у грудні 2022 та березні 2023 році виплачена грошова допомога на оздоровлення, що підтверджено доказами, які містяться у матеріалах справи.

З огляду на викладене вище, суд прийшов до переконання про те, що оскільки вказана допомога обчислюється у розмірі місячного грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що позивач має право на її перерахунок за 2022 і 2023 роки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом станом на 01 січня відповідного року.

Щодо вимоги позивача про надіслання оновленої довідки про нараховане щомісячне грошове забезпечення за період з 01.08.2022 до 19.05.2023, суд прийшов переконання про те, що спір між сторонами виник не у зв`язку із тим, що таку довідку не видано позивача після здійснення нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення на виконання цього судового рішення, а відтак така вимога заявлена позивачем є передчасною, зверненою на майбутнє, а тому суд прийшов висновку, що у цій частині вимог права позивача не є порушеними на час розгляду цієї справи, а тому у таких слід відмовити.

Щодо належності відповідача у цій справі, суд зазначає таке.

відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.07.2022 № 153 підполковнику ОСОБА_1 встановлено посадовий оклад за посадою з 24 тарифним розрядом у розмірі 5070,00 гривень на місяць та оклад за військовим званням У розмірі 1410,00 гривень на місяць, без зазначення тарифних коефіцієнтів.

Відповідно до листа командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 24.06.2024 №154/181/2-1013 військова частина НОМЕР_2 знята з грошового забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 з 01 липня 2024 року та зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_3 . Грошові атестат на військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 передані до військової частини НОМЕР_3 листом за вихідним № 154/730/3/239 від 01 липня 2024 року, без прибуття військовослужбовців для здійснення відповідних записів.

Дані обставини установлено згідно з листа військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2025 № 730/2357.

З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що оскільки військова частини НОМЕР_2 перебувала на грошовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 до 01.07.2024, а відтак належним відповідачем щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивача за спірний період є саме військова частина НОМЕР_1 , яка була розпорядником бюджетних коштів, з яких здійснюється грошове забезпечення військовослужбовців.

Щодо заяви відповідача про застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, адже про складові грошового забезпечення за спірний період позивач міг дізнатися під час отримання щомісячним виплат, суд прийшов наступного.

За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України військова служба є публічною службою у розумінні КАС України. Водночас положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п`ятою статті 122 КАС України. Під час визначення строків звернення до адміністративного суду для вирішення спорів, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, згідно з позицією Великої Палати необхідно застосовувати приписи статті 233 КЗпП України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Суд установив, позивач виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 07.11.2024, що підтверджено витягом з наказу військової частини НОМЕР_2 від 07.11.2024 № 319.

Письмове повідомлення про суми нараховані та виплачені йому при звільненні позивач дізнався із грошового атестату від 07.11.2024.

Відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували що позивач раніше дізнався про порушення свого права на виплату грошового забезпечення у належному розмірі, або вживав заходи щоб дізнатися про складові грошового забезпечення.

До суду звернувся із позовом за захистом свого порушеного права 02.12.2024.

З огляду на викладене суд прийшов переконання про те, що позивач дізнався про порушення свого права із моменту отримання повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні та звернувся до суду за захистом свого права у межах тримісячного строку передбаченого ст. 233 КЗпП України, а відтак підстав для залишення позову без розгляду суд не установив.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене доходжу висновку про часткове задоволення позову.

У відповідності до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 19.05.2023 з врахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначені посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 01.08.2022 до 19.05.2023 включно, грошову допомогу для оздоровлення за 2022-2023 роки, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, із урахуванням раніше виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

відповідач військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ;

відповідач військова частина НОМЕР_2 , місцезнаходження АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 .

Повне судове рішення складено та підписано суддею 30.06.2025.

Суддя М. І. Садова