Ухвала суду № 128492246, 06.05.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 2-4253/12

Провадження №6/369/269/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2025 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

секретаря судових засідань Осіпова В.І.

за участі

представника заінтересованої особи Дишлевського А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву кредитної спілки «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» про заміну стягувача його правонаступником, поновлення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

встановив:

У березні 2025 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла на розгляд заява КС «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» про заміну стягувача його правонаступником, поновлення строків.

Свої вимоги мотивували тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 грудня 2012 року по справі №2-4253/12 було стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» 121497,04 грн. заборгованості, 1 214 грн. 97 коп. судового збору, 121 грн. 56 коп. витрат на виклик відповідачів, а всього 122 833 грн. 57 коп..

У подальшому за заявою стягувача видано дублікат виконавчого листа по справі 2-4253/2012, за позовом Кредитної спілки «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Але рішення так і не виконано, протягом 14 років відсутня жодна виплата, а боржники продовжують не отримувати листів та переховуються від ДВС.

На даний час працівники та керівництво кредитної спілки задіяні в бойових діях і не можуть своєчасно здійснювати заходи по стягненню коштів з боржників за судовими рішеннями. Тому на підставі рішення загальних зборів, через мобілізацію керівництва та працівників, кредитна спілка передає своїх боржників членам кредитної спілки, які мають не повернуті депозитні внески. Так, за договором про відступлення права вимоги було замінено кредитора у боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Просили суд:

замінити вибулого стягувача КС «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» по цивільній справі 2-4253/2012 у боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості на користь КС «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» - на правонаступника стягувача ОСОБА_3 ;

поновити строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів №2-4253/2012 щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Представник заявника в судовому засіданні вимоги заяви підтримав, просив задоволити, захистивши права стягувача від недобросовісних боржників.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду заяви повідомлені судом та заявником належним чином. Від боржників повернулись конверти з відмітками «адресат відсутній», що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомленням.

Інші сторони та зацікавлені особи в судове засідання не прибули, про розгляд заяви повідомлялися належним чином, відповідно до ст.442ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає вирішенню питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Згідно ч. 2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши матеріали заяви, матеріали цивільної справи, у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку про те, що заява підлягає задоволенню частково із наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 грудня 2012 року позов задоволено та стягнено солідарно з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Кредитної спілки «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» 121 497 грн. 04 коп. заборгованості, 1 214 грн. 97 коп. судового збору, 121 грн. 56 коп. витрат на виклик відповідачів, а всього 122 833 грн. 57 коп.

Рішення суду набрало законної сили 21 грудня 2012 року, відомості про його оскарження в матеріалах справи відсутні.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада 2016 по справі №2-4253/2012 видано дублікат виконавчого листа по справі 2-4253/2012, за позовом Кредитної спілки «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

09 серпня 2023 року видано дублікати виконавчих листів.

03 березня 2025 року між КС «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» та ОСОБА_3 укладено договір №3/3/25 про заміну кредитора та відступлення права вимоги за договорами, відповідно до якого КС «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» відступило ОСОБА_3 , а ОСОБА_3 набула право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договорами з боржниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У відповідності до п. 1 Договору №3/3/25 про заміну та відступлення прав вимоги від 03 березня 2025 року: «За цим Договором регулюються відносини, повязані із заміною сторони із Спілки на Нового кредитора та відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами поруки в рахунок Нового кредитора».

У п.3 погоджено, що після підписання цього договору Спілка втрачає своє право на вимоги до боржників, а Новий кредитор набуває право вимоги за кредитними договорами та договорами поруки, а також усі права стягувача.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Згідно вимог ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

В правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 20.11.2013 року (справа № 6-122 цс13) зазначено, що виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

У відповідності до вимог ч. 5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Слід зазначити, що згідно вимог чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону (відступлення права вимоги) є частковим правонаступництвом (сингулярне правонаступництво), оскільки не передбачає переходу всієї сукупності прав та обов`язків до правонаступника (що має місце у випадках припинення юридичної особи та спадкового наступництва, у випадку смерті фізичної особи), однак є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

У ч. 1ст. 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Забезпечення належного виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19.03.1997 року).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Суд вважає, що заява КС «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» підлягає задоволенню, оскільки рішення не виконано, а доводи наведені у заяві в частині заміни сторони правонаступником є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи.

Щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

У постанові від 21 серпня 2019 року в справі №2-836/11 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII набрав чинності 05 жовтня 2016 року.

Ст. 12 вказаного Закону передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Відповідно до п. 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001).

Аналізуючи наведені положення Основного Закону та рішення Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що дія Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII не поширюється на правовідносини, які закінчились до набрання ним чинності. Цей законодавчий акт не відновлює дію виконавчих документів, строк пред`явлення яких до виконання сплив до набрання ним чинності.

Отже, положення п. 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII не розповсюджують свою дію на виконавчі документи, строк виконання за якими сплив на час набрання чинності зазначеним законодавчим актом.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної - сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Встановлено, що виконавчий лист №2-4253/2012 щодо боржника ОСОБА_2 отриманий первісним стягувачем 21 червня 2013 року та був пред`явлений до примусового виконання, але постановою від 16.07.2013 року відмовлено по п.8 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавчий лист №2-4253/2012 щодо боржника ОСОБА_1 отриманий первісним стягувачем 22 січня 2013 року та був пред`явлений до примусового виконання, але постановою від 16.05.2016 року повернуто по п.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином строк пред`явлення закінчився 16 травня 2019 року.

Також, з Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 липня 2023 року у задоволенні заяви Кредитної спілки «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» про видачу дубліката виконавчого документа у цивільній справі № 2-4253/2012 за позовом Кредитної спілки «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовлено (Справа № 2-4253/12, Провадження № 6/369/86/23).

Відомості про оскарження ухвали матеріали справи не містять.

Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа документу є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях виконання судового рішення), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення юридично значимих дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними та допустимими засобами доказування.

Отже, поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист для примусового виконання.

Поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

У своїй заяві представник спілки не вказує, які саме поважні причини пропуску строку пред`явлення виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до примусового виконання. Тому суд приходить до висновку, що заявником не надало жодного доказу на підтвердження того, що вони та/або попередні стягувачі через об`єктивні, непереборні, істотні труднощі не змогли отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист для примусового виконання.

При вирішення питання поновлення строків, суд враховує, що строк сплинув ще в 2019 році, а повномасштабне вторгнення розпочалось у лютому 2022 році. У заяві жодним чином не мотивовано які заходи вживались первісним стягувачем щодо виконання судового рішення ще до лютого 2022 року. Сам по собі факт введення воєнного стану не може ототожнюватись з автоматичним поновленням будь-яких строків.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що на момент придбання права вимоги до боржників строк пред`явлення виконавчих листів, виданих на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі №2-4253/2012, сплинув.

З огляду на наведене суд не знаходить підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа для виконання.

Відмова у задоволенні заяви про поновлення строку не перешкоджає можливості повторно звернутись з такою заявою, якщо будуть усунуті обставини, які слугували підставою для відмови судом у її задоволенні.

Керуючись ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст.512,514 ЦК України,442 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву кредитної спілки «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» про заміну стягувача його правонаступником задовольнити.

Замінити вибулого стягувача Кредитну спілку «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» (ЄРДПОУ 33051790, адреса: м.Київ, вул. Чистяківська, буд.2, оф.221) у виконавчому проваджені по примусовому виконанню виконавчих листів у справі №2-4253/2012 - на правонаступника стягувача ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення з боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості на користь Кредитної спілки «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону».

У задоволенні заяви кредитної спілки «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» про поновлення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення або складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлений 30 червня 2025 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ