Рішення № 128501041, 26.06.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/3352/25

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368)

відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А, код ЄДРПОУ 20632802)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , через представника Хомича І.О., звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що у березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві за призначенням пенсії за віком. Рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області №262540018686 від 27.03.2025 року їй відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач-2 не врахував до її страхового стажу періоди роботи у РФ за 1992 2003 роки. Позивачка не погоджується з таким рішенням та зазначає, що усі періоди її роботи, які підтверджені записами у трудовій книжці, мають бути враховані до страхового стажу. З цих підстав представник позивачки просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №262540018686 від 27.03.2025 року про відмову у призначенні їй пенсії за віком відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування",

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до її страхового стажу період з 01.01.1992 року по 06.03.1992 року, з 04.05.1992 року по 31.12.1992 року, з 01.10.1993 року по 31.10.1993 року, з 01.11.1993 року по 24.02.1994 року, з 28.02.1994 року по 01.12.1995 року, з 04.12.1995 року по 30.06.1998 року, з 01.07.1998 року по 28.12.2003 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 15.08.1986 року, призначити та виплачувати їй пенсію за віком відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 10.04.2025 року.

Ухвалою судді від 26.05.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що при вирішенні питання про призначення позивачці пенсії за віком установлено, що вона не має 32 років страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Періоди роботи позивачки у РФ не зараховані до страхового стажу, оскільки дія міжнародних договорів в галузі пенсійного забезпечення та правової допомоги, укладених з РФ, припинена. З цих підстав ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийняло рішення №262540018686 від 27.03.2025 року про відмову у призначенні пенсії.

Відповідач-1 відзив на позовну заяву не подав.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України.

У березні 2025 року позивачка у зв`язку з досягненням віку 60 років звернулася за місцем проживання до сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення їй пенсії по віком.

Вказана заява прийнята, зареєстрована 20.03.2025 року за №4367 та за принципом екстериторіальності спрямована для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийняло рішення №262540018686 від 27.03.2025 року про відмову в призначенні пенсії. Цим рішенням відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу (32 роки), передбаченого частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Страховий стаж становить 26 років 2 місяці 5 днів. До страхового стажу за наданими документами не зараховано період роботи в РФ з 01.01.1992 року по 06.03.1992 року, з 04.05.1992 року по 31.12.1992 року, з 01.10.1993 року по 31.10.1993 року, з 01.11.1993 року по 24.02.1994 року, з 28.02.1994 року по 01.12.1995 року, з 04.12.1995 року по 30.06.1998 року, з 01.07.1998 року по 28.12.2003 року, оскільки відповідно до Закону України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" зупинено у відносинах з РФ дію Конвенції та Протоколу до Конвенції. У зв`язку з цим при призначенні пенсій громадянам, які проживали/працювали на території РФ, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (навчання) на території РФ по 31.12.1991 року.

Позивачка не погодилася з таким рішенням та звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (надалі - Закон №1058-IV).

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Умови призначення пенсії за віком наведені у статті 26 Закону №1058-IV, частиною 1 якої передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Не зараховуються до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та на тимчасово окупованих територіях України після 19 лютого 2014 року особі, яка після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, перебувала на посадах державної служби, на посадах в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) Російської Федерації, добровільно займала посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах, а також добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора.

Відповідно до статті 26-1 Закону №1058-IV у разі відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою статті 26 цього Закону, для визначення права на призначення пенсії за віком включаються періоди роботи особи в іншій державі (за наявності) у календарному обчисленні, за умови зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави. Порядок підтвердження та зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії унормований статтею 44 Закону №1058-IV, а строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії - статтею 45 цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до частин 1, 5 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Пунктом 5-1 розділу XV Закону №1058-IV (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" від 25.04.2024 року №3674-IX) передбачено, що періоди трудової діяльності з 1 січня 1992 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок №22-1).

Згідно з пунктами 1.1, 1.7 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) ... подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж (в тому числі документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і за вислугу років), передбачені Порядком підтвердження наявного стажу роботи, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків;

Пунктом 2.9 Порядку №22-1 передбачено, що документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 2.23 Порядку №22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії, а у разі призначення пенсії за віком автоматично - не пізніше одного місяця з дня надходження повідомлення про обраний особою спосіб виплати пенсії.

Згідно зі статтями 56, 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 22 цього Порядку стаж роботи громадян України за її межами підтверджується документами, легалізованими відповідно до законодавства (крім роботи на території колишнього СРСР і держав, з якими колишнім СРСР було укладено угоди про соціальне забезпечення (до укладення відповідних двосторонніх угод).

Позивачка разом із заявою про призначення пенсії подала трудову книжку НОМЕР_2 , заведену у 1986 році. З цієї трудової книжки вбачається, що позивачка у 1987 2003 роках працювала в РСФСР та в РФ на різних підприємствах.

Відповідач-2 врахував до страхового стажу періоди роботи позивачки з 22.11.1987 по 25.04.1988 року, з 26.04.1988 року по 31.12.1991 року в РСФСР, підтверджені трудовою книжкою.

Відповідач-2 не врахував до страхового стажу періоди роботи позивачки з 01.01.1992 року по 06.03.1992 року, з 04.05.1992 року по 31.12.1992 року, з 01.10.1993 року по 31.10.1993 року, з 01.11.1993 року по 24.02.1994 року, з 28.02.1994 року по 01.12.1995 року, з 04.12.1995 року по 30.06.1998 року, з 01.07.1998 року по 28.12.2003 року, підтверджені трудовою книжкою, пославшись на те, що дію Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, у відносинах з РФ зупинено у зв`язку з прийняттям Закону України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" від 01.12.2022 року № 2783-IX. Тому на даний час відсутній відповідний нормативно-правовий акт, який узгоджує порядок дій при призначенні пенсій громадянам, які раніше проживали/працювали на території РФ.

Суд зазначає, що відповідно до статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, у тому числі Україна та РФ. Ця Угода містить такі норми:

Стаття 1. Пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Стаття 5. Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Стаття 6. 1. Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. 2. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набуття чинності вказаної угоди. 3. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Стаття 11. Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Стаття 13. 1. Кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. 2. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Отже, за умовами цієї Угоди Україна визнає трудовий стаж, набутий на території держав - учасниць Угоди, та приймає необхідні для пенсійного забезпечення документи без легалізації. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих держав, визнається іншою державою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Між тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" Україна вийшла з цієї Угоди.

У зв`язку з набранням чинності Законом України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" від 01.12.2022 року № 2783-IX з 27.12.2022 року зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу у відносинах із РФ, а 29.12.2023 року дія зазначених міжнародних договорів для України припинена.

Статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України" передбачено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України" припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються:

а) щодо договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, - у формі закону України;

б) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені України та які не потребували надання згоди на їх обов`язковість Верховною Радою України, та міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України, затверджених Президентом України, - у формі указу Президента України;

в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов`язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про міжнародні договори України" припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Отже, суд вважає, що припинення дії вказаної Угоди, а також вихід України із Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, на що посилався відповідач-2, не позбавляє громадян України права на врахування періодів трудової діяльності, що мали місце в період їх дії, до страхового стажу для призначення пенсії.

Положення відповідного міжнародного договору розповсюджується на питання, пов`язані із призначенням пенсії, зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу. (див. постанови Верховного Суду від 17.09.2024 року у справі №580/3576/22, від 28.01.2025 року у справі № 620/3530/22).

На час роботи позивачки у РФ у 1992 - 2003 роках Україна та РФ були учасниками цієї Угоди, відтак її норми застосовуються до спірних правовідносин і не втрачають своєї сили для позивачки. Тому вона має право на включення спірних періодів роботи на підприємствах РФ, які підтверджені трудовою книжкою, до її страхового стажу для призначення пенсії за віком.

Суд визнає незаконними мотиви, з яких відповідач-2 в оскаржуваному рішенні №262540018686 від 27.03.2025 року відмовив у зарахуванні цих періодів до страхового стажу. Інших підстав для неврахування цих періодів роботи до страхового стажу позивачки в оскаржуваному рішенні відповідач-2 не навів.

Суд прийшов до висновку, що рішення відповідача-2 про відмову у призначенні пенсії прийняте необґрунтовано та нерозсудливо, що призвело до порушення права позивачки на призначення пенсії. Тому це рішення слід визнати протиправним і скасувати.

Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Право позивачки, порушене незаконним рішенням відповідача-2 про відмову у призначенні пенсії, має бути відновлено шляхом зобов`язання цього відповідача, який за принципом екстериторіальності розглядав заяву ОСОБА_1 від 20.03.2025 року про призначення їй пенсії за віком, повторно розглянути цю заяву та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.

Щодо вимог до відповідача-1, то суд відмовляє у їх задоволенні, оскільки цей суб`єкт владних повноважень не приймав щодо позивачки оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії, не вчиняв щодо неї протиправних дій/бездіяльності. Його повноваження та обов`язок щодо здійснення виплати пенсії є похідними від рішення органу ПФУ про призначення пенсії. Звернуті до ГУ ПФУ в м. Києві вимоги про зобов`язання виплачувати пенсію є передчасними.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка при зверненні до суду з цією позовною заявою сплатила судовий збір в сумі 1211,20 грн. Зважаючи на часткове задоволення позову, на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 605, 60 грн.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №262540018686 від 27.03.2025 року про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.03.2025 року про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 605, 60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ