Рішення № 128502120, 30.06.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/34970/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До суду з позовом звернувся ОСОБА_2 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), у якому, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 19.05.2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, додаткові види грошового забезпечення у тому числі додаткову грошову допомогу на оздоровлення) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

II. Позиція сторін

На обґрунтування вказаних вимог позивачка вказує, що у період з 17.09.2016 по 11.09.2024 проходила військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , при цьому у період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року відповідач протиправно розраховував грошове забезпечення позивача, грошову допомогу для оздоровлення, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року.. Вважаючи, вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

20.01.2025 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, оскільки нарахування та виплата грошового забезпечення та інше, законодавчо прив`язані до грошового забезпечення, яке містить у складі посадовий оклад, командування військової частини НОМЕР_1 правомірно застосовувало п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" , установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. А відтак, вважає, що у спірний період відсутні підстави для перерахування грошового забезпечення позивача.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 15 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача разом з відзивом надати суду належним чином завірені копії документів, зокрема: накази про проходження позивачем військової служби у в/ч НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) ( у разі їх не надання позивачем разом з позовом); довідку (або інформацію) про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, застосований при розрахунку основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача за спірний період, у т.ч. при виключені зі списків особового складу; докази про нараховані та виплачені позивачу суми грошового забезпечення за спірний період, у т.ч. при виключені зі списків особового складу (грошовий атестат/картка особового рахунку, розрахунково-платіжні відомості тощо).

Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 проходила військову службу в в/ч НОМЕР_1 та наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 11.09.2024 року №265 виключена із списків особового складу з 11.09.2024 року в зв`язку із вибуттям до нового місця служби Військової академії (м. Одеса).

21.09.2024 р. представник позивача звернувся із заявою до командира військової частини НОМЕР_1 , в якій просив надати, зокрема відомості про нарахування та виплату грошового забезпечення з 29.01.2020 року по момент виключення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704. У вказаній заяві представник позивача, також просив надати копії карток особових рахунків ОСОБА_1 .

Згідно наданих відповідачем карток особового рахунку за 2020-2023 роки, ОСОБА_1 було нараховано та виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2023 роки.

Відповідно до довідки №796/ФВС від 29.11.2024, наданою відповідачем, при розрахунку основних та щомісячних видів грошового забезпечення застосовувався прожитковий мінімум станом на 01.01.2018 року -1762 грн.

Вважаючи не нарахування та невиплату розміру грошового забезпечення та інших виплат, у т.ч. грошової допомоги для оздоровлення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, протиправною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232-XII), яким передбачено, зокрема

- військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. ( частина 1 статті 2 Закон № 2232-XII),

- гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до Законів України "Про Збройні Сили України", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами. ( стаття 40 Закону № 2232-XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року № 2011-XII (надалі за текстом - Закон № 2011-XII), яким передбачено, зокрема, -

- держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII );

- до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII );

- грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII).

- військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення…. ].( пункт 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII );

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень ( примітка Додатку 14 до Постанови №704).

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.

12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704», яка набрала чинності 20.05.2023 р.

Так, абзац перший пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 260).

- грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги. ( пункт 2 розділу І Порядку № 260)

- грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). ( пункт 8 розділу І Порядку № 260)

- виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України. ( пункт 16 розділу І Порядку № 260)

VI. Оцінка суду.

Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв`язку свідчить, що грошове забезпечення складається з посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються згідно постанови КМ України № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до цієї постанови.

При цьому, пунктом 4 постанови КМ України № 704 у первинній редакції було передбачено щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року),

В подальшому, постановою КМ України від 21.02.2018 № 103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, пунктом 4 постанови КМ України № 704 було визначено щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.

При цьому, з 29 січня 2020 року згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 було відновлено первинну редакцію пункту 4 Постанови № 704 щодо визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Натомість, у зв`язку з набранням чинності 20.05.2023 р. постанови Кабінету Міністрів України № 481 від 12.05.2023 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Ключовим питанням у даній справі є правомірність розрахунку відповідачем у спірний період з з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 р. грошового забезпечення, у т.ч. грошової допомоги на оздоровлення, шляхом застосування в якості розрахункової величини для обчислення посадового окладу та окладів за військовими (спеціальними) званнями прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом встановленого на 01 січня 2018 року згідно положення пункту 4 постанови КМУ № 704.

При вирішенні даних спірних правовідносин суд зазначає, що у цій категорії справ існує усталена та послідовна практика Верховного Суду, яка відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів підлягає застосуванню.

Так, Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 дійшов таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

(1) з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; .

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Вказані висновки Верховного Суду зводяться до того, що починаючи із 2020 року підлягають застосуванню положення п. 4 Постанови КМУ №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу, а саме законам України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «;Про Державний бюджет України на 2021 рік», «;Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «;Про Державний бюджет на 2023 рік» із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Аналогічний підхід Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду застосував також у постановах від 31 серпня 2022 року у справі №120/8603/21-а, від 16 листопада 2022 року у справі №120/648/22-а, від 04 січня 2023 року у справі № 640/17686/21, від 10 січня 2023 року у справі № 440/1185/21, від 23 травня 2023 року у справі №380/22021/21 та від 18 січня 2024 року у справі № 240/1387/21, від 28 березня 2024 року по справі № 160/8290/23, від 25 квітня 2024 року по справі №240/16735/21 та ін.

При цьому, як вже зазначалось вище, у зв`язку з набранням чинності 20.05.2023 р. постанови Кабінету Міністрів України № 481 від 12.05.2023 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Відтак, враховуючи існуючу чисельну та сталу позиція Верховного Суду посадовий оклад та оклад за військовим званням у період з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 року мав визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 1 січня 2018 року, оскільки з 01.01.2020 вказаний розмір був збільшено, внаслідок чого настала подія підвищення розміру грошового забезпечення.

Повертаючись до обставин цією справи, не заперечує, що грошове забезпечення позивача у спірний період обчислювалось відповідно до вимог п. 4 Постанови № 704, в редакції постанови КМ України від 21.02.2018 № 103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, а саме із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року - 1762 грн.

Як зазначалось вище, грошове забезпечення, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення - посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. Щомісячні додаткові види грошового забезпечення, до яких належать підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. ( пункт 2 розділу І Порядку № 260).

Відповідно до Довідки в/ч НОМЕР_1 від 14.10.2024 р. за № 544/ФЕС про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 2020-2023, то позивачу була нараховані основні та додаткові види грошового забезпечення ( посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років, надбавки; доплати; винагорода, допомога), а також премія.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно здійснено позивачу у спірний період 29.01.2020 р. по 19.05.2023 р. нарахування та виплату грошового забезпечення, розрахованого виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, а відтак такі дії є протиправними.

Щодо правомірності нарахування та виплати відповідачем грошової допомоги для оздоровлення з урахуванням грошового забезпечення, розрахованого виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, то суд зазначає наступне.

Так, пунктом 1 розділу XXIII Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. ( пункт 6 розділу XXIII Порядку № 260)

Як вбачається з Довідки в/ч НОМЕР_1 від 14.10.2024 р. за № 544/ФЕС про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 2020-2023, то позивачу була нарахована грошова допомога для оздоровлення за 2020-2023 роки.

Оскільки допомога на оздоровлення залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, то суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно здійснено позивачу у спірний період з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 року нарахування та виплату вказаної допомоги з урахуванням грошового забезпечення, розрахованого виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, а відтак такі дії є протиправними.

При цьому, суд враховує, що в ході розгляду справи відповідачем не заперечувалось, що при розрахунку основних та додаткових видів грошового забезпечення, премії, а також грошової допомоги на оздоровлення за спірний період був застосований розмір прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року, який дорівнює 1762,00 грн.

Суд зазначає, що протиправна бездіяльність - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

За загальним правилом діями суб`єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень.

Отже, під протиправними діями суб`єкта владних повноважень слід розуміти активну форму поведінки, пов`язану з виконанням дій, які такий суб`єкт не мав права вчинювати відповідно до його повноважень, за відсутності обставин, з якими пов`язана необхідність вчинення певної дії або з порушенням процедури.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає помилковою позицією позивача, що у даних спірних правовідносинах мала місце "протиправна бездіяльність".

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під ефективним засобом (способом) судового захисту слід розуміти такий, що призводить до бажаних наслідків, дає найбільший ефект для відновлення юридичного становища особи, яке існувало до порушення її прав чи законних інтересів. Тому ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права.

З`ясувавши спірні правовідносини, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, керуючись ст. 9 КАС України суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимоги здійснити нарахування та виплату належних сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, зазначаємо наступне.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок № 44).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22 зазначав, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, позовна вимога щодо компенсації при виплаті матеріальної допомоги сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку є правомірною.

Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи, нарахування та виплата перерахованого грошового забезпечення та інших додаткових виплат позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

VII. Висновок суду.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зіст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

VIII. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат згідно статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 9,73-78,90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у періоди з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки без врахування розміру посадового окладу та окладу за військове звання, обчисленого з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за періоди з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна