Постанова № 12850003, 06.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

06 грудня 2010 р. № 2-а- 13254/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіна Ю.В. при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.

у присутності представника позивача Литвин Г.В.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості

до ОСОБА_2

про повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 безпідставно отримані кошти в сумі 1910,31 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що стаючи на облік до центру зайнятості позивач не повідомила про те, що є приватним підприємцем (зайнятою особою). Після встановленої зазначеної обставини центром зайнятості здійснено перерахунок виплат матеріального забезпечення та направлено відповідачу лист - претензію про повернення 1910,31 грн. На момент звернення до суду вказані кошти на рахунок центру айнятості ОСОБА_2 не повернуті в повному обсязі, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 1910,31 грн.

В судове засідання представник позивача зявився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на те, що вона знялась з обліку у податковій інспекції, прибутків від підприємницької діяльності не отримувала, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд встановив наступні обставини.

Частиною 1 статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII "Про зайнятість населення" встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих створюється державна служба зайнятості до складу якої входять центри зайнятості. У статті 19 цього Закону визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Вказана норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести постанову Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357 (строк дії якої продовжено на 2007 рік згідно з постановою від 31 січня 2007 року № 98), якою затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за правилами пункту 7 якого, у разі відмови особи повернути суми незаконно виплачених коштів, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачка протягом 2006-2007 років двічі зверталася до Шевченківського центру зайнятості із заявами про надання статусу безробітної та виплати матеріальної допомоги. Наказами позивача від 18.09.20006 року № НТ 060918 та від 15.11.2007 року № НТ 071115 ОСОБА_2 надавався статус безробітної та призначалася виплати матеріальної допомоги по безробіттю (а.с.5-18)

Наказом директора Шевченківського РЦЗ від 30.09.2008 року № НТ 080928 відповідачка знята з обліку у центрі зайнятості у звязку з невідвідуванням установи (а.с.18).

Згідно ст. 30 “Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування” та ст..36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” на застрахованих осіб покладено обовязок повідомляти страховика (страховиком є Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття) про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообовязкового державного соціального страхування та порядку його надання. Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обовязків, стягується з цієї особи у судовому порядку.

У серпні поточного року фахівцем відповідача на підставі відповіді Державного реєстратора апарату Шевченківської РДА від 10.08.2010 року № 08-158/3 встановлено, що ОСОБА_2 значилася як фізична особа-підпрємець з 05.08.2002 року по 27.01.2009 року.

Зазначена обставина відображена в акті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття ” № 272 від 11.08.2010 року.

Згідно п. 6 та п. 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 60/62 від 13 лютого 2009 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 200 р. за № 232/16248, у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманої матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформляється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим лисом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

На виконання приписів п. 6 та п. 7 означеного Порядку директором центру зайнятості 11.08.2010 року винесено наказ №79, яким визначено вжити заходів по поверненню коштів у сумі 2210,31 (грн.), виплачених як допомога по безробіттю, на виконання якого відповідачці надіслано лист-претензію від 11.08.2010 року № 1075. Зазначені документи ОСОБА_2 отримала, що підтверджується її особистим підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення та не оскаржила, проте на момент розгляду справи у суді кошти нею були повернуті у розмірі 300,00 гривень.

В судовому засіданні відповідачка просить суд відмовити у задоволені позовних вимог з тих мотивів, що вона у травні 2003 року знялася з податкового обліку та згідно довідки податкового органу у період з 01.01.2006 року по 27.01.2009 року не сплачувала податки.

Проте суд вважає зазначені доводи відповідачки необґрунтованими з наступних підстав. Відповідно до приписів ст.2 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Особи які здійснюють підприємницьку діяльність відповідно до п."б" ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року № 803-ХІІ віднесені до категорії зайнятого населення.

Порядок припинення підприємницької діяльності врегульований ст..47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003, № 755-IV, відповідно до якого державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи здійснюється за відповідною заявою підприємця та відповідно до ч.3 ст.46 зазначеного Закону фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Тобто зняття з податкового обліку та несплата податків не є доказом припинення підприємницької діяльності.

Із дослідженого в судовому засіданні листа голови Шевченківської РДА від 29.11.2010 року № 01-23/2085 та копії свідоцтва про державну реєстрацію серія В02 № 931066 встановлено, що припинення підприємницької діяльності відповідачкою здійснено 27.01.2009 року.

Тобто на момент звернення до центру зайнятості із заявами про набуття статусу безробітного та отримання відповідної допомоги від 18.06.2006 та 15.11.2007 року відповідачка належала до категорії зайнятого населення та не мала права на отримання допомоги по безробіттю.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідачка належними доказами не довела факту погашення заборгованості у розмірі 1910,31 грн. або правомірності набуття статусу безробітного та отримання відповідної допомоги, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.

Відповідно ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятостідоОСОБА_2про повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю задовольнити у повному обсязі

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості ( 61068, м.Харків, вул. Броненосця Потьомкіна,1-а, р/р37178304900001 в ГУДК у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 03491277) кошти у розмірі 1910.31 одна тисяча дев'ятсот десять гривень 31 копійка

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 10.12.2010 року

Суддя Зоркіна Ю.В.