Рішення № 128502518, 25.06.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/5809/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 20.05.2025, просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови, викладеній в листі - відповіді ГУ ПФУ від 05.03.2025р. за №3962-3140/Д-02/8-1600/25, в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 30.12.1986р. по 20.01.1992р. в Полтавській фірмі «Наталка»;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 30.12.1986р. по 20.01.1992р. в Полтавській фірмі «Наталка», відповідно до записів трудової книжки, у зв`язку з чим здійснити перерахунок пенсії з 29.10.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем безпідставно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 всього періоду роботи з 30.12.1986 по 20.01.1992 в Полтавській фірмі "Наталка" на підставі записів в трудовій книжці. На переконання позивача, підстави, з яких відповідач відмовив у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 30.12.1986 по 20.01.1992 відповідно до записів трудовій книжці, носять формальний характер. Позивач наголошувала, що трудовим законодавством не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової діяльності.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти позовних вимог заперечував, зазначивши, що аналіз трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 свідчить про те, що відомості про роботу внесено без дотримання вимог Інструкції, в саме: період роботи з 30.12.1986 по 20.01.1992 містить виправлення в даті видачі наказу про прийняття на роботу. Крім того, архівна довідка від 05.12.2023 №Д-05.7-11/1050 не містить повної інформації про період трудової діяльності, а саме відсутні відомості про дати та номери видачі документів, на підставі яких внесені дані на прийняття та звільнення з роботи. Таким чином, врахувати період роботи з 30.12.1986 по 20.01.1992 до загального страхового стажу при розрахунку пенсії позивачки не вбачається за можливе.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/5809/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10.06.2025 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про залишення без розгляду позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач отримує пенсію за віком з 29.12.2023 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області /а.с. 55 зворотній бік/.

20.02.2025 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок з 29.12.2023 року призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком, із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 30.12.1986 по 20.01.1992 /а.с. 16/.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом від 05.03.2025 №3962-3140/Д-02/8-1600/25 повідомило представника позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зазначило, що аналіз трудової книжки гр. ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 свідчить про те, що відомості про роботу внесено без дотримання вимог Інструкції, запис про період роботи з 30.12.1986 по 20.01.1992 містить виправлення в даті видачі наказу про прийняття на роботу. Крім того, архівна довідка від 05.12.2023 №Д-05.7-11/1050 не містить повної інформації про період трудової діяльності, а саме відсутні відомості про дати та номери видачі документів, на підставі яких внесені дані на прийняття та звільнення з роботи.

Вважаючи протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, викладену в листі-відповіді від 05.03.2025 за №3962-3140/Д-02/8-1600/25, в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 30.12.1986 по 20.01.1992, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року /далі - Закон №1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)/.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною четвертою вказаної статті періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Слід зазначити, що до набрання чинності Законом № 1058-IV стаж роботи для призначення пенсії регламентувався Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).

Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені статтею 56 Закону № 1788-XII.

Так, частиною 1 статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також, зокрема будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що право громадян України на отримання пенсії за віком із солідарної системи реалізується за умови, зокрема, досягнення встановленого Законом № 1058-IV пенсійного віку і наявності необхідного для призначення відповідного виду пенсії страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. При цьому періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом

Предметом спору у цій справі є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, викладена в листі-відповіді від 05.03.2025 за №3962-3140/Д-02/8-1600/25, в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 30.12.1986 по 20.01.1992.

Суд враховує, що записами трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1981 /а.с. 80-83/ підтверджено, що ОСОБА_1 працювала, зокрема, з 30.12.1988 по 20.01.1992 в Полтавській фірмі "Наталка" (записи 10,11,12).

Факт належності трудової книжки позивачеві відповідачем не заперечується.

При цьому запис № 10 трудової книжки про прийняття позивача в бюро послуг на посаду закрійника містить інформацію про наказ №92-03 від 13.12.1986, який містить виправлення у місяці прийняття такого наказу, що послугувало підставою для відмови відповідачем у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду з 30.12.1988 по 20.01.1992 в Полтавській фірмі "Наталка".

Оцінюючи такі мотиви відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974, усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати текст наказу (розпорядження).

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Отже, законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Суд зазначає, що такий недолік ведення трудової книжки як виправлення дати в наказі про прийняття на роботу за умови заповнення усіх інших відомостей, які засвідчують факт зайнятості позивача у період з 30.12.1988 по 20.01.1992 в Полтавській фірмі "Наталка", є формальним та не може слугувати достатньою та самостійною підставою для не зарахування вказаного періоду до страхового стажу. При цьому позивач не може нести відповідальність за ведення обліку його трудової книжки.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що архівна довідка від 05.12.2023 №Д-05.7-11/1050 не містить повної інформації про період трудової діяльності, а саме відсутні відомості про дати та номери видачі документів, на підставі яких внесені дані на прийняття та звільнення з роботи.

Суд зауважує, що згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Як встановлено судом, з трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 01.09.1981 можливо встановити періоди трудової діяльності, які засвідчують факт зайнятості позивача у період з 30.12.1988 по 20.01.1992. Інші документи, в тому числі, архівна довідка від 05.12.2023 №Д-05.7-11/1050, є необхідними для підтвердження стажу роботи лише за відсутності трудової книжки.

Суд також звертає увагу на те, що за результатами розгляду заяви про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 30.12.1986 по 20.01.1992, поданої її представником Скрижевським Максимом Станіславовичем, до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 20.02.2025, відповідачем рішення не прийнято, натомість надіслано відповідь у формі листа від 05.03.2025 №3962-3140/Д-02/8-1600/25, що не узгоджується із вимогами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, викладена в листі від 05.03.2025 за №3962-3140/Д-02/8-1600/25, в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 30.12.1986 по 20.01.1992 є безпідставною та необґрунтованою.

Щодо позовної вимоги зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 30.12.1986 по 20.01.1992 в Полтавській фірмі «Наталка», відповідно до записів трудової книжки, у зв`язку з чим здійснити перерахунок пенсії з 29.10.2024 року, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу / призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву від 20.02.2025 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У свою чергу частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у повному обсязі.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 30.12.1986 по 20.01.1992 в Полтавській фірмі «Наталка», яка оформлена листом від 05.03.2025 за №3962-3140/Д-02/8-1600/25.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву від 20.02.2025 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ.В. Довгопол