Рішення № 128494678, 30.06.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3215/25

н\п 2/490/2652/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

29.04.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №95711 від 25.01.2022 року у розмірі 19207,18 грн.

В обґрунтування вимог посилається на те, що 25.01.2022 між ТОВ "ФК "Кредіплюс" та ОСОБА_1 укладено договір №95711, за умовами якого кредит надається з метою задоволення потреб позичальника окремими траншами. Перший транш у сумі 9196,00 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору шляхом перерахування на рахунок/карту позичальника та шляхом погашення заборгованості позичальника, згідно з п. 2.5 індивідуальної частини. Проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 240% річних. Загальний строк кредитування 365 днів. Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору. Відповідач ж не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування кредитними коштами не сплачує.

28 січня 2025 року укладено договір №28012025, відповідно до якого ТОВ "ФК "Кредіплюс" відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором №95711.

Заборгованість відповідача за договором №95711 від 25.01.2022 року становить 19207,18 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 9196,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 10011,18 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 02.05.2025 року, після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 02.05.2025 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачу за адресою зареєстрованого місця проживання направлялась копія ухвали про відкриття провадження у справі. Вказане поштове відправлення повернулось на адресу суду 23.05.2025 року з відміткою «повертається, за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п.п. 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України №270 від 05.03.2009 року інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.

Рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

У разі, коли адресата неможливо повідомити про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону, зазначеним відправником у поштовій адресі, до його абонентської поштової скриньки вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.

Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові №922/1714/18 від 17.04.2019 року, яка, з точки зору ч. 4ст. 263 ЦПК Українимає враховуватися судом, неотримання судових повісток особою, які направлялися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання є свідомими, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки, неявка адресата за її отриманням у поштовому відділенні є відмовою від її отримання, а тому повідомлення відповідача про час розгляду справи суд вважає належним.

Тобто, судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідача про наявність справи у суді та виклик до суду, але вони результатів не дали.

Відповідач, який повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження також і шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Судової влади України, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 25.01.2022 року ознайомився з основними умовами кредитування у ТОВ "ФК "Кредіплюс", на підтвердження чого до позовної заяви позивач долучив Паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), який відповідач власноруч підписав на кожній сторінці.

Також 25 січня 2022 року ОСОБА_1 заповнив Заявку на видачу кредиту №100355584, в якій визначені основні параметри кредиту, власноручно підписав заявку та вказав свої персональні данні.

Після ознайомлення з основними умовами кредитування,відповідач ОСОБА_1 та ТОВ "ФК "Кредіплюс" уклали договір про споживчий кредит №95711 від 25.01.2022 року, за умовами якого типом кредиту є кредитна лінія. Ліміт кредитної лінії не може перевищувати 64752,00 грн (п. 2.1). Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі, окремими траншами (п. 2.2). Перший транш в сумі 9196,00 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: 8000,52 гривень на карту/рахунок позичальника № НОМЕР_1 ; 1195,48 гривень, шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини (п. 2.2.2). Проценти за користування першим траншем нараховуються за ставкою 240% річних (п. 2.3). Комісія за надання першого траншу складає 1195,48 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 13% від загальної суми першого траншу за рахунок власних коштів (п. 2.5). Строк, на який надається перший транш, складає 365 днів. Строк, на який надається окрема частина траншу за першим траншем, встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплати кредиту, процентів та комісії за першим траншем: 1 раз на два тижні. Конкретні дати визначені в Графіку платежів (п. 2.6.1). Договір на кожній сторінці підписаний позичальником власноручно.

На підставі укладеного договору №95711 від 25.01.2022 року ТОВ "ФК "Кредіплюс" перерахувало на користь відповідача (ІПН 2065514177) на рахунок № НОМЕР_1 8000,52 грн, про що свідить платіжне доручення №CRD_380592 від 25.01.2022 року.

Згідно із розрахунком заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 , за договором №95711 від 25.01.2022 року становить 19207,18 грн, з них: 9196,00 грн - за кредитом, 10011,18 грн - за відсотками. Відповідач погашень не здійснював.

28 січня 2025 року між ТОВ "ФК "Кредіплюс" (клієнт) та ТОВ "Факторинг Партнерс" (фактор) було укладено договір факторингу №28012025, за умовами якого клієнт передає фактору за плату, а фактор приймає належні клієнту права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між клієнтом та боржниками (портфель заборгованості).

Згідно з актом прийиання-передачі Реєстру боржників від 28.01.2025 року до договору факторингу №28012025 від 28.01.2025 року, ТОВ "ФК "Кредіплюс" передав, а ТОВ "Факторинг Партнерс" прийняв Реєстр боржників згідно договору факторингу №28012025 від 28.01.2025 року.

Відповідно до Реєстру боржників, який є додатком №1 до договору факторингу №28012025 від 28.01.2025 року, до ТОВ "Факторинг Партнерс" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №95711 від 25.01.2022 року на загальну суму 19207,18 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту9196,00 грн, за процентами10011,18 грн.

Як слідує із розрахунку заборгованості, який проведений ТОВ "Факторинг Партнерс", загальна сума заборгованості становить 19207,18 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту9196,00 грн, за процентами10011,18 грн.

Між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, право вимоги за яким перейшло до ТОВ "Факторинг Партнерс", непогашення відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Як установлено із матеріалів справи, 25.01.2022 року ТОВ "ФК "Кредіплюс" та відповідач ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №95711, який підписаний останнім власноручно.

Тобто між ТОВ "ФК "Кредіплюс" та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини, а відтак до цих правовідносин суд застосовує вимоги ст.509,626,628,1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, у ч. 1, 3 ст. 509 ЦК Українивизначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст.626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 1054 ЦК Українипередбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

ТОВ "ФК "Кредіплюс" свої зобов`язання за договором №95711 від 25.01.2022 року виконало в повному обсязі, перерахувавши відповідачу на вказаний ним рахунок кредитні кошти в розмірі 8000,52 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням, а також вирахувавши за надання траншу 1195,48 грн. комісії відповідно до умов договору, з якими ОСОБА_1 погодився, засвідчивши це своїм підписом, а відтак загальна сума наданого кредиту склала 9196,00 грн.

Як указано вище та підтверджується розрахункоми заборгованості, на підставі укладеного кредитного договору ОСОБА_1 , отримавши кредитні кошти, не повернув їх, хоча, згідно із ч. 1ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З урахуванням положень ч. 1ст. 1048 ЦК України, за якими позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо іншого не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором, банк нараховував позичальнику відсотки, що передбачені умовами кредитного договору, з розміром яких відповідач погодився.

ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором. При цьому заперечень від останнього з даного приводу до суду не надходило. Відповідач не підтвердив факту належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту, як і не подав будь-яких доказів на спростування користування наданими йому кредитними коштами.

Факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ "ФК "Кредіплюс" до ТОВ "Факторинг Партнерс" підтверджується описаними вище договором факторингу, реєстром боржників, актами прийому-передачі, та відповідає вимогам ст.1077,1078 ЦК України, відповідно до яких за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, договір факторингу, укладені між первісним кредитором та ТОВ "Факторинг Партнерс" у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положеньст. 204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаних правочинів.

Таким чином, позивач підтвердив своє право вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.

Після отримання права вимоги до ОСОБА_1 ТОВ "Факторинг Партнерс" не здійснював будь-яких інших нарахувань. А долучений розрахунок заборгованості, проведений ТОВ "ФК "Кредіплюс" в межах строку дії кредитного договору, відповідно до його умов.

З огляду на те, що ТОВ "ФК "Кредіплюс" як первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором перед відповідачем виконало у повному обсязі, будь-яких доказів на спростування вказаного суд не встановив, а відповідач не надав, факт переходу прав вимоги знайшов своє підтвердження, тому, враховуючи правомірність набуття прав вимоги ТОВ "Факторинг Партнерс", суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог до ОСОБА_1 в повному обсязі.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст.133та ч. 1-3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір №02-07/2024 від 02.07.2024 року про надання правової допомоги укладений між ТОВ «Факторинг партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-лист АО ««Лігал Ассістанс» від 01.11.2023 року, заявка на надання юридичної допомоги №419 від 01.03.2025 року, витяг з акту №7 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025 року.

Згідно частини четвертоїстатті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідача на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 9000,00 грн є необґрунтованим та завищеним.

Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з`являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи. Крім іншого розмір правової допомоги в сумі 9000,00 грн є неспівмірними від стягненої суми в розмірі 19207,18 грн.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн, оскільки суд вважає, що вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З урахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на його користь судовий збір, то суд вважає, що є підстави згідност. 141 ЦПК Українидля стягнення з відповідача на користь позивача 2422,40 гривень судового збору, розмір якого підтверджено платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №0516590254 від 28.04.2025 року.

Керуючись ст.ст. 12,13,259,263-265,274-279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ: 42640371, адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором №95711 від 25.01.2022 року у розмірі19207 (дев`ятнадцять тисяч двісті сім) гривень 18 копійок, з яких заборгованість за тілом кредитустановить 9196,00 грн, заборгованість за процентами становить 10011,18 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати у розмірі6422 (шість тисяч чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок, які складаються з судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін