Рішення № 128503275, 30.06.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 р. № 520/11780/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (код за ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) стосовно не виплати належного ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошового забезпечення, а саме: додаткової винагороди у розмірі: 74 193,54 (сімдесят чотири тисячі сто дев`яносто три) грн;

- стягнути з військової частини НОМЕР_2 (код за ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) не виплачену суму грошового забезпечення, а саме: додаткової винагороди у розмірі: 74 193,54 (сімдесят чотири тисячі сто дев`яносто три) грн;

- стягнути з військової частини НОМЕР_2 (код за ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у загальному розмірі 32 252,28 (тридцять дві тисячі двісті п`ятдесят два) грн.

В обґрунтування вказаних позовних вимог зазначено, що позивачу не здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні на підставі постанови КМУ №168, відтак відповідачем допущено протиправну бездіяльність, чим порушено права позивача.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду Білової О.В. від 07.05.2024 року, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження за вказаним вище позовом; витребувано у відповідача довідку про грошове забезпечення позивача за листопад 2023 - січень 2024; витребувані докази вказано надати в десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду Білової О.В. від 03.07.2024 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Військову частину НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ); розпочато спочатку розгляд справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення сум.

У зв`язку зі звільненням судді з посади проведено повторний автоматизований перерозподіл справи.

Згідно проведеного повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану адміністративну справу 07.08.2024 року передано в провадження судді Мельникова Р.В.

Ухвалою суду від 14.08.2024 адміністративну справу прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 30.06.2025 адміністративний позов в частині позовних вимог щодо стягнення з військової частини НОМЕР_2 (код за ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у загальному розмірі 32 252,28 (тридцять дві тисячі двісті п`ятдесят два) грн залишено без розгляду.

Від представника військової частини № НОМЕР_6 до суду надійшов відзив, де відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки 06.08.2023 позивач під час виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 отримав легке поранення, за лікуванням якого і був направлений до медичного закладу. Відповідач зазначає, що виплата додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ №168 за час перебування на стаціонарному лікуванні нараховується та виплачується у разі отримання тяжкого поранення, що підтверджено висновком військово-лікарської (лікарсько-експертної медичної) комісії. Позивач з відповідними документами та рапортом до групи персоналу штабу частини не звертався, відтак відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 06.03.2022 ОСОБА_1 , який знаходився на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 стрільцем 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 06.03.2022 вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до довідки №115 від 10.01.2024 виданої ТВО командира військової частини НОМЕР_2 , позивач, зокрема, у період з 01.08.2023 до 06.08.2023 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі бойового розпорядження від 13.05.2023 №596 дск.

Згідно з відомостями довідки №6694 від 11.12.2023 виданої командиром в/ч НОМЕР_2 разом з начальником медичної служби військової частини про обставини травми молодшого сержанта ОСОБА_1 , позивач отримав 06.08.2023 травмування під час виконання бойового завдання на позиціях населеного пункту Хромове внаслідок ворожого обстрілу. Поранення отримане під час виконання обов`язків військової служби по захисту Батьківщини та незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, перебуваючи у районі ведення бойових дій. Вид травмування: акубаротравма; цереброастенічний синдром. Довідка складена на підставі запису в журналі бойових дій в/ч НОМЕР_2 за 06.08.2023 за номенклатурою на 2023 рік №18Т, розпочатого 14.06.2023; та рапорту командира механізованої роти в/ч НОМЕР_2 капітана ОСОБА_3 від 07.08.2023 №4021.

Як вбачається з виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3151 Комунального некомерційного підприємства «Лозівське територіальне медичне об`єднання», ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 07.08.2023 до 16.08.2023.

З виписного епікрізу із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2604/970 виданого в/ч НОМЕР_7 , судом встановлено, що внаслідок ремісії захворювання (травма отримана 07.08.2023) перебував на стаціонарному лікуванні у період з 06.12.2023 до 18.12.2023.

Судом також встановлено, що позивач 26.09.2023 отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_8 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.02.2024 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 02.02.2024.

Як вбачається з довідки про нараховане грошове забезпечення позивача за період з березня 2022 до грудня 2023 №428 від 22.01.2024 виданої військовою частиною НОМЕР_2 , позивачу за серпень 2023 та грудень 2023 нараховано грошове забезпечення у розмірі 23421,30 грн, щомісячно.

Військовою частиною НОМЕР_2 також видано довідку №427 від 22.01.2024 про нараховану додаткову позивачу винагороду відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168, з якої судом встановлено, що додаткова винагорода у розмірі збільшеному до 100000 грн позивачу, зокрема, нарахована за період з 01.08.2023 до 06.08.2023 (на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 04.09.2023 №507 у сумі 19354, 84 грн; за грудень додаткова винагорода позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Позивач через свого представника звернувся до військової частини НОМЕР_2 з заявою про нарахування додаткової винагороди за спірні періоди.

Військовою частиною НОМЕР_2 надано відповідь від 11.04.2024 №1571, де зазначено, що наданий позивачем пакет документів є нечитабельним та незавірений належним чином, відтак відсутні підстави для нарахування додаткової грошової винагороди за спірні періоди.

Позивач вважаючи, що в/ч НОМЕР_2 допустила протиправну бездіяльність, що полягає у ненарахуванні йому додаткової грошової винагороди у за періоди з 07.08.2023 до 16.08.2023 та з 06.12.2023 до 18.12.2023, звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з положенням ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за N 745/32197 (далі - Порядок №260).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

У подальшому (і станом на час спірних правовідносин) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).

Відповідно до положень частини 1-2 постанови КМУ №168 щодо питань деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Тобто, для призначення додаткової винагороди у розмірі 100000 грн у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) має бути встановлено, що таке поранення мало місце під час дії воєнного стану, пов`язане із захистом Батьківщини, особа перебувала на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після поранення, таке поранення має мати тяжкий характер, що в свою чергу має бути підтверджено висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Крім того, включення військовослужбовців до наказів командира про виплату до додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень у разі поранення, має також відбуватись пропорційно часу участі, тобто пропорційно часу лікування, відпустки, а не за весь місяць, незалежно від кількості днів лікування та відпустки в ньому.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не заперечуються обставини за яких позивач отримав травмування, а також їх причинно-наслідковий зв`язок із захистом Батьківщини.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (надалі Положення №402 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 21.2 глави 21 розділу II Положення № 402, причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

Відповідно до пп. В п. 21.5 глави 21 розділу II Положення №402, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема, в) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту.

Аналіз норми абз. 3 пункту 1-2 Постанови № 168 дозволяє зробити висновок, що для нарахування та виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень передбачене за таких умов:

а) пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;

б) факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

в) факт перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Така позиція також, відображена у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 у справі №520/6877/24.

Наказом Міністерства оборони України 25 січня 2023 року № 44 були внесені зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, яким доповнено Порядок новим розділом XXXIV Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану.

Згідно з пунктом 10 розділу XXXIV Порядку № 260, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Згідно п. 11 Порядку № 260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

Пунктом 8 Порядку № 260, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (п. 9 Порядку № 260).

Виходячи зі змісту наведених положень Закону № 2011-XII, постанови № 168 та Порядку №260 винагорода, як вид виплат військовослужбовцям, є частиною їх грошового забезпечення та можуть належати як до групи щомісячних додаткових видів, так і до одноразових додаткових видів. Аналіз таких виплат та дослідження їх правової природи показує, що вони невід`ємно пов`язані з особливим характером та умовами служби військовослужбовця, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом.

Очевидно, що призначення та виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану у зв`язку з пораненням відбувається за настання особливого юридичного факту - поранення під час захисту Батьківщини, що зумовлює лікування (по тривалості часу воно може бути різним) або потребу у відпустці для лікування у зв`язку з отриманням тяжкого поранення. При цьому обидва наслідки поранення є обмеженими в часі, оскільки і лікування, і відпустка відбуваються упродовж певного (необхідного, визначеного) часу. Тому й зазначена винагорода повинна здійснюватися упродовж цього часу - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

В матеріалах справи наявна довідка №6694 від 11.12.2023 видана командиром в/ч НОМЕР_2 разом з начальником медичної служби військової частини про обставини травми молодшого сержанта ОСОБА_1 , згідно з якою, позивач отримав 06.08.2023 травмування під час виконання бойового завдання на позиціях населеного пункту Хромове внаслідок ворожого обстрілу. Поранення отримане під час виконання обов`язків військової служби по захисту Батьківщини та незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, перебуваючи у районі ведення бойових дій. Вид травмування: акубаротравма; цереброастенічний синдром.

ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 07.08.2023 до 16.08.2023 та з 06.12.2023 до 18.12.2023, внаслідок травми отриманої 06.08.2023.

Отже позивач мав право на отримання додаткової винагороди під час стаціонарного лікування.

Як вбачається з довідки Військової частини НОМЕР_2 №427 від 22.01.2024 про нараховану додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168, додаткова винагорода позивачу у розмірі збільшеному до 100000 грн, зокрема, нарахована за період з 01.08.2023 до 06.08.2023 (на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 04.09.2023 №507 у сумі 19354,84 грн; за грудень додаткова винагорода позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Таким чином позивачу протиправно не нарахувано додаткову грошову винагороду передбачену постановою КМУ №168 за періоди з 07.08.2023 до 16.08.2023 (10 днів) та з 06.12.2023 до 18.12.2023 (13 днів) під час перебування позивача на стаціонарному лікуванні.

Так, за період 07.08.2023 по 16.08.2023 позивач має право на отримання додаткової винагороди з розрахунку: 100000 грн / 31 (кількість днів у серпні)) х 10 (кількість днів перебування на лікуванні у стаціонарі) = 32258,06 (тридцять дві тисячі двісті п`ятдесят вісім) грн додаткової винагороди. За період з 06.12.2023 по 18.12.2023 позивач має право на отримання додаткової винагороди з розрахунку: 100000 грн / 31 (кількість днів у грудні)) х 13 (кількість днів перебування на лікуванні у стаціонарі) = 41935,48 (сорок одна тисяча дев`ятсот тридцять п`ять) грн додаткової винагороди. Загалом, за періоди перебування на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я після отриманої травми (поранення, контузії, каліцтва), що пов`язане із захистом Батьківщини позивач має право на отримання: 32258,06 + 41935,48 = 74 193,54 (сімдесят чотири тисячі сто дев`яносто три) грн додаткової винагороди.

Також суд звертає увагу, що з матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до листа Військової частини НОМЕР_2 від 22.01.2024 № 390, направленого на адресу представника позивача, військова частина НОМЕР_2 перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_4 .

У відповідності до наказу Міністерства оборони України №280 від 22.05.2017 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України» (надалі - Наказ №280) розроблено правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України.

У відповідності до Наказу №280 фінансове забезпечення військової частини здійснюється відповідно до чинного законодавства України, цих Правил, вказівок та роз`яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України, забезпечувальних фінансових органів та відповідних служб забезпечення (в межах їх відповідальності).

Військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).

Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

У відповідності до Наказу №280 фінансове забезпечення - це система заходів, що включає фінансове планування, отримання, зберігання, економне, ефективне і цільове використання коштів відповідно до вимог чинного законодавства України, організацію обліку та звітності з метою виконання військовою частиною покладених на неї завдань.

Начальник фінансового органу військової частини - розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права та обов`язки, порядок взаємодії посадових осіб щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини - розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини - розпорядником коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення.

Первинні документи, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (виконавці документів) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.

За таких обставин, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100000 гривень, за періоди з 07.08.2023 до 16.08.2023 та з 06.12.2023 до 18.12.2023 в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у загальній сумі 74193,54 (сімдесят чотири тисячі сто дев`яносто три) грн; зобов`язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100000 гривень, за періоди з 07.08.2023 до 16.08.2023 та з 06.12.2023 до 18.12.2023 в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у загальній сумі 74193,54 (сімдесят чотири тисячі сто дев`яносто три) грн; та зобов`язання військової частини НОМЕР_4 виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100000 гривень, за періоди з 07.08.2023 до 16.08.2023 та з 06.12.2023 до 18.12.2023 в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у загальній сумі 74193,54 (сімдесят чотири тисячі сто дев`яносто три) грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військову частину НОМЕР_2 щодо ненарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100000 гривень, за періоди з 07.08.2023 до 16.08.2023 та з 06.12.2023 до 18.12.2023 в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у загальній сумі 74193,54 (сімдесят чотири тисячі сто дев`яносто три) грн.

Зобов`язати військову частини НОМЕР_2 нарахувати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100000 гривень, за періоди з 07.08.2023 до 16.08.2023 та з 06.12.2023 до 18.12.2023 в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у загальній сумі 74193,54 (сімдесят чотири тисячі сто дев`яносто три) грн.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_4 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100000 гривень, за періоди з 07.08.2023 до 16.08.2023 та з 06.12.2023 до 18.12.2023 в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у загальній сумі 74193,54 (сімдесят чотири тисячі сто дев`яносто три) грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.