Рішення № 128499621, 30.06.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2025 року Справа№200/4130/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (адреса 85302, Донецька обл, м. Покровськ, вул. Мандрика, 7 ЄДРПОУ 40109058) про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому просить:

- визнати протиправними (неправомірними) дії щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції в Донецькій області середній заробіток за період затримки з 26.01.2025 по 14.05.2025 грошової компенсації середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 73857,31 грн.;

- визнати протиправними (неправомірними) дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористання додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 рік у кількості 28 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 24 січня 2025 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористання додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 рік у кількості 28 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 24 січня 2025 року на суму 19468,43 грн.;

- визнати протиправними (неправомірними) дії Головного управління Національної поліції в Донецькій щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористання додаткової відпустки за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу у кількості 1 день;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористання додаткової відпустки за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу, у кількості 1 день, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 24 січня 2025 року на суму 695,30 грн.

Ухвалою суду від 9 червня 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/4130/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.

За правилами частини 5 та частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що йому не виплачено компенсацію за додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 рік у кількості 28 днів. Позивач також наголошує, що відповідач повинен зробити розрахунок та виплату належного позивачу середнього заробітку за період з 26.01.2025 по 14.05.2025 (109 днів * 677,59= 73857,31 грн). Крім цього, відповідач не сплатив позивачу грошову компенсацію за невикористання додаткової відпустки за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу, у кількості 1 день, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 24 січня 2025 року на суму 695,30 грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог позивача та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що відпустка окремим категоріям громадян учасникам бойових дій, є пільгою. Відповідно до вимог чинного законодавства, особи, які мають право на пільги, за власним бажанням можуть ними користуватись або їх не використовувати. Тобто, нормами чинного законодавства не встановлено саме обов`язку особи використовувати пільги, на отримання яких вона має право. Наголошує, що додаткова відпустка як учаснику бойових дій не переноситься, не компенсується, не ділиться на частини. Також зазначає, що нормативно-правовими актами в сфері виплати грошового забезпечення поліцейським не передбачено виплату грошового забезпечення за час затримки розрахунку. Наголошує на відсутності підстав для нарахування позивачу календарних днів додаткової оплачуваної відпустки, у зв`язку з не відпрацюванням повного календарного року служби після досягнення п`ятирічного стажу служби в поліції.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

З 29.10.2019 по 25.01.2025 ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області. Наказом ГУНП в Донецькій області від 24.01.2025 № 40 о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) з 25 січня 2025 року, з встановленим розміром премії у січні 2025 року у розмірі 223,898%. Вислуга років станом на 25 січня 2025 року у календарному обчисленні складає 05 років 02 місяці 27 днів, невикористана відпустка за 2019 рік у кількості 05 діб, за 2022 рік - 16 діб, 2023 рік 30 діб, за 2024 рік 20 діб.

У відповіді на звернення позивача № 58фз/26/02-2025 від 16.05.2025 відповідач надав позивачу наступну інформацію.

В січні 2025 року ОСОБА_1 було нараховано 89724,87 грн, в тому числі: 1) грошове забезпечення (з 01.01.2025 по 25.01.2025) в сумі 16821,79 грн, із розрахунку: посадовий оклад 1935,48 грн; оклад за спеціальним званням 1290,32 грн; надбавка за вислугу років (15%) 483,87 грн; - - надбавка за специфічні умови проходження служби (40%) 1483,87 грн; премія (223,898%) 11628,25 грн; -2) додаткова винагорода на період дії воєнного стану передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі до 30000 за період з 01.12.2024 до 31.12.2024 (за 31 календарний день) в сумі 29999,94 грн та збільшена додаткова винагорода в розмірі до 100000 грн за період з 01.12.2024 до 31.12.2024 (за 19 календарних днів) в сумі 42903,14 грн.

Із відрахуванням обов`язкових податків і зборів, на особистий картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ «ПУМБ», було перераховано кошти в сумі 72322,43 грн (платіжна інструкція від 15.01.2025) та в сумі 16451,71 грн (платіжна інструкція від 27.01.2025). В лютому 2025 року ОСОБА_1 було нараховано додаткову винагороду за Постановою №168 за період з 01.01.2025 по 31.01.2025 в розмірі до 30000 грн в сумі 16451,58.

Із відрахуванням обов`язкових податків і зборів, на особистий картковий Рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ «ПУМБ», було перераховано кошти в сумі 15629,00 грн (платіжна інструкція від 12.02.2025). В березні 2025 року ОСОБА_1 було нараховано додаткову винагороду за Постановою №168 за період з 01.01.2025 по 31.01.2025 в розмірі до 100000 грн в сумі 2258,06 грн.

Із відрахуванням обов`язкових податків і зборів, на особистий картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ «ПУМБ», було перераховано кошти в сумі 2258,06 грн (платіжна інструкція від 13.03.2025). В травні 2025 року ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за невикористані дні відпустки (71 діб) в сумі 49366,30 грн із розрахунку: посадовий оклад 2400,00 грн + оклад за спеціальним званням 1600,00 грн + надбавка за вислугу років 600,00 грн (15%) + надбавка за специфічні умови проходження служби 1840,00 грн (40%) + премія 14419,03 грн (223,898%) 20859,03 грн / 30 календарних днів х 71 діб; Із відрахуванням обов`язкових податків і зборів на особистий картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ «ПУМБ», перераховано кошти в сумі 46897,98 грн (платіжна інструкція від 14.05.2025).

Стосовно позовної вимоги позивача щодо компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 рік у кількості 28 днів суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно достатті 45 Конституції Україникожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР(далі - такожЗакон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зістаттею 4 Закону №504/96-ВРустановлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням(статті13,14і15цьогоЗакону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті25,26цьогоЗакону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток.

Відповідно достатті 16-2 Закону №504/96-ВРучасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначенийЗаконом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно доЗакону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Водночас, зазначений вид відпустки передбачено положеннямистатті 77-2 Кодексу законів про працю України.

Частина 1статті 24 Закону №504/96-ВРпередбачає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться в частині 1статті 83Кодексу законів про працю України(далі такожКЗпП України).

Статтею 5 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно із пунктом 12 частини 1статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію»(далі - Закон №580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин 1 та 3статті 59 Закону №580-VIIIслужба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Стаття 60 Закону №580-VIIIвстановлює, що відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цимЗакономта іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Відповідно достатті 92 Закону №580-VIIIполіцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами 14статті 93 Закону №580-VIIIпередбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщозакономне визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин 811статті 93 Закону №580-VIIIполіцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеномузакономчи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частинами 1 та 2 статті 94Закону №580-VIIобумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських затверджений (далі - Порядок №260).

Згідно із пунктом 3 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзаців 1, 710 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку із збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, яке вони отримували на день, що передував цій відпустці, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії.

Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.

Суд зауважує, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріпленоКонституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені устатті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Сторонами не заперечується що за період служби в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області позивач набув право на додаткові оплачувані відпустки як учасник бойових дій за 2024-2025 роки.

Відповідно до аналізу наведеного вище законодавства, у наступному календарному році, у тому числі й за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку.

Відпустки за попередні роки, які невикористані поліцейським в році звільнення, не можуть бути залишені без розрахунку (виплати грошової компенсації), адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 по справі №160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого Верховним Судом у справах №818/1276/17, №820/5122/17 та підтримав позицію, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №640/85/20.

Відповідачем не заперечується, що на момент звільнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області позивач не використав 28 діб додаткової відпустки за 2024, 2025 роки, право на які отримав під час проходження служби, а тому при звільненні набув право на отримання відповідної грошової компенсації.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2024, 2025 роки.

Ухвалюючи рішення суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11.11.2021 у справі № 200/1175/20-а, відповідно до якої у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченоїзаконом України «Про відпустки»істаттею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьоїстатті 124 Конституції України(справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівниківКодекс законів про працю України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннямиЗакону №580-VIIIі Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписиКЗпП Україниі Закону №504/96-ВР.

Відповідно до частини 1статті 24 Закону №504/96-ВРі частини 1статті 83 КЗпП Україниу разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічні правові висновки щодо регулювання аналогічних спірних правовідносин викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 та від 31.03.2021 у справі №320/3843/20.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем допущена протиправна бездіяльність та у вищенаведеній частині позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. В той же час, суд зазначає, що нарахування компенсації є дискреційним повноваженням відповідача. Сума компенсації на час розгляду справи не є нарахованою, отже не підлягає стягненню. Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації за невикористання додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 рік у кількості 28 діб.

Щодо позовної вимоги позивача про компенсацію за невикористання додаткової відпустки передбаченої ч. 3 ст. 93 Закону № 580-VIII.

Частиною 3 статті 93 Закону № 580-VIII, визначено, що за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 24.01.2025 № 40 о/с на момент звільнення ОСОБА_1 мав вислугу років у календарному обчисленні у розмірі 05 років 02 місяців 27 днів, що свідчить про відсутність підстав для нарахування позивачу календарних днів додаткової оплачуваної відпустки, у зв`язку з не відпрацюванням повного календарного року служби після досягнення п`ятирічного стажу служби в поліції.

Таким чином, позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними (неправомірними) дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; стягнення на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції в Донецькій області середній заробіток за період затримки з 26.01.2025 по 14.05.2025 грошової компенсації середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 73857,31 грн., суд зазначає, що ця частина позовних вимог є передчасною, оскільки виплати у повному обсязі на виконання даного судового рішення ще не нараховані та не проведені, повний розрахунок грошового забезпечення позивача відповідачем ще не здійснений. Внаслідок цього, в цій частині позовних вимог суд відмовляє.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно приписів ч.1ст.77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

Відповідно до ст. 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог позивача частково.

Позивач звільнений від сплати судового збору, отже судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до статті 139 КАС України, на час розгляду справі відсутні.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (адреса 85302, Донецька обл, м. Покровськ, вул. Мандрика, 7 ЄДРПОУ 40109058) про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористання додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 рік у кількості 28 діб.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (адреса 85302, Донецька обл, м. Покровськ, вул. Мандрика, 7 ЄДРПОУ 40109058) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористання додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 рік у кількості 28 діб.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складене 30 червня 2025 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар