Постанова № 12850122, 06.12.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-3216/10/2470

12:11 год.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участюсекретаря судового засідання Левчука Д.С..

сторін:

представників позивача - Аврам Ю.М., Бобика Й.Б., за довіреністю;

представників відповідача - Урбанчука С.В., Меренчука Є.В., за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Промисло-торговельна палата "Укрпрогрес"доДержавної податкової інспекції в м. Чернівціпро скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промисло-торговельне підприємство «Укрпрогрес» звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, з урахуванням нової редакції, до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002540232/0 від 11.11.2009 р.

Позов мотивовано тим, що відповідач оскаржуваним рішенням безпідставно визначив податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 44251,50 грн. (в т.ч. основний платіж в сумі 29501,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція в сумі 14750,50 грн.). Не погоджуються з висновком податкового органу про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в сумі 29501,00 грн. з придбання продукції у субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_6 та вважає, що податковий кредит сформований відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих останнім.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем подано письмові заперечення проти прозову, відповідно до яких вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до норм чинного законодавства. Вказував на порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» в частині віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 29501,00 грн. з вартості товарів (оліфи) постачальником, яких задокументовано субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_6, оскільки в ході проведення перевірки згідно наявних документів, не виявлено документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей не встановлено. Крім того вказував на порушення позивачем ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину з ОСОБА_6, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, у звязку з чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити та дали пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.12.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж пять днів, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини. Оскільки закінчення строку виготовлення та підписання повного тексту постанови припало на вихідний день, повний текст постанови виготовлено та підписано судом 13.12.2010 р., тобто в перший робочий день після нього.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промисло-торговельне підприємство «Укрпрогрес» (58018, м. Чернівці, провулок Складський, 4, ідентифікаційний код 22837974) зареєстроване Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 01.12.1994 р. та отримало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане ДПІ у м. Чернівці 06.12.2001 р. № 33032456 (а.с. 36-37).

Державною податковою інспекцією у м. Чернівці з 01.07.2007 р. по 30.06.2009 р. проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої 02.11.2009 р. складено акт за № 3600/23-2/22837974 (а.с. 98-141).

Встановлено, що за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2009 р. позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 22367664,00 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1 - 17) за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2009 р. встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 колонки Б Декларацій «придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків» всього у сумі 29501,0 грн., в тому числі:

за квітень 2008 року в розмірі 9189,00 грн.;

за липень 2008 року в розмірі 10101,00 грн.;

за вересень 2008 року в розмірі 10211,00 грн., а саме:

перевіркою шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ ПТП «Укрпрогрес» з приватним підприємцем ОСОБА_6 (індивідуальний номер НОМЕР_1) встановлено розбіжності на суму більше 1000,00 грн., а саме:

·за даними товариства сума податкового кредиту у квітні 2008 року за операцією становить 9188,84 гри., за даними інформаційної бази «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» сума податкового зобов'язання у квітні 2008 року по контрагенту ПДВ приватного підприємця ОСОБА_6 (індивідуальний номер НОМЕР_1) становить 00,00 грн., розбіжність складає 9188,84 грн.;

·за даними товариства сума податкового кредиту у липні 2008 року за операцією становить 10100,43 грн., за даними інформаційної бази «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» сума податкового зобов'язання липні 2008 року по контрагенту ПДВ приватного підприємця ОСОБА_6 (індивідуальний номер НОМЕР_1) становить 00,00 грн., розбіжність складає 10100,43 грн.;

·за даними товариства сума податкового кредиту у вересні 2008 року за операцією становить 10211,25 грн., за даними інформаційної бази «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» сума податкового зобов'язання вересні 2008 року по контрагенту ПДВ приватного підприємця ОСОБА_6 (індивідуальний номер НОМЕР_1) становить 00,00 грн., розбіжність складає 10211,25 грн.

На порушення вимог п.п. 7.2.1. п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) ТОВ ПТП „Укрпрогрес" безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 29501,00 грн. з вартості товарів (оліфа) постачальником яких задокументовано ПП ОСОБА_6, індивідуальний номер НОМЕР_1, ПДВ в сумі 29501,00 грн.

За період з 01.04.2008 року по 31.09.2008 року ТОВ ПТП «Укрпрогрес» сформовано податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 29501,00 грн. на підставі податкових накладних, постачальником в яких значиться приватний підприємець ОСОБА_6 (індивідуальний номер НОМЕР_1) та які включені до реєстру отриманих податкових накладних ТОВ ПТП „Укрпрогрес", а саме: № 248 від 29.04.2008 р. на загальну суму 55133,06 грн., в т.ч. ПДВ 9188,84 грн. за постачання оліфи; № 510 від 18.07.2008 р. на загальну суму 60602,56 грн., в т.ч. ПДВ 10100,43 грн. за постачання оліфи; № 690 від 16.09.2008 р. на загальну суму 61267,50 грн., в т.ч. ПДВ 10211,25 грн. за постачання оліфи.

За результатами перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 7.2.1, п.п 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 29501,0 грн., в тому числі: за квітень 2008 року в розмірі 9189,00 грн.; за липень 2008 року в розмірі 10101,00 грн.; за вересень 2008 року в розмірі 10211,00 грн.

На підставі висновків проведеної перевірки рішенням Державної податкової інспекції у м. Чернівці № 0002540232/0 від 11.11.2009 р. позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 4425,50 грн., в т.ч. основного платежу в сумі 29501,00 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в сумі 14750,50 грн. (а.с. 9).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача позивач оскаржив його до суду.

Також судовим розглядом встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_6 (індивідуальний номер НОМЕР_1) зареєстрований платником податку на додану вартість та отримав 06.03.2002 р. свідоцтво № НОМЕР_2. Згідно інформації офіційного сайта Державної податкової адміністрації України, на день розгляду справи, ОСОБА_6 рахується платником податку на додану вартість. Вказана обставина не заперечувалась представниками відповідача.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168/97-ВР).

Пунктом 1.7 ст. 1 цього Закону визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Як визначено п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 6 Наказу ДПА України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 23.06.97 р. № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. У відповідності до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судом, позивачем отримано від субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 податкові накладні № 248 від 25.04.2008 р. на суму 55133,06 грн., в т.ч. ПДВ - 9188,84 грн., № 510 від 17.07.2008 р. на суму 60602,56 грн., в т.ч. ПДВ - 10100,43 грн. та № 690 від 15.09.2008 р. на суму 61267,50 грн., в т.ч. ПДВ - 10211,25 грн. (а.с. 15-17).

В судовому засіданні позивачем представлені для огляду оригінали податкових накладних № 248 від 26.04.2008 р., № 510 від 17.07.2008 р. та № 690 від 15.09.2008 р., а також платіжні доручення про перерахування коштів субєкту підприємницької діяльності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 за придбаний товар (продукцію) оліфу, в т.ч. ПДВ на загальну суму 29501,00 грн., що підтверджує реальне здійснення господарської операції (а.с. 79-80).

Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, визначені Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 233/2037 від 23.06.1997 р.

Представники відповідача не заперечували про відповідність представлених в судовому засіданні податкових накладних вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168, сплати позивачем ПДВ в ціні придбаного товару, а також знаходження фізичної особи підприємця ОСОБА_6 в реєстрі платників податку на додану вартість. Крім того, представники відповідача не заперечували про фактичну реалізацію позивачем придбаної у ОСОБА_6 оліфи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» не порушено, оскільки ПДВ ним сплачено в ціні придбання товару, що підтверджено податковими накладними. На думку суду, можлива несплата податку продавцем не впливає на формування податкового кредиту покупцем, тому позивач не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися субєкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом встановлено порушення відповідачем зазначених критеріїв, а тому суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача про укладення позивачем нікчемного правочину з фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 суд вважає необґрунтованими, з таких міркувань.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, в ході судового розгляду справи відповідач не надав до суду вироку суду, постановленого у кримінальній справі відносно посадових осіб позивача.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в звязку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Частина 1 ст. 94 КАС України визначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому судові витрати понесені позивачем у розмірі 3,40 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 та 129 Конституції України, ст. ст. 2, 70, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002540232/0 від 11.11.2009 р.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисло-торговельного підприємства "Укрпрогрес" судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. З ст. 254 КАС України судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 13.12.2010 р.

Суддя В.К. Левицький