Рішення № 128500569, 30.06.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2025 року справа №580/4902/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, Державної екологічної інспекції Центрального округу до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Суть спору: у червні 2023 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, Державної екологічної інспекції Центрального округу з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», зобов`язавши відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж території ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський», закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразка.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи в судове засідання).

03.07.2023 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача, в якому заявник зазначає, що відповідач у справі ДП «Ліси України» знаходиться за юридичною адресою в м. Києві, тому просив справу передати за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 справу за адміністративним позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, Державної екологічної інспекції Центрального округу до державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

05.10.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 21.07.2023 № 580/4902/23/15606/23 надійшли матеріали адміністративної справи № 580/4902/23.

05.10.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 прийнято адміністративну справу № 580/4902/23 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позову, протягом якого позивачу необхідно було надати уточнену позовну заяву (із доказами направлення всім учасникам справи), з урахуванням вказаних судом зауважень, в якій конкретизувати прохальну частину позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що становить його предмет.

03.12.2023 канцелярію суду зареєстровано докази усунення недоліків позову, які надійшли від Смілянської окружної прокуратури за № 52/4-7459ВИХ-23 від 14.11.2023, а саме уточнену позовну заяву.

Так, в уточненій позовній заяві від 14.11.2023 Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, Державної екологічної інспекції Центрального округу звертається до суду із позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», за участю третьої особи Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної військової адміністрації, та просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж території ботанічного заказника місцевого значення "Городищенський", загальною площею 1,5 га закріплення їх в натурі (на місцевості);

- зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт із винесення меж ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський» загальною площею 1,5 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Дослідивши надані прокурором докази, суд дійшов висновку про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 продовжено розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами зі стадії розгляду справи по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що для забезпечення режиму охорони та збереження території ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський» відповідач, як користувач такого об`єкту, зобов`язаний вжити заходів, передбачених Законом України «Про природно-заповідний фонд України», зокрема, щодо визначення та встановлення в натурі меж такої території.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач зазначив, що на виконання вимог діючого на час виникнення зобов`язань законодавства ДП «Смілянський лісгосп» винесло в натуру межі заказника шляхом встановлення межових та інформаційно-охоронних знаків, інформаційних щитів, нанесло контури на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування і землеустрою з детальною характеристикою в таксаційних описах і проектах внутрішньогосподарського землеустрою цього заказника тощо.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Рішенням виконавчого комітету народних депутатів Черкаської обласної ради від 12.01.1982 «Про затвердження заповідних об`єктів» ботанічний заказник місцевого значення «Городищенський» оголошено об`єктом природно-заповідного значення.

Наказом Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації від 20.08.2021 № 231 затверджено Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Городищенський».

Згідно з Положенням про ботанічний заказник місцевого значення «Городищенський» заказник розташований в кв. 30 вид. 43, 44 (кв. 30 вид. 31, 42 відповідно до змін, які відбулися у зв`язку з проведенням базового лісовпорядкування) Городищенського лісництва ДП «Смілянське лісове господарство» Черкаського району Черкаської області та знаходиться у віданні ДП «Смілянське лісове господарство» (землекористувач).

Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання (п. 1.2).

Межі заказника встановлюються в натурі відповідно до законодавства, оформляються відповідними знаками та інформаційними матеріалами, наносяться на планово-картографічні матеріали, закріплюються на місцевості лісогосподарськими стовпами встановленого зразка. Інформація про заказник вноситься в матеріали лісовпорядкування (п. 1.6).

Пунктом 3.5 Положення передбачено, що забезпечення режиму охорони території земельних ділянок у межах заповідника урочища здійснюється землекористувачем.

Управлінням екології та природних ресурсів Черкаської обласної адміністрації, згідно з охоронним зобов`язанням від 20.08.2021 № 231, територія ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський», загальною площею 1,5 га, розташованого у межах кв. 30, вид. 43, 44 (кв. 30 вид. 31, 42 відповідно до змін, які відбулися у зв`язку з проведенням базового лісовпорядкування) Городищенського лісництва ДП «Смілянське лісове господарство» Черкаського району Черкаської області, передана під охорону та дотримання встановленого режиму ДП «Смілянське лісове господарство».

Водночас, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003 «Деякі питання реформування управління лісової галузі» утворено державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.

На підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 932 ДП «Смілянське лісове господарство» припинило свою діяльність шляхом реорганізації, а саме приєднанням до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Відповідно до цього наказу Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків ДП «Смілянське лісове господарство».

У зв`язку з припиненням Державного підприємства «Смілянське лісове господарство», що відбулося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1003 від 07.09.2022 «Деякі питання реформування лісової галузі», було створено філію «Смілянське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом від 10.05.2023 у відповідь на запит позивача повідомило Смілянську окружну прокуратуру, що за інформацією відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, відповідно Державного реєстру земель дані про реєстрацію прав на ботанічний заказник місцевого значення «Городищенський», загальною площею 1,5 га, що розташований в адміністративних межах Городинської міської ради відсутні. Землевпорядна документація із землеустрою на вищезазначений об`єкт природно-заповідного фонду та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж у місцевому фонді документації із землеустрою Відділу 4 відсутні.

Таким чином, Смілянською окружною прокуратурою в процесі своєї діяльності встановлено, що відповідачем не забезпечено організацію проведення робіт із винесення меж об`єкту природно-заповідного фонду - ботанічний заказник місцевого значення «Городищенський» та встановлення їх в натурі (на місцевості).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів по винесенню меж ботанічний заказник місцевого значення «Городищенський» та не закріпленню його меж в натурі (на місцевості), позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 2 Земельного кодексу України встановлено, що суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

За змістом ч. 1 ст. ст. 19 Земельного кодексу України землі України за цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів регулюються Законом України від 16.06.1992 № 2456-ХІІ «Про природно-заповідний фонд України».

Статтею 43 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно - заповідного фонду.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Згідно ст. 5 цього Закону завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються: обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

У відповідності до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

За приписами ст. 11 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Для забезпечення державного управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду можуть утворюватися спеціальні підрозділи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об`єкти (ст. 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Частиною 2 ст. 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заповідними урочищами, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Згідно ч. 2 ст. 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій (за виключенням перелічених у частині першій ст. 60 Закону) покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.

Статтею 79 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч. 3, 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України).

Крім цього, відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

За змістом ст. 2 Закону України «Про землеустрій» землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

У відповідності до ст. 20 Закону України «Про землеустрій» землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Підставою для здійснення землеустрою, відповідно до ст. 22 Закону України «Про землеустрій», є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами, (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів (п. в) частини другої ст. 25 Закону України «Про землеустрій»).

Так, за змістом ст. 47 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно - заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон встановлюються і по суходолу, і по водному простору.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

Поряд з цим, як передбачено ст. 26 Закону України «Про землеустрій», замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Аналіз наведених вище норм доводить, що природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов`язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Рішенням виконавчого комітету народних депутатів Черкаської обласної ради від 12.08.1982 від 18.08.1983 «Про затвердження заповідних об`єктів» ботанічний заказник місцевого значення «Городищенський» оголошено об`єктом природно-заповідного значення.

Наказом Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації від 20.08.2021 № 231 затверджено Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Городищенський».

Згідно з Положенням про ботанічний заказник місцевого значення «Городищенський» заказник розташований в кв. 30 вид. 43, 44 (кв. 30 вид. 31, 42 відповідно до змін, які відбулися у зв`язку з проведенням базового лісовпорядкування) Городищенського лісництва ДП «Смілянське лісове господарство» Черкаського району Черкаської області та знаходиться у віданні ДП «Смілянське лісове господарство» (землекористувач).

Управлінням екології та природних ресурсів Черкаської обласної адміністрації, згідно з охоронним зобов`язанням від 20.08.2021 № 231, територія ботаничного заказника місцевого значення «Городищенський», загальною площею 1,5 га, розташованого у межах кв. 30, вид. 43, 44 (кв. 30 вид. 31, 42 відповідно до змін, які відбулися у зв`язку з проведенням базового лісовпорядкування) Городищенського лісництва ДП «Смілянське лісове господарство» Черкаського району Черкаської області, передана під охорону та дотримання встановленого режиму ДП «Смілянське лісове господарство».

Водночас, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003 «Деякі питання реформування управління лісової галузі» утворено державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.

На підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 932 ДП «Смілянське лісове господарство» припинило свою діяльність шляхом реорганізації, а саме приєднанням до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Відповідно до цього наказу Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків ДП «Смілянське лісове господарство».

У зв`язку з припиненням Державного підприємства «Смілянське лісове господарство», що відбулося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1003 від 07.09.2022 «Деякі питання реформування лісової галузі» було створено філію «Смілянське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Відтак, на теперішній час землекористувачем території ботанічного заказнику місцевого значення «Городищенський» є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Смілянське лісове господарство».

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом від 10.05.2023 у відповідь на запит Позивача повідомило Смілянську окружну прокуратуру, що за інформацією відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, відповідно Державного реєстру земель дані про реєстрацію прав на ботанічний заказник місцевого значення «Городищенський» загальною площею 1,5 га, що розташований в адміністративних межах Городинської міської ради відсутні. Землевпорядна документація із землеустрою на вищезазначений об`єкт природно-заповідного фонду та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж у місцевому фонді документації із землеустрою Відділу 4 відсутні.

Отже, встановлено, що відповідачем не забезпечено організацію проведення робіт із винесення меж об`єкту природно-заповідного фонду - ботанічний заказник місцевого значення «Городищенський» та встановлення їх в натурі (на місцевості).

В той же час, відповідач наголошує, на виконання вимог діючого на час виникнення зобов`язань ДП «Смілянський лісгосп» винесло в натуру межі заказника шляхом встановлення межових та інформаційно-охоронних знаків, інформаційних щитів, нанесло контури на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування і землеустрою з детальною характеристикою в таксаційних описах і проектах внутрішньогосподарського землеустрою цього заказника тощо.

В контексті наведеного, суд зауважує наступне.

Пунктом 1.6 Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Городищенський» визначено, що межі заказника встановлюються в натурі, відповідно до законодавства, оформляються відповідними знаками та інформаційними матеріалами, наносяться на планово-картографічні матеріали, закріплюються на місцевості лісогосподарськими стовпами встановленого зразка. Інформація про заказник вноситься в матеріали лісовпорядкування..

Забезпечення вирішення цих питань покладається на землекористувача.

Крім того, відповідно до охоронного зобов`язання від 20.08.2021 № 231 відповідач як землекористувач зобов`язаний, з-поміж іншого, забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території (об`єкта) природно-заповідного фонду, що перебуває в його користуванні.

Як вже зазначалось судом вище, ст. 25 Закону України «Про землеустрій» визначено, що одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою є землекористувачі.

З огляду на наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що на відповідача покладено обов`язок забезпечувати охорону та збереження території природно-заповідного фонду України, яка перебуває у його постійному користуванні, зокрема, шляхом вчинення дій з проведення робіт із винесення меж ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський» та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Суд погоджується із твердженнями позивача, що відсутність встановлених меж в натурі фактично унеможливлює належну охорону вказаного урочища, збереження цінної ділянки високопродуктивного дубово-ясенового лісонасадження, у зв`язку із чим існує ймовірність використання даної території не за цільовим призначенням, оскільки межі урочища чітко не визначені, а земельна ділянка до Державного земельного кадастру не внесена.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в порушення вищезазначених вимог законодавства, відповідачем не вжито заходів з організації проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський» до Державного земельного кадастру, що, в свою чергу, унеможливлює належне використання та зберігання даного об`єкту природно-заповідного фонду.

Відтак, з метою забезпечення дотримання режиму охорони та збереження об`єкта природно-заповідного фонду, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесенням меж території ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський» закріплення їх в натурі (на місцевості та зобов`язати відповідача забезпечити проведення робіт із винесенням меж території ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський» закріплення їх в натурі (на місцевості).

За наведених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо повноважень позивача для звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Питання забезпечення здійснення повноважень з охорони навколишнього природного середовища на місцевому рівні та передачі функцій від територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України урегульовано Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні».

Так, повноваження територіальних органів Центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища передано обласним, Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Таким органом на території Черкаської області є Черкаська обласна військова адміністрація.

Крім того, до структури Черкаської обласної військової адміністрації входить Управління екології та природних ресурсів, основним завданням якого згідно з положенням, затвердженим розпорядженням обласної державної адміністрації від 18.12.2015 № 650, є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього середовища, заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі на території області; погодження в межах повноважень документації із землеустрою.

Крім того, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 30, Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства, зокрема про охорону і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду; звертається до суду із позовами щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Таким чином, уповноваженими державою органами у спірних правовідносинах є Державна екологічна інспекція Центрального округу, яка має повноваження звертатись до суду з метою реалізації повноважень у сфері охорони й збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду та Черкаська обласна державна адміністрація, яка є державним органом управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 (далі - Рішення Конституційного Суду України) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У вказаному випадку інтерес держави полягає у необхідності неухильного дотримання вимог законодавства в сфері охорони об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до статей 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Згідно зі статтею 5 «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Подання прокуратурою даної позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні режиму охорони та використання об`єкта природно-заповідного фонду, що неможливо без встановлення його меж в натурі на місцевості.

За таких умов, охорона та збереження об`єктів та територій природно-заповідного фонду є пріоритетом та незмінно складає державний і суспільний інтерес.

Відповідно до частини першої статті 62 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» державний контроль за додержанням режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, посадовими особами служби державної охорони природно-заповідного фонду України та іншими уповноваженими законом державними органами.

Відповідно до статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Такими органами у даному випадку є Черкаська обласна військова адміністрація та Державна екологічна інспекція Центрального округу.

3 аналізу статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» випливає, що надавши прокурору повноваження представництва, законодавець визначив можливість органів прокуратури захищати державні інтереси, якщо уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави.

У своїй постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор, подаючи до суду позов, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Зважаючи на вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, Смілянською окружною прокуратурою був поданий даний позов в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації та Державної екологічної інспекції Центрального округу, оскільки в ході реалізації повноважень, наданих органам прокуратури Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру», було встановлено факт недотримання вимог природоохоронного законодавства, що проявляється у не винесенні меж ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський» та не закріпленні її меж в натурі (на місцевості).

Про виявлені прокуратурою порушення законодавства в частині не встановлення меж ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський» в натурі (на місцевості) відповідні суб`єкти владних повноважень належним чином повідомлені, проте належних заходів, спрямованих на захист інтересів держави ні Черкаською обласною військовою адміністрацією, ні Державною екологічною інспекцією Центрального округу не вжито.

3 огляду на викладене, у прокурора були обґрунтовані підстави для пред`явлення позовної заяви в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації та Державної екологічної інспекції Центрального округу.

Окрім того, необхідно зазначити, що у даному спорі має місце триваюче правопорушення, тобто проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Аналогічні за змістом правові висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 25.03.2008 у справі № 21-2343в007 та у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 804/401/17, від 23.11.2018 у справі № 489/4756/16-а, від 11.11.2019 у справі № 487/4899/15-а, від 30.01.2020 у справі № 133/1173/17, від 28.04.2020 у справі № 822/973/17, від 15.05.2020 у справі № 361/6571/16-а.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки позивач є суб`єктом владних повноважень, відповідно до положень ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.

Керуючись статями 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ідентифікаційний код 44768034, місцезнаходження: вул. Шота Руставелі, 9а, м. Київ, 01601) щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський» загальною площею 1,5 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).

3. Зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (ідентифікаційний код 44768034, місцезнаходження: вул. Шота Руставелі, 9а, м. Київ, 01601) забезпечити проведення робіт із винесення меж ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський» загальною площею 1,5 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.