Ухвала суду № 128482381, 24.06.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/7872/23 1-кс/760/8627/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2025 м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Київ заяву обвинуваченої ОСОБА_3 , про відвід судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від розгляду кримінального провадження №12022100090002139 внесеного до ЄРДР 21.09.2022 (справа № 760/7872/23, провадження № 1-кп/760/1592/25), -

В С Т А Н О В И В:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшло кримінальне провадження №12022100090002139 внесене до ЄРДР 21.09.2022 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке відповідно до протоколу автоматичного розподілу справи між суддями передане на розгляд судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_4

20.06.2025 року захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_5 подав до суду заяву обвинуваченої про відвід судді ОСОБА_4 . Вказана заява мотивована тим, що головуючий суддя ОСОБА_4 не бере до уваги довідки та скарги про стан здоров`я обвинуваченої, не допустив до зали судового засідання представників мусульманської громади,. на переконання обвинуваченої наніс моральну та психологічну травму представнику мусульманської громади, порушує права обвинуваченої, за результатами розгляду клопотань сторони обвинувачення про продовження строку запобіжного заходу не визначає розмір застави як альтенативного запобіжного заходу.

Відповідно протоколу автомотизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2025 вказана заява про відвід передана на розгляд судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_4 будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду заяви про відвід в судове засідання не прибув.

Обвинувачена ОСОБА_3 , захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_5 та прокурор у судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися, заяв чи клопотань до суду не надіслали.

За викладених підстав, суддя проводить розгляд заяви на підставі наявних матеріалів справи за відсутності учасників її розгляду.

Фіксування судового процесу не здійснювалося на підставі положень ч. 4 ст. 107 КПК України, з огляду на неявку в судове засідання учасників розгляду зави про відвід судді.

Дослідивши наявні матеріали, приходжу до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Відвід повинен бути вмотивованим.

Статтею 75 КПК України визначено обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, а саме: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Також, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (рішення від 10.12.2009 року), наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24.02.1993 року, серія А, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" Pullar v. theUnitedKingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38). Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі ВеттштайнаWettstein), п. 43).

У своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 08 квітня 2010 року, п.97).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Тобто, наведене вказує на те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

При цьому, безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

В даному випадку, виходячи із предмета та меж судового розгляду провадження, у якому заявлено відвід, не простежується будь-яка залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість судді ОСОБА_4 щодо учасників провадження або обставин цієї справи, чи його необ`єктивність при розгляді.

Не встановлено і інших підстав, передбачених статтями 75, 76 КПК, які б унеможливлювали розгляд кримінального провадження вказаним суддею та викликали необхідність його відводу, як і інформації, яка б вказувала на те, що суддя ОСОБА_4 не є безстороннім, адже особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного, як наслідок побоювання захисників та підозрюваного, що слідчий суддя є небезстороннім не можна вважати об`єктивно обґрунтованими.

При цьому, внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання без наявності з цього питання певних доказів чи інформації не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Сама ж по собі незгода з діями судді у провадженні, чи постановленими ним процесуальними рішеннями, не є підставою його відводу.

У справі № 826/14033/17 в ухвалі від 03.07.2019 року Верховний Суд сформував позицію про те, щонезгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Схожа позиція висловлена й Радою суддів України у рішенні від 07.09.2017 року № 46, в пункті 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних, чи інших питань у тій самій справі не породжує у діяльності судді конфлікту інтересів.

В ході цього розгляду, також не встановлено з боку судді ОСОБА_4 умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в неупередженості.

Як наслідок, висловлені обвинуваченою доводи, які обумовлюють відвід судді, у супереч вимог ст.ст. 22, 26 КПК України, є неспроможними та сумнівними за своєю суттю, оскільки не "випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту", через що, вважаю заяву обвинуваченої ОСОБА_3 про відвід за своєю суттю такою, що не ґрунтується на вимогах ст.ст. 75, 76 того ж Кодексу, у зв`язку з чим остання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1-29, 75, 76, 80, 81, 369-372, 376, 416 КПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви обвинуваченої ОСОБА_3 , про відвід судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від розгляду кримінального провадження №12022100090002139 внесеного до ЄРДР 21.09.2022 (справа № 760/7872/23, провадження № 1-кп/760/1592/25) - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1