Рішення № 128486316, 30.06.2025, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1206/25

Провадження № 2/177/859/25

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

30 червня 2025 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Коваль Н. В.

за участі секретаря судового засідання Андрійчук А.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом в якому просила суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на її користь 10209,75 гривень недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 2017-2021 роки (включно).

В обґрунтування позову зазначила, що вона працює старшим черговим стрілочного поста станції Вечірній Кут в ВП «Служба роботи станцій» Регіональної Філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця».

У період 2017- 2021 років їй надавалась щорічна тарифна відпустка за графіком та вона користувалася правом на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення, яка відповідно до умов колективного договору мала складати не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. Однак, за вказаний період матеріальна допомога не надана у розмірі визначеному колективним договором, та відповідачем не було попереджено позивача про погіршення існуючих умов оплати праці.

У зв`язку з цим, позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх трудових прав та просити суд стягнути з відповідача недоплачену суму частки заробітноїплати за період 2017-2021 роках в розмірі 10209,75 грн.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України, без повідомлення сторін, у зв`язку із чим, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідач, будучи користувачем системи «Електронний суд», отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі через електронний кабінет 19.05.205 (а.с 25), а також на адресу відповідача поштовим зв`язком надсилалась ухвала про відкриття провадження, яку представник відповідача отримав особисто 02.06.2025 (а.с. 28).

Станом на 30.05.2025 від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило.

Зі згоди представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити в справі заочне рішення, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює складачемпоїздів станціїКривий Рігв ВП«Служба роботистанції» (стараназва СП«Криворізька дирекціязалізничних перевезень»)РФ «Придніпровськазалізниця» АТ«Українська залізниця» (а.с. 8). Вказану обставина відповідачем не заперечена.

Відповідно до наведеного позивачем розрахунку недоплаченої частки матеріальної допомоги на оздоровлення, ОСОБА_1 у 2017 році виплачувалася матеріальна допомога на оздоровлення 1600,00 грн., у 218 році 2301,25 грн, у 2019 році 2401,25 грн., у 2020 році 2746,25 грн. та у 2021 році 2837,50,00 грн. (а.с. 2), що також підтверджується інформацією від виробничого підрозділу «Служба роботи станцій» РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» (а.с. 17).

Відповідно до колективного договору укладеного між адміністрацією та трудовим колективом Криворізької дирекції залізничних перевезень, схваленого конференцією трудового колективу 18.03.2015, його укладено з метою регулювання виробничих, трудових відносин та соціально-економічних інтересів залізничників та адміністрації дирекції (п.1.1) (а.с. 10).

Положення колективного договору в повному обсязі поширюються на адміністрацію та трудовий колектив, встановлюючи обов`язки сторін. Необхідні зміни, доповнення до колективного договору можуть вноситися за взаємною домовленістю сторін, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові та соціально-економічні інтереси працівників, які встановлено чинним законодавством та колективним договором і затверджуються на спільному засіданні керівництва дирекції і президії Теркому, а всі інші на конференції трудового колективу (п. 1.4) ( Кожна із сторін, які укладають колективний договір, не може протягом строку чинності в односторонньому порядку припинити виконання взятих на себе зобов`язань (п. 1.5 колективного договору). Згідно з п. 1.7 колективного договору, він набирає чинності з дня його схвалення конференцією трудового колективу і діє до укладення нового (а.с. 9-11).

Відповідно до п. 3.1.14 колективного договору, при кожному наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадках поділу відпустки на частини), незалежно від періоду її надання, виплачувати згідно з положенням за письмовою заявою матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 40 % тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.

Відповідно до постанови № П-3 від 31.01.2017 начальника Криворізької дирекції залізничних перевезень та голови Криворізької ТПО продовжено виконання зобов`язань діючого колективного договору на 2017 рік (а.с. 12).

01.01.2017набрав чинностіЗакон України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів України»№ 1774VIIIвід 06.12.2016,згідно п.3,5розділу ІІякого,установлено,що мінімальназаробітна платапісля набраннячинності цимЗаконом незастосовується якрозрахункова величинадля визначенняпосадових окладівта заробітноїплати працівниківта іншихвиплат. Довнесення зміндо законівУкраїни щодонезастосування мінімальноїзаробітної платияк розрахунковоївеличини воназастосовується урозмірі 1600гривень.Установлено,що мінімальназаробітна платапісля набраннячинності цимЗаконом незастосовується якрозрахункова величинау колективнихдоговорах таугодах усіхрівнів. Сторонам,які уклаликолективні договориі угоди,у тримісячнийстрок привестиїх нормиу відповідністьіз цимЗаконом згідноіз законодавством. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно, згідно умов вказаного закону, мінімальна заробітна плата перестала бути розрахунковою величиною при визначенні розмірів заробітної плати та інших виплат, в тому числі вона не могла бути застосована як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. Сторони, які укладали такі договори мали б привести їх до норм вказаного закону протягом 3 місяців.

Таким чином, Закон України«Провнесеннязмін дозаконодавчихактівУкраїни» погіршив становище позивача та інших працівників підприємства щодо розміру матеріальної допомоги, звузив його право на матеріальну допомогу, а тому не має зворотньої сили.

31.01.2017 в.о. начальника Криворізької дирекції залізничних перевезень та головою Криворізької ТПО прийнято постанову № П-5-8г/а «Про застосування розрахункової величини «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» у колективному договорі», згідно якої поставлено застосовувати з 01.04.2017 у діючому колективному договорі СП «Криворізька дирекція залізничних перевезень» замість величини «мінімальна заробітна плата» розрахункову величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» (а.с. 13).

Впродовж 2018-2020 років керівництвом СП «Криворізька дирекція залізничних перевезень» та головою Криворізької терпрофспілки приймалися постанови про продовження дії колективного договору Криворізької дирекції залізничних перевезень на 2018-2021 роки та продовження дії спільної постанови № П-5-8г/а від 31.03.2017 (а.с. 30,31,32).

Разом з тим, вищевказані зміни прийняті, є такими що погіршують становище працівників, порівняно з положеннями колективного договору в редакції, схваленій конференцією трудового колективу 11.04.2011, адже зменшують розмір матеріальної допомоги, в порівнянні з тим розміром, що був встановлений п. 3.1.14 колективного договору у схваленій конференцією трудового колективу редакції не менше мінімального розміру заробітної плати.

Так, відповідно доЗакону України «Про державний бюджет України на 2017 рік»прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з1 січня 2017 року - 1600 гривень, з 1 травня - 1684 гривні, з 1 грудня - 1762 гривні, тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на день отримання позивачем матеріальної допомоги, становив 2105 грн., мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200 грн.

Відповідно доЗакону України «Про державний бюджет України на 2018 рік»прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня, тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на день отримання позивачем матеріальної допомоги, становив 2202,50 грн., мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3723 грн.

Відповідно доЗакону України «Про державний бюджет України на 2019 рік»прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 1 січня 2019 року - 1921 гривні, з 1 липня - 2007 гривня, з 1 грудня - 2102 гривня, тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на день отримання позивачем матеріальної допомоги, становив 2401,25 грн., мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 4173 грн.

Відповідно доЗакону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2020 року був встановлений на рівні 2102 грн., з липня 2197 грн, з грудня 2270 грн, тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на день отримання позивачем матеріальної допомоги, становив 2746,26 грн., а мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2020 року була встановлена на рівні 4 723,00 грн., а з 01 вересня 2020 року 5000,00 грн.

Відповідно доЗакону України «Про державний бюджет України на 2021 рік»прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 1 січня - 2270 гривень, з липня 2379 грн., а з 1 грудня 2481 грн, тому два прожиткових мінімуми для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня звітного року (з урахуванням положень постанови № П-13-85 від 10.06.2021) становило 4756 грн., а мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2021 року була встановлена на рівні 6000 грн.

Згідност. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно дост. 13 КЗпП Українитаст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП Українивизначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.). Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідност. 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до ч. 2ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Прийняття 31.03.2017 спільної постанови керівництвом регіональної філії «Придніпровська залізниця» і головою Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєвим О.В. №Н 32/20, П-4-5г про застосовування з 01.04.2017 у діючому колективному договорі (умови якого були погоджені конференцією трудового колективу), замість величини «мінімальна заробітна плата», розрахункової величини «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом», дія якої продовжувалася на 2018-2021 роки, фактично є рішенням, що погіршує становище працівників порівняно із колективним договором в редакції до змін (передбачав матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі не менше мінімальної заробітної плати на момент виплати матеріальної допомоги), а тому вказане рішення повинно було прийматися не за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва і профспілкових комітетів, а на конференції трудового колективу.

Відповідно дост. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Відповідно до ст. 16 КЗпП України, умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

Вказані норми законодавства, зокрема ст. 16 КЗпП України, не вимагають будь-якої процедури визнання недійсними умов колективних договорів, що погіршують становище працівників порівняно з законодавством і угодами, оголошуючи такі умови недійсними і не вимагаючи судової процедури визнання їх недійсними.

Будь-яких доказів того, що відповідачем у визначеному законом та колективним договором порядку (прийняття рішення на конференції трудового колективу), виконано вимоги Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774 VIII від 06.12.2016 щодо укладення чи приведення існуючих колективних договорів чи угод у відповідність із цим Законом, протягом трьох місяців, чи в подальшому, відповідачем суду не надано. Разом з тим, враховуючи положення колективного договору, прийняття державних норм з рівнем гарантій нижче, ніж передбачено колективним договором, має наслідком продовження дії саме норм колективного договору, до закінчення терміну їх чинності, або внесення змін до нього в порядку визначеному законодавством та самим колективним договором.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що прийняттяЗакону України «Про внесення змін до законодавчих актів України» № 1774-УІІІ від 06.12.2016не створює юридичних наслідків щодо застосування п. 3.1.14 Колективного договору, в частині виплати допомоги на оздоровлення, оскільки питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається, в даному випадку, колективним договором, п. 3.1.14 якого визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що при визначенні позивачу розміру матеріальної допомоги на оздоровлення підлягають застосуванню не спільні постанови адміністрації та голови профспілкового комітету, які погіршують становище працівників та прийняті з порушенням вимог Колективного договору (вносять зміни до колективних договорів що погіршують права працівників порівняно з діючими положеннями колективного договору, не на конференції трудового колективну), а п. 3.1.14 Колективного договору в редакції, що була схвалена конференцією трудового колективу від 18.03.2015.

Суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача підлягає стягненню недоплачена матеріальна допомога в розмірі 10209,75 грн., що складається з: 1600,00 грн. недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2017 рік (3200, грн. 1600, грн.); 1421,75 грн. недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2018 рік (3723,00 грн. 2301,25 грн.); 1771,75 грн. недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2019 рік (4173,00 грн.-2401,25 грн.); 2253,75 грн. недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2020 рік (5000,00 грн. 2746,25 грн) та 3162,50 гривень недоплачена допомога на оздоровлення за 2021 рік (6000,00 грн. 2837,50 грн).

Невиплачена частина матеріальної допомоги є заробітної платою, оскільки згідно зістаттею 2 Закону України «Про оплату праці»до структури заробітної плати входить:

- основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій,

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що матеріальна допомога входить до структури заробітної плати. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 760/14696/16-ц та від 10.02.2021 у справі № 143/179/19.

Вказаний спір є трудовим, оскільки предметом даного спору є саме стягнення недоотриманої частини матеріальної допомоги, що є частиною заробітної плати та входить до її структури.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки, позивач на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, на підставі статті 141 ЦПК України, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280, 281, 282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за період з 2017 -2021 роки в сумі 10209 (десять тисяч двісті дев`ять) гривень 75 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь держави судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять ) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та подання апеляційної скарги на заочне рішення, може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених процесуальним законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.В. Коваль