Рішення № 128499694, 30.06.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2025 року Справа№200/2071/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді- Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач) від 17.01.2025 року №052530004841 йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» по Списку № 1, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж роботи. Позивач вважає, що вказане рішення відповідача не відповідає нормам законодавства та порушує його права, оскільки страховий стаж становить 26 років 7 місяців 19 днів, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 29 років 9 місяців 1 день. Відповідач зазначив, що його пільговий стаж роботи по Списку №1 становить 3 роки 1 місяць 23 дні, а саме до пільгового стажу за Списком № 1 зараховано період роботи з 03.11.2008 по 24.01.2012 року. Позивач зауважив, що він до своєї заяви про призначення пенсії надав свою трудову книжку в якій зазначено, що окрім пільгового стажу за Списком № 1 зарахованого відповідачем у період роботи з 03.11.2008 по 24.01.2012 року, він також працював на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» у періоди з 30.01.2012 по 08.05.2017 року, з 29.06.2017 по 10.05.2018 року та з 13.11.2019 по 08.02.2022 року з повним робочим днем у шахті. Позивач закцентував свою увагу на тому, що не звільняючись з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» 09.02.2022 року він уклав контракт з Міністерством Оборони України та був призначений на посаду головного сержанта командира відділення взводу штабних машин, де і проходить службу на теперішній час. Позивач зазначив, що він працював в «Шахтоуправлінні Першотравенське» ВСП ПрАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» на посаді прохідника п`ятого розряду з повним робочим днем у шахті у період з 04.06.2018 по 04.11.2019 року. Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив йому у призначенні пенсії незалежно від віку відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи, що відповідно до його трудової книжки, страховий стаж становить 29 років 9 місяців 1 день, а пільговий стаж, становить 13 років 1 місяць 12 днів, що підтверджується записами в його трудовій книжці. Позивач вважає, що він має усі підстави для призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлений відповідачу строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для надання на адресу Донецького окружного адміністративного суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому; копію пенсійної справи позивача; довідки форми ОК-5, ППВП ПФУ форми РС-право.

Відповідач про відкриття провадження у справі був повідомлений судом належним чином, про що свідчить наявність у нього реєстрації кабінету електронного суду із відповідною відміткою в графі «доставлено» та графі «дата встановлення статусу» зазначено 29.03.2025.

Позивач про наявність процесуального документу по справі був повідомлений належним чином шляхом розміщення відповідного повідомлення на сайті Донецького окружного адміністративного суду.

Станом на час розгляду даної справи відповідачем по справі були надані: копія пенсійної справи позивача, довідку форми ОК-5 та довідку ППВП ПФУ форми РС-право, відзиву на позовну заяву надано не було.

Відповідно до приписів ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням наведеного, а також відсутністю відзиву на позовну заяву суд вирішив розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , є громадянином України, про що свідчить наявна копія в матеріалах справи паспорту з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_2 виданим 18.10.2021 року, орган що видав 1429.

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (ЄДРПОУ: 21390940) в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, 10.01.2025 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах до територіальних органів Пенсійного фонду України, що підтверджується спірним рішенням про відмову прийнятим відповідачем від 17.01.2025 року, копією заяви про призначення пенсії.

За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, що підтверджується спірним рішенням про відмову у призначенні пенсії №052530004841 від 17.01.2025 року.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії рішення про відмову в призначенні пенсії, прийнятому відповідачем від 17.01.2025 №052530004841, в якому зазначене наступне: - «Рішення про відмову у призначенні пенсії. Заявник ОСОБА_1 . Вид пенсії пенсія за віком. Умови призначення ЗУ №1058-ІV, Прик. полож., п.2 ч.1; ЗУ №1788, ст.14 (Роботи підземні, провідні професії (20). Податковий номер 2737310277. Дата народження, стать ІНФОРМАЦІЯ_2 , чоловік. Дата звернення, вік, ознака роботи 10.01.2025, 50 р 0 м 29 д, Працює. Відповідно до пункту першого частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам на 1 рік за кожний повний рік такої роботи. Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах надається довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 2-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж особи становить 26 років 7 місяців 19 днів, з урахуванням вимог частини третьої ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 29 років 9 місяців 1 день. До страхового стажу відповідно до трудової книжки від 25.08.1995 не зараховано період роботи з 21.08.1995 по 21.12.1995, оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві підприємства на печатці, якою завірено запис про звільнення з роботи: Для зарахування до страхового стажу вищезазначеного періоду роботи необхідно надати уточнюючу довідку з посиланням на первинні документи та довідку про реорганізацію. Пільговий стаж роботи по Списку №1 становить 3 роки 1 місяць 23 дні. До пільгового стажу роботи по списку № 1 періоди роботи з 03.11.2008 по 24.01.2012 зараховано за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (відомості по спеціальному стажу). В призначенні пенсії за віком відповідно до пункту першого частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» по Списку № 1 відмовити, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж роботи. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.».

Позивач звертаючись до суду з даним адміністративним позовом просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 17.01.2025 року № 052530004841 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з дня звернення до відповідача, а саме з 10.01.2025 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону № 1058-IV.

Відповідно до положень абз. 1 п. 2 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно з приписами абз. 3 п. 2 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає ст.114 Закону № 1058-IV.

З оскаржуваного рішення №052530004841 від 17.01.2025 року, вбачається, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах стала відсутність у нього на момент звернення передбаченого п.1 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV пільгового стажу на підземних роботах 10 років.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за необхідне зазначити підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах, що передбачені відповідно до приписів п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до п.5 ст.114 Закону України №1058-ІV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком від 10.01.2025 року було розглянуто її та надано оцінку з урахуванням саме приписів п.1 ч.2 ст.114 Закону України №1058-ІV, при цьому відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи 10 років, оскільки за підрахунком відповідача, позивач мав пільговий стаж особи за Списком №1: 3 роки 1 місяць 23 дні, що зазначено у спірному рішенні прийнятому відповідачем.

Позивач звертаючись до суду з даним адміністративним позовом зазначив у позовній заяві: - «До своєї заяви про призначення пенсії мною було додано трудову книжку НОМЕР_3 в якій зазначено, що окрім пільгового стажу за Списком № 1 зарахованого відповідачем у період роботи з 03.11.2008 по 24.01.2012 року, я також працював на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» у періоди з 30.01.2012 по 08.05.2017 року, з 29.06.2017 по 10.05.2018 року та з 13.11.2019 по 08.02.2022 року з повним робочим днем у шахті. Не звільняючись з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» 09.02.2022 року він уклав контракт з Міністерством Оборони України та був призначений на посаду головного сержанта командира відділення взводу штабних машин, де і проходить службу на теперішній час. Також я працював в «Шахтоуправлінні Першотравенське» ВСП ПрАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» на посаді прохідника п`ятого розряду з повним робочим днем у шахті у період з 04.06.2018 по 04.11.2019 року.».

У спірному рішенні прийнятому відповідачем від 17.01.2025 року було зазначено наступне: - «[…]. Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах надається довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 2-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж особи становить 26 років 7 місяців 19 днів, з урахуванням вимог частини третьої ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 29 років 9 місяців 1 день. До страхового стажу відповідно до трудової книжки від 25.08.1995 не зараховано період роботи з 21.08.1995 по 21.12.1995, оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві підприємства на печатці, якою завірено запис про звільнення з роботи: Для зарахування до страхового стажу вищезазначеного періоду роботи необхідно надати уточнюючу довідку з посиланням на первинні документи та довідку про реорганізацію. Пільговий стаж роботи по Списку №1 становить 3 роки 1 місяць 23 дні. До пільгового стажу роботи по списку № 1 періоди роботи з 03.11.2008 по 24.01.2012 зараховано за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (відомості по спеціальному стажу).».

Суд зазначає, що 18.11.2005 року Міністерством праці та соціальної політики України було прийнято наказ № 383, яким затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Відповідно до п. 2 Порядку № 383, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно з п. 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Судом установлено, що посади, на яких працював позивач віднесені до Списків № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що були чинними у вказані періоди роботи позивача (постанови Кабінету Міністрів України: від 16.01.2003 року № 36 та від 24.06.2016 року № 461).

31.03.1994 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» (далі - Постанова КМУ № 202).

До розділу І «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт» Постанови КМУ № 202 так само включені усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

Порядок підтвердження стажу роботи регулюється положеннями ст.62 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637).

Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з вимогами п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень пп. 2 п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка і лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.

Водночас, надання уточнюючої довідки підприємства, установи, організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності необхідних записів у трудовій книжці, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 року у справі № 560/1399/19.

Суд розглянувши наявну в матеріалах справи копію трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 дата заповнення 25.08.1995 року, встановив наступну трудову діяльність позивача у межах спірних правовідносин, які виникли між сторонами по цій справі:

- ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»: з 30.01.2012 по 27.12.2012 року прийнятий на посаду гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті, запис №25;

- з 28.12.2012 по 03.01.2013 року переведений на посаду заступника начальника ділянки підземного з повним робочим днем у шахті, запис №26;

- з 04.01.2013 по 06.04.2013 року переведений на посаду начальника ділянки підземного з повним робочим днем у шахті, запис №27;

- з 07.04.2013 по 16.12.2013 року переведений на посаду помічника начальника ділянки підземного з повним робочим днем у шахті, запис №28;

- з 17.12.2013 по 26.01.2014 переведений на посаду гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті, запис №29;

- з 27.01.2014 по 10.04.2014 року переведений на посаду помічника начальника ділянки підземного з повним робочим днем у шахті, запис №30;

- з 11.04.2014 по 30.04.2014 року переведений на посаду гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті, запис №31;

- з 01.05.2014 по 25.05.2014 року - переведений на посаду помічника начальника ділянки підземного з повним робочим днем у шахті, запис №32;

- з 26.05.2014 по 21.06.2016 року переведений на посаду гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті, запис №33;

- з 22.06.2016 по 22.11.2016 року - переведений на посаду заступника начальника ділянки підземного з повним робочим днем у шахті, запис №34;

- з 23.11.2016 по 08.05.2017 року переведений начальником ділянки підземного з повним робочим днем у шахті, записи №35 та №36;

- з 29.06.2017 по 03.01.2018 року прийнятий на посаду заступника начальника ділянки підземного з повним робочим днем у шахті, запис №40;

- з 04.01.2018 по 21.01.2018 року переведений на посаду начальника ділянки підземного з повним робочим днем у шахті, запис №41;

- з 22.01.2018 по 20.03.2018 року переведений на посаду заступника начальника ділянки підземного з повним робочим днем у шахті, запис №42;

- з 21.03.2018 по 10.05.2018 року переведений на посаду завідувача гірничими роботами підземним з повним робочим днем у шахті, записи №43 та №44;

- ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління Першотравенське»: - з 04.06.2018 по 04.11.2019 року прийнятий прохідником 5 розряду з повним робочим днем у шахті, записи №45 та №46;

- ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське»: - з 13.11.2019 по 14.01.2020 року прийнятий прохідником 4 розряду підземним з повним робочим днем у шахті, запис №47;

- з 15.01.2020 по 19.10.2020 року переведений на посаду помічника начальника дільниці підземним з повним робочим днем у шахті, запис №48;

- з 20.10.2020 по 03.11.2020 року переведений на посаду начальника зміни підземним з повним робочим днем у шахті, запис №49;

- з 04.11.2020 по 23.02.2021 року переведений на посаду помічника начальника дільниці підземним з повним робочим днем у шахті, запис №52;

- з 24.02.2021 по 09.08.2021 року переведений на посаду начальника зміни з повним робочим днем у шахті, запис №53;

- з 10.08.2021 переведений на посаду майстра гірничого з повним робочим днем у шахті, запис №54.

Слід зауважити, що інших записів у тому числі про звільнення позивача з займаної ним посади трудова книжка не містить, в свою чергу в матеріалах справи в наявності копія контракту укладеного між позивачем та Міністерством оборони України про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 09.02.2022 року та копія витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) в якому зазначено, що позивач справи та посаду з 09.02.2022 року прийняв.

Варто зазначити, що вищенаведене проходження позивачем військової служби за контрактом з 09.02.2022 року підтверджується відповідним записом у військовому квитку позивача серії НОМЕР_5 .

В свою чергу позивач у позовній заяві зазначав, що не звільняючись з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» він 09.02.2022 року уклав контракт з Міністерством оборони України.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що позивач працював на посаді майстра гірничого з повним робочим днем у шахті на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з 10.08.2021 по 08.02.2022 року, оскільки 09.02.2022 ним вже був укладений контракт.

Розглянувши наявну в матеріалах справи копію довідки форми РС-право по позивачу судом встановлено, що відповідачем було зараховано до його пільгового стажу наступні періоди:

- з 03.11.2008 по 31.12.2009 - ст.14, П/П, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в;

- з 01.01.2010 по 31.05.2010 - ст.14, П/П, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в;

- з 01.07.2010 по 24.01.2012 ст.14, П/П, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в;

- з 01.02.2012 по 30.04.2017 до страхового стажу;

- з 24.05.2017 по 31.05.2017 до страхового стажу;

- з 29.06.2017 по 10.05.2018 до страхового стажу;

- з 04.06.2018 по 04.11.2019 до страхового стажу;

- з 05.11.2019 по 12.11.2019 до страхового стажу;

- з 13.11.2019 по 31.07.2022 до страхового стажу;

- з 01.08.2022 по 30.09.2023 до страхового стажу;

- з 01.10.2023 по 30.09.2024 до страхового стажу.

Загалом страховий стаж 26 років 9 місяців 1 день; страховий стаж з урахуванням додаткових років 29 років 9 місяців 1 день; пільговий стаж роботи за Списком №1 3 роки 1 місяць 23 дні.

В позовній заяві позивач зауважує про наявність у нього пільгового стажу - 13 років 1 місяць 12 днів.

Судом встановлено, що періоди роботи позивача: з 30.01.2012 по 08.05.2017 року, з 29.06.2017 по 10.05.2018 року, з 13.11.2019 по 08.02.2022 року та з 04.06.2018 по 04.11.2019 року, не були зараховані відповідачем позивачу до його пільгового стажу за Списком №1, а були зараховані до його загального страхового стажу.

Варто зазначити, що позивач у своїй позовній заяві не акцентує увагу щодо загального страхового стажу, а зазначає, що й відповідач у спірному рішенні про наявність у нього 29 років 9 місяців 1 день, з урахуванням наведеного суд дійшов до висновку, що загальний страховий стаж не є спірним в даній справі.

Спірним питанням є не зараховані періоди роботи позивача до його пільгового стажу за Списком №1, та як похідна вимога, відсутність призначення відповідачем позивачу пенсії у відповідності до приписів п.1 ч.2 ст.114 Закону України №1058-ІV станом на час звернення позивача з його заявою.

Відповідач у своєму спірному рішенні від 17.01.2025 року не зазначає конкретні періоди роботи, які не зарахував позивачу до його пільгового стажу за Списком №1 та не зазначає конкретних підстав, в свою чергу, посилається на те, що: - «Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах надається довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 2-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.».

Отже суд дійшов до висновку, що відповідач не зарахував спірні періоди роботи позивача до його пільгового стажу за Списком №1 у зв`язку з відсутністю уточнюючих довідок у відповідності до приписів п.20 Порядку затвердженого Постановою КМУ №637.

Варто зазначити, що позивач звертаючись до ПФУ з заявою від 10.01.2025 року про призначення пенсії зазначив - «Прошу зарахувати підземний стаж роботи по записам в трудовій книжці, в зв`язку з бойовими діями немає можливості надати пільгову довідку з шахт.».

Слід звернути також увагу на наявну в матеріалах справи копію довідки форми ОК-5 сформованої по позивачу, з якої судом встановлено, що періоди роботи: з 30.01.2012 по 08.05.2017 року, з 29.06.2017 по 10.05.2018 року, з 13.11.2019 по 08.02.2022 року та з 04.06.2018 по 04.11.2019 року, обліковувалися за кодом підстави для обліку спецстажу: ЗП3013А1 та ЗП3014А2.

В свою чергу, код підстави «ЗПЗ013А1» проставляється працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;

код підстави «ЗП3014А2» з 05 листопада 1991 року проставляється працівникам, провідних професій: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників, - за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 31 березня 1994 року № 202.

Тобто вищенаведеним підтверджується, що позивач у спірні періоди виконував роботи які відносяться до пільгового стажу за Списком №1.

Суд зауважує, що трудова книжка позивача належним чином містить записи про трудову діяльність у спірні періоди, таким чином суд дійшов до висновку, що періоди роботи позивача: з 30.01.2012 по 08.05.2017 року, з 29.06.2017 по 10.05.2018 року, з 13.11.2019 по 08.02.2022 року та з 04.06.2018 по 04.11.2019 року підлягають зарахуванню позивачу до його пільгового стажу за Списком №1.

Щодо періоду проходження позивачем служби з 09.02.2022 по 30.09.2024 (у відповідності за даними довідки форми ОК-5), суд зазначає наступне.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки форми РС-право сформованої по позивачу, судом встановлено, що період військової служби позивача з 09.02.2022 по 30.09.2024 року був зарахований позивачу до його страхового стажу та не був зарахований до пільгового стажу за Списком №1.

Спірне рішення відповідача від 17.01.2025 року взагалі не містить інформації щодо періоду проходження військової служби.

Суд зазначає, що відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону № 1058-IV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Згідно п.16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року Закон № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Згідно зі ст.16 Закону № 1788-ХІІ військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), […], мають право на пенсію: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до ст.2 Закону України № 2232-XII від 25.03.1992р. «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України № 2011-XII від 20.12.1991 року «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно ст.1-2 Закону № 2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ст.57 Закону України «Про пенсійне забезпечення», військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Згідно з абз.2 п.1 ст.8 Закону № 2011-XII, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом, який він уклав з Міністерством оборони України від 09.02.2022 року не звільняючись з посади займаної ним на час укладення контракту, а саме - майстра гірничого з повним робочим днем у шахті, яка відноситься до пільгового стажу за Списком №1.

Вищенаведене підтверджується трудовою книжкою, військовим квитком, контрактом та витягом із наказу про зарахування до особового складу військової частини.

З урахуванням вищенаведеного період проходження позивачем військової служби з 09.02.2022 по 30.09.2024 року підлягає зарахуванню до його пільгового стажу за Списком №1.

Також суд зауважує, що приписами частини п`ятої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що при визначенні права на призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті передбачена можливість взаємного зарахування періодів роботи як за Списком робіт і професій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 так і періодів роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Щодо позовної заяви позивача визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №052530004841 від 17.01.2025 про відмову у призначені пенсії позивачу, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 101 Закону № 1788-ХІІ, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Приписами частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Виходячи з викладеного, відповідач наділений повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів. Ці повноваження можуть бути реалізовані шляхом відповідних запитів, витребування первинних документів щодо підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виплаченої заробітної плати, проведення фактичних перевірок тощо.

Суд зауважує, що рішення суб`єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об`єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб`єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами.

Підсумовуючи все вищенаведене та встановлене при розгляді справи, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Судом під час розгляду справи було встановлено, що відповідачем позивачу протиправно не було зараховано до його пільгового стажу деякі періоди роботи, військову службу та до страхового стажу період навчання.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу від 17.01.2025 №052530004841 прийнято не на підставі Конституції та законодавства України, а отже підлягає скасуванню.

З огляду на визнання протиправним та скасування спірного рішення, належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 на отримання обґрунтованого та вмотивованого рішення за його заяви є зобов`язання відповідача повторно розглянути дану заяву та вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням висновків суду.

Такий висновок щодо способу захисту узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 22.12.2020 по справі №461/4544/18 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 по справі №509/1350/17.

Щодо позовної вимоги позивача зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення пенсії відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.80, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. N 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року N 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи, що відповідачем ще не зараховано спірних періодів роботи, проходження військової служби в особливий період позивача відповідно до висновків суду по даній справі, таким чином суд дійшов висновку, що в даному випадку ця позовна вимога є передчасною та такою, що задоволенню не підлягає.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №052530004841 від 17.01.2025 року про відмову у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах у відповідності до приписів п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та як похідна вимога, зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши при повторному розгляді вказаної заяви до його пільгового стажу за Списком №1:

- періоди роботи: з 30.01.2012 по 08.05.2017 року, з 29.06.2017 по 10.05.2018 року, з 13.11.2019 по 08.02.2022 року та з 04.06.2018 по 04.11.2019 року;

- період проходження військової служби в особливий період з 09.02.2022 по 30.09.2024 року (включно) в одинарному розмірі, з урахуванням висновків суду.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.8 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 09.03.2025, позивач за подання адміністративного позову сплатив 1211,20 грн. судового збору.

Суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст.2,5-10,72-90,139,242-246,205,250,255,257-263,295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (адреса: 14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, буд.83-А, ЄДРПОУ: 21390940) про визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (ЄДРПОУ: 21390940) №052530004841 від 17.01.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах у відповідності до приписів п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (ЄДРПОУ: 21390940) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 10.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши при повторному розгляді вказаної заяви, до його пільгового стажу за Списком №1:

- періоди роботи: з 30.01.2012 по 08.05.2017 року, з 29.06.2017 по 10.05.2018 року, з 13.11.2019 по 08.02.2022 року та з 04.06.2018 по 04.11.2019 року;

- період проходження військової служби в особливий період з 09.02.2022 по 30.09.2024 року (включно) в одинарному розмірі, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (адреса: 14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, буд.83-А, ЄДРПОУ: 21390940) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30 червня 2025 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець