Постанова № 12849724, 23.06.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2010 р. № 2а-1900/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-суддіЛанкевича А.З.

при секретаріГіщинській С.Я.

з участю представників

позивачаПідлужного М.П.,

Левітана О.В.

відповідачаТкача А.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом

ТВП "ІТК" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державна податкова інспекція у м.Червонограді

пропро скасування податкового повідомлення-рішення , ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Червонограді Львівської області від 16 лютого 2010 року №0000132301/0 та №0000142301/0.

В позовній заяві посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року складено Акт від 02.02.2010 року № 81/2301/22405022, згідно якого встановлено, що позивач допустив порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», шляхом заниження оподатковуваного прибутку за третій квартал 2009 року в сумі 133 061 грн., податку на прибуток в сумі 33 265 грн. та завищення податкового кредиту на суму 27 718 грн. за вересень місяць 2009 року. Відповідач дійшов до висновку про наявність вказаних порушень на підставі того, що позивачем за три квартали 2009 року зайво віднесено до валових витрат суму сплачену за оренду обладнання, яке на думку відповідача не було задіяне у виробничому процесі, чим завищено склад валових витрат на суму 133061 грн., а відтак дане порушення вплинуло на правильність визначення податкового кредиту з податку на додану вартість. На підставі вкзаного Акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 16 лютого 2010 року № 0000132301/0, яким визначено позивачу зобовязання по податку на прибуток в сумі 39918 грн., в томі числі за штрафними санкціями 6 653 грн., та № 0000142301/0, яким визначено зобовязання по податку на додану вартість в сумі 41 577 грн., в томі числі за штрафними санкціями 13859 грн. Позивач з такими висновками відповідача не погоджується, вказує на те, що відповідач застосував норми вищенаведеного Закону у старій редакції, однак у редакції чинній на період охоплений перевіркою, норми цього Закону не повязували право платника податків щодо можливості нарахування податкового кредиту по оренді обладнання з віднесенням чи не віднесенням вартості відповідних витрат до складу валових витрат. Крім цього, посилається на те, що чинне законодавство України не ставить право платника податків щодо включення до валових витрат витрати по оренді обладнання в залежності від суми експлуатаційних витрат або від суми отриманого доходу. А відтак, вважає, що податкові повідомлення-рішення винесені необгрунтовано та не у відповідності з законодавством України.

Від відповідача надійшло заперечення проти позову, в яких такий просить в позові відмовити, посилається на те, що позивачем за третій квартал 2009 року на валові витрати віднесено оренду обладнання в сумі 234470 грн., яке використовувалося для проведення підрядних робіт. Проте згідно Актів приймання виконаних підрядних робіт за липень-вересень 2009 року вартість експлуатації орендованих машин склала 101408, 77 грн. Таким чином позивач зайво відніс до складу валових витрат суму 133 061 грн. за оренду механізнів, що не були задіяні у виробничому процесі для отримання прибутку і які повинні відшкодовуватись за рахунок інших джерел. А відтак, ним обгрунтовано зроблено висновок про допущення позивачем порушення вимог п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чим такий занизив оподатковуваний прибуток за третій квартал 2009 року в сумі 13 3061 грн., податок на прибуток в сумі 33 265 грн. та завищив податковий кредит за вересень місяць 2009 року на суму 27 718 грн.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просять їх задоволити, посилаються на підстави викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні з підстав викладених в запереченні проти позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

В період з 31 грудня 2009 року по 28 січня 2010 року працівниками Державної податкової інспекції у м.Червонограді Львівської області, згідно Направлень №446/23-1 від 31 грудня 2009 року та №18/23-1 від 22 січня 2010 року, проведена виїзна планова перевірка Торгово-виробничого підприємства «ІТК»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої виявлено, що позивачем допущено порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», шляхом заниження оподатковуваного прибутку за третій квартал 2009 року в сумі 13 3061 грн., податку на прибуток в сумі 33 265 грн. та завищення податкового кредиту на суму 27 718 грн. за вересень місяць 2009 року, про що складено відповідний Акт № 81/2301/22405022 від 02 лютого 2010 року.

Відповідач дійшов до висновку про допущення позивачем вказаних порушень на підставі того, що таким віднесено вартість орендної плати 234470 грн. згідно договору оренди будівельного обладнання, яке використовувалося позивачем при виконанні підрядних робіт, до валових витрат виробництва, однак згідно Актів приймання виконаних підрядних робіт за липень-вересень 2009 року вартість експлуатації машин (обладнання) склала лише 101408, 77 грн, а відтак, відповідач вважає, що позивач зайво відніс до складу валових витрат суму 133061 грн. за оренду обладнання, яке не було задіяне у виробничому процесі для отримання прибутку підприємства та безпідставно отримав податковий кредит з податку на додану вартість вирахуваного з цієї суми.

На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем 16 лютого 2010 року винесені податкові повідомлення-рішення № 0000132301/0, яким визначено позивачу зобовязання по податку на прибуток в сумі 39918 грн., в томі числі за штрафними санкціями 6 653 грн., та № 0000142301/0, яким визначено зобовязання по податку на додану вартість в сумі 41 577 грн., в томі числі за штрафними санкціями 13859 грн.

01 липня 2009 року між орендарем - ТВП «ІТК»у формі ТзОВ та орендодавцем ТзОВ «РК АТЕКС»укладений договір оренди обладнання, згідно якого орендодавець надає, а орендар орендує обладнання для виконання спеціальних будівельних робіт за орендну плату встановлену у відповідності з специфікацією до даного договору.

Актом здачі-прийняття виконаних робіт від 30 вересня 2009 року підтверджується факт надання в оренду позивачу відповідного обладнання з визначенням орендної плати в розмірі 288000 грн., в тому числі з податку на додану вартість 48000 грн., про що виготовлено належно оформлену податкову накладну №163009 від 30 вересня 2009 року.

Згідно укладених між позивачем та Дочірньою компанією «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»контрактів на виконання робіт у будівництві №01-153ін-08 від 15.05.2008 року, 01-173ін-09 від 19.06.2009 року, №01-225ін-09 від 10.08.2009 року, позивач взяв на себе зобовязання в порядку та на умовах, визначених цими контрактами, власними та залученими силами і засобами, на власний ризик виконати будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні роботи, що передбачені проектною документацією, здійснити випробування змонтованого устаткування, здати обєкт замовнику в експлуатацію та за власні кошти ліквідувати недоробки та дефекти, що виникли з його вини і виялені в ході приймання робіт і в гарантійні строки експлуатації обєкта.

Як вбачається з пояснень позивача, таким використовувалося орендоване згідно договору оренди від 01 липня 2009 року обладнання при виконанні зобовязань покладених на нього згідно вищенаведених контрактів про виконання робіт у будівництві.

Згідно пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час виникнення вказаних правовідосин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 вищезазначеного Закону, в редакції чинній на час виникнення вказаних правовідосин, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на час виникнення вказаних правовідосин, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1 ст.5 вищенаведеного Закону України, в редакції чинній на час виникнення вказаних правовідосин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: cуми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як підтверджується вищенаведеними контрактами на виконання робіт у будівництві та актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, позивач при укладенні договору оренди та здійсненні оплати згідно такого договору, виходив з мети подальшого використання орендованого обладнання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності, а саме для надання оплатних послуг будівельного підряду.

Однак відповідачем помилково застосовані не чинні на момент виникнення вказаних правовідносин норми пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно яких, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. У разі коли платник придбав товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, податки, що сплачені у звязку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

А відтак, відповідач помилково дійшов до висновку про обовязковість для оформлення податкового кредиту віднесення ватрості оренди обладнання до валових витрат виробництва та про необхідність амортизації орендованого обладнання, тобто перенесення повної вартості оренди такого обладнання у собівартість продуктів (послуг), що виготовляються з його допомогою.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає наявності закріплених в Акті перевірки №81/2301/22405022 від 02 лютого 2010 року порушень з боку позивача податкового законодавства, тому податкові повідомлення-рішення від 16 лютого 2010 року №№ 0000132301/0 та 0000142301/0 підлягають скасуванню.

На підставі ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити у повному обсязі.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Червонограді від 16 лютого 2010 року №№ 000132301/0 та 0000142301/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Торгово-виробничого підприємства «ІТК»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю сплачену ним суму судового збору в розмірі 6 (шість) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, тоді постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 25 червня 2010 року.

Суддя Ланкевич А.З.