Постанова № 12849719, 07.12.2010, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2010 р. Справа № 2а-407/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кафарського В.В.

за участю секретаря Вилки О.С.

представників:

від позивача: Бойко Р.Б.

від відповідача: Кудла О.Й., Яцишин В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-Карпати"

до відповідача: Долинської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000042310/0 та № 0000052310/0 від 26.01.2010 р.,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «МСУ-Карпати»звернулося до суду із адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000042310/0 та № 0000052310/0 від 26.01.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні предявлений позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що на підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000042310/0 від 26.01.2010 року, яким нараховано податкове зобовязання по податку на прибуток на суму 816831грн., в тому числі 544554грн. основного платежу, 272277грн. штрафні (фінансові) санкції, а також податкове повідомлення-рішення № 0000052310/0 від 26.01.2010 року, яким нараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 581854,50 грн., в тому числі 387903грн основного платежу, 193951,50грн.штрафні (фінансові) санкції. Зазначив, що основною підставою для нарахування наведених вище зобовязань та застосування штрафних санкцій було те, що при проведенні перевірки перевіряючими встановлено ряд ознак фіктивності, а тому укладені договори з даними фірмами відповідно до ч.1 ст.203, ст..215, п.1 ст.216, ст..228 Цивільного кодексу України вважаються представниками відповідача нікчемними. Зазначив, що відповідачем в акті перевірки зроблений помилковий висновок про нікчемність договорів укладених з контрагентами. Таким чином, застосування наслідків нікчемного правочину (застосування того факту, що останнім не встановлено юридичних наслідків, в тому числі з формування податкового кредиту та валових витрат) може бути здійснено не актом перевірки, а відповідним компетентним органом судом. І тільки після встановлення судом такого факту можна говорити про незаконність операцій та посилатися в акті перевірки на нікчемність правочину, як на безспірний факт. Просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили та пояснили, що в ході перевірки встановлено, що за перевірений період на виконання умов договорів купівлі-продажу з субєктами господарювання з ознаками фіктивності, а саме ТОВ «Захід-Навігатор»та ПП «Акваріус». Згідно ч.1 ст.207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Положення статтей 207 та 208 ГК України застосовується з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Зазначили, що Конституцією України та Законом України «Про систему оподаткування»передбачений обовязок зі сплати податків, зборів, обовязкових платежів. Таким чином, у результаті порушення контрагентами позивача своїх податкових зобовязань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), договір, укладений з ТОВ «Захід-Навігатор»та ПП «Акваріус»має протиправний характер. А такий правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемним. Просили в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що за результатами виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2008 року по 30.09.2008 року складено акт №19/231/36092398 від 14.01.2010 року. На підставі вищенаведеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042310/0 від 26.01.2010 року, яким нараховано податкове зобовязання по податку на прибуток на суму 816831грн., в тому числі 544554грн. основного платежу, 272277грн. штрафні (фінансові) санкції, а також податкове повідомлення-рішення № 0000052310/0 від 26.01.2010 року, яким нараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 581854,50 грн., в тому числі 387903грн основного платежу, 193951,50грн.штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для визначення зазначених вище сум податкових зобовязання слугував висновок відповідача про те, що при проведенні перевірки встановлено ряд контрагентів підрядників ТзОВ «МСУ-Карпати»з ознаками фіктивності, а саме ТОВ «Захід-Навігатор»та ПП «Акваріус». Також в даному акті перевіркою встановлено порушення п.5.1., пп. 5.2.1, п.5.2, пп..5.3.3 та пп..5.3.9 п.5.3 ст.5 та пп..11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.2.1, пп..7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями).

Судом встановлено, що між ТзОВ «МСУ-Карпати»(покупець) та ТОВ «Захід-Навігатор»(продавець) укладено договір купівлі-продажу від 10.10.2008 року та договір купівлі-продажу між ТзОВ «МСУ-Карпати»(покупець) та ПП «Акваріус»(продавець) від 15.10.2008 року.

На виконання умов договору від 10.10.2008року укладеного між ТзОВ «МСУ-Карпати»(покупець) та ТОВ «Захід-Навігатор»(продавець), ТОВ «Захід-Навігатор»було виписано видаткові накладні від 16.10.2008р. № РН-000439 на суму 1314060,24грн., в т.ч. ПДВ 219010,04грн., 05.11.2008р. № РН-000386 на суму 239500,80грн., в т.ч. ПДВ 39916,80грн., 10.12.2008р. № РН-00528/м на суму 61068,04 грн., в т.ч. ПДВ 10178,01грн., 08.12.2008р. № РН-00526/м на суму 405386,60грн., в т.ч. ПДВ 67564,43 грн., 09.12.2008р. № РН-00527/м на суму 169008,84грн., в т.ч. ПДВ 28168,14грн. та податкові накладні від 16.10.2008р. №16.10.08, 05.11.2008р. № 05/11/08, 10.12.2008р. №1012147, 10.12.2008р. №1012145, 10.12.2008р. №10121460 всього на загальну суму 2189024,52грн., в т.ч. ПДВ 364837,42грн.

Також судом встановлено, що на виконання умов договору від 15.10.2008року укладеного між ТзОВ «МСУ-Карпати»(покупець) та ПП «Акваріус»(продавець), останнім було виписано видаткові накладні від 17.10.2008р. № 16 на суму 65088,00грн., в т.ч. ПДВ 10848,00грн., 20.10.2008р. № 19 на суму 75641,29грн., в т.ч. ПДВ 12606,88грн. та податкові накладні від 17.10.2008р. № 34/5, 20.10.2008р. № 34/8 всього на загальну суму 140729,29грн., в т.ч. ПДВ 23454,88грн.

Щодо продавця - ТОВ «Захід-Навігатор», судом встановлено, що згідно протоколу допиту свідка, гр..ОСОБА_4 за винагороду погодився зареєструвати ТОВ «Захід-Навігатор», жодних працівників не наймав, податкову звітність до податкової інспекції не подавав та не укладав ніяких договорів від імені ТОВ «Захід-Навігатор».

Щодо продавця - ПП «Акваріус»судом встановлено наступне, зокрема, з протоколу допиту свідка ОСОБА_5 (директор ПП «Акваріус») вбачається, що в 2008 р. підприємство проводило операції з Долинським підприємством, назви якого він не пам»ятає, операції проводилися щодо відвантаження труб на суму близько 100тис.грн., гроші які надійшли на розрахунковий рахунок як оплата за товар, віддав контрагенту; видаткові та податкові накладні на ТзОВ «МСУ-Карпати»не виписував та не підписував.

Згідно п.2 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно п.5 вказаного нормативного акту податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною ніж вказаною у п.2 даного Порядку.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. А відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Наведене дає підстави для висновку суду про те, що нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому не створює інших наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави.

Наведену норму суд застосовує з врахуванням положень статті 228 Цивільного кодексу України: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Як зазначено у частині другій статті 215 цього ж Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Крім того, пунктом 19 статті 2 Бюджетного кодексу визначено, що доходи бюджету - це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти (стаття 9 Бюджетного кодексу).

За змістом частини 2 статті 9 цього ж Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обовязкові платежі. Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що у випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обовязковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обовязкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Системний аналіз вищенаведених норм Закону дає підстави для висновку суду про те, що не сплачені підприємством податок на прибуток і податок на додану вартість внаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно, є дохідною частиною держбюджету, власністю держави.

Таким чином, суд вважає, що у випадку перерахування підприємством коштів контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження обєкта оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000042310/0 від 26.01.2010 року, яким нараховано податкове зобовязання по податку на прибуток на суму 816831грн., в тому числі 544554грн. основного платежу, 272277грн. штрафні (фінансові) санкції, а також податкове повідомлення-рішення № 0000052310/0 від 26.01.2010 року, яким нараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 581854,50 грн., в тому числі 387903грн основного платежу, 193951,50грн.штрафні (фінансові) санкції, є правомірними, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя:Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 13.12.2010 року.