Ухвала суду № 128502143, 30.06.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19952/25

УХВАЛА

30 червня 2025 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Аракелян М.М., розглянувши матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, у якому представник позивача просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 07.08.2024 року № 2054 в частині застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0129221) інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 19.08.2024 року № 1306 о\с про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію"(у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0129221) інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області;

поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 19.08.2024 на службі в Національній поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, а саме за період з 19.08.2024 по день проголошення рішення суду;

рішення суду в частині поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 19.08.2024 на службі в Національній поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати.

З додатки до позовної заяви надана заява про поновлення строку звернення до суду з позовом.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом зазначено, що Дисциплінарним Статутом Національної поліції України встановлено, що у період дії воєнного стану, у разі застосування до поліцейського стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення. Строк звернення до суду з питання поновлення на службі встановлено відповідно до положень ст. 122 КАС України. Підставами заявленого позову є той факт,що причиною службового розслідування і застосування його наслідків є складений відповідно до положень КУпАГІ протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 зач.1 ст. 130 КУпАП. Згідно положень ст.14 Статуту та п.2 розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України» рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення і службове розслідування у такому випадку не призначається. Норми чинного законодавства передбачають, що розгляд справ про адміністративне правопорушення, складених з підстав ст.130 КУпАП є виключною компетенцією судових органів, які і мають встановити вину особи, стосовно якої складено протокол, в тому числі наявність події та складу адміністративного правопорушення. Остаточною постановою Одеського апеляційного суду від 13.02.2025, отриманою засобами Укрпошти 30.04.2025, що набрало законної сили, провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Судом надана правова оцінка усім наявним доказам в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та встановлена відсутність належних, достовірних та допустимих доказів, які підтверджують вину у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Тривалий розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності з підстав ч.1 ст.130 КУпАП, об`єктивно став перешкодою для своєчасного звернення до суду з вимогами про визнання наказів Головного управління Національної поліції в Одеській області про застосування дисциплінарного стягнення і звільнення зі служби з поліції, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу у встановлений законом строк. Такі події ніяким чином не залежали від волі позивача. Ці обставини є поважною причиною для поновлення строку на звернення до суду. Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з огляду на обставини позову за змістом позовних вимог. Посилаючись на визначені законом завдання адміністративного судочинства, наявність неврегульованих спірних питань, виконуючи приписи постанови Одеського апеляційного суду від 13.02.2025, - строк пропущений з об`єктивних причин і підлягає поновленню.

Розглянувши заяву позивача, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з цим, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі Рисовський проти України підкреслено особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України, відповідно до ч.2 якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Наразі з поданих матеріалів убачається, що з наказом від 07.08.2024 року позивач був ознайомлений під особистий підпис 07.08.2024 року (лист відповідача на адресу представника позивача від 24.05.2025 року). Про звільнення зі служби наказом від 19.08.2024 року позивач повідомлений листом відповідача від 19.08.2024 року. Протилежне позивачем не обґрунтовано.

Отже на дату подання позовної заяви встановлені ст.122 КАС України строки були пропущені.

Щодо зазначених у заяві причин поважності пропуску строку суд їх вважає безпідставними, адже розгляд справи про адміністративне правопорушення не є обставиною, що є непереборною для подання даного адміністративного позову.

Тривале очікування судового рішення у справі про адміністративне правопорушення не може вважатися поважною причиною, адже є наслідком власних дій позивача вчинених на власний розсуд.

Така оцінка судом фактичних обставин справи та доказів не може свідчити про надмірний формалізм у підходах до вирішення питання поновлення строку, навпаки, на думку суду, сприяє юридичній визначеності у спірних правовідносинах та стимулює учасників процесу до добросовісного ставлення до реалізації своїх процесуальних прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що підстави, наведені позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, не є поважними, а подана заява не містить поважних підстав для поновлення строку, які б не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

За таких обставин позовна заява має бути залишена без руху, а позивачу наданий строк для усунення недоліків шляхом подання суду заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із зазначенням інших причин поважності його пропуску та підтверджуючих доказів.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - залишити без руху.

Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня вручення копії даної ухвали позивачеві.

Копію ухвали направити позивачеві згідно ч.6 ст.169 КАС України.

Ухвала окремо оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя М.М. Аракелян