Рішення № 128502599, 27.06.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/5519/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, Державної судової адміністрації України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України, про визнання протиправними дій та бездіяльності, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, Державної судової адміністрації України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди, судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2025 року по 31 березня 2025 року включно, виходячи із встановленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні,

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 1 січня 2025 року по 31 березня 2025 року включно, нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні,

- визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2025 року по 31 березня 2025 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні,

- зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 1 січня 2025 року по 31 березня 2025 року включно, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня 2025 року у розмірі 3028 гривні, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів,

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання нарахувати та виплатити суддівську винагороду за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувало та виплатило судді, який відправляє правосуддя винагороду судді, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня 2025 року у розмірі 3028 гривні.

Позивач стверджує, що такі дії відповідача порушують право на отримання суддівської винагороди у належному розмірі.

Стислий зміст заперечень відповідача та третьої особи.

У наданому до суду відзиві відповідача на позовну заяву наявні заперечення проти позовних вимог, в яких просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, до відзиву долучені докази на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі. ДСА України відзив та третя особа пояснень суду не надали.

Заяви, клопотання учасників справи.

Учасниками справи не подані до суду заяви та клопотання.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); залучена третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Рішенням Вищої ради правосуддя «Про переведення судді Ворошиловського районного суду міста Донецька ОСОБА_1 до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області» від 16.07.2019 № 1862/0/15-19 позивач переведена до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області.

Наказом голови комісії з реорганізації (злиття) Лубенського міськрайонного суду №68/ос від 19.07.2019 року позивач зарахована до штату Лубенського міськрайонного суду Полтавської області.

З 01.01.2025 по 31.03.2025 року відповідач нарахував та виплатив позивачу суддівську винагороду, для визначення суми якої використовувалася величина під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року», в розмірі 2102 гривні.

Позивач, не погодившись із нарахуванням та виплатою відповідачем суддівської винагороди, виходячи не із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2025 року у розмірі 3028 гривень, звернулась до суду із даним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII.

Частиною 1 статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Конституційний Суд України вважає, що зміст та обсяг гарантій незалежності суддів у частині зменшення гарантованого розміру винагороди судді, створює загрозу для незалежності як судді, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддю через розмір його матеріального забезпечення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум, зокрема, працездатних осіб з 1 січня становить 2270 гривень, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що у 2024 році прожитковий мінімум, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 3028 гривня, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Стаття 130 Конституції України визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Визначення прожитковому мінімуму, правова основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень встановлені Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

За змістом абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривні.

Згідно із абз. 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні.

Таким чином, окремими приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.

Тотожні норми встановлені Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Суд зазначає, що подібним релевантним правовідносинам (предмету та підставам, що виникають у подібних (релевантних) обставинах за суб`єктним, об`єктним та змістовним критеріями) Верховним Судом надана нова правова оцінка спірним правовідносинам (правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24).

Станом на дату розгляду судом, на веб порталі «Судової влади» розміщене повідомлення про ухвалення правової позиції викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 щодо подібних правовідносин.

Повний текст правової позиції викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 опублікований у відкритому доступі у середині травня 2025 року.

Судом не виявлені правові висновки судів апеляційної та касаційної інстанції адміністративної юстиції щодо неврахування правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, як нерелевантного (неподібного) для суддів, які відправляють правосуддя, за суб`єктним, об`єктним та змістовним критеріями.

Також судом не виявлені випадки не застосування судами статті 7 КАС України, звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд в порядку визначеному частиною 5 статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд оцінює правову позицію викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, з урахуванням наступного.

Даний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 застосований у подібних правовідносинах у постановах апеляційних адміністративних судів (Другий апеляційний адміністративний суд постанова від 26.05.2025 №440/14543/24, Перший апеляційний адміністративний суд постанова від 22.05.2025 №200/7673/24, Перший апеляційний адміністративний суд постанова від 22.05.2025 №200/401/25, Перший апеляційний адміністративний суд постанова від 22.05.2025 №360/1453/24, Шостий апеляційний адміністративний суд постанова від 21.05.2025 №620/16718/24, Сьомий апеляційний адміністративний суд постанова від 21.05.2025 №240/14912/24, Восьмий апеляційний адміністративний суд постанова від 16.05.2025 № 380/8908/24).

На підставі правової позиції викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 суд надає наступний висновок під час розв`язання спору по суті.

Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Починаючи з 2021 року законодавець у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.

Цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021, Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Спірним питанням у даній справі є застосування для розрахунку суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня відповідного року у розмірі 2102 грн.

Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначені положення абз. 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому підстави для застосування прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб з 01.01.2024 у розмірі 3028 гривні для визначення базового розміру посадового окладу судді відсутні.

Аналогічні норми встановлені у Законі України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що розмір суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, відмінного від 2102 грн., є обґрунтованим, оскільки підстави для визначення розміру суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року, зокрема на 01.01.2025 у розмірі 3028 грн. відсутні.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

У даній справі судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.

З огляду на вищезазначені висновки суду, адміністративний позов слід залишити без задоволення.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачу у позові відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (вул. Соборності, 17, м. Полтава, Полтавська область, 3602, код ЄДРПОУ 2630485), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя В.І. Бевза