Рішення № 128480782, 30.06.2025, Козельщинський районний суд Полтавської області

30.06.2025 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/341/25

Провадження № 2/533/228/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

30 червня 2025 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Заворотної К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

30 квітня 2025 року позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 28.12.2016 у розмірі 37191,76 гривень, судовий збір у розмірі 3028,00 гривень та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9200,00 гривень.

У позовній заяві позивач просив розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Процесуальні дії/рішення у справі

Ухвалою суду від 05.05.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення ухвали на усунення недоліків (а.с. 34-35).

Позивач усунув недоліки частково.

Ухвалою суду від 15.05.2025 позовну заяву залишено повторно без руху та надано строк п`ять днів з дня вручення ухвали на усунення недоліків (а.с. 45-46).

Позивач недоліки усунув частково.

Ухвалою суду від 20.05.2025 позовну заяву повторно залишено без руху та надано позивачеві строк п`ять днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків (а.с. 51-53).

Позивач у встановлений судом строк недоліки усунув.

Ухвалою суду від 29 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 30 червня 2025 року (а.с. 60-62).

У судове засідання 30.06.2025 представник позивача ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, не з`явився. У клопотанні просив суд розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного рішення не заперечував (а.с. 65).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 30.06.2025 не з`явився, у розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду (а.с.67-68), про причини неявки у судове засідання не повідомив, заяв, клопотань та відзив на позовну заяву до суду не подавав.

Ухвалою суду від 30 червня 2025 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 3-5)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.12.2016 між АТ «Альфа-банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, ліміт якої становить 200 000,00 грн. Процентна ставка - 39,99 % річних.

Банк свої зобов`язання перед позичальником виконав, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти, що підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою відповідача.

Станом на 20.09.2021 за кредитним договором загальна сума заборгованості становила 37191,76 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

20.09.2021 між АТ «Альфа Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором від 28.12.2016 до відповідача перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс».

При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статтю статті 11, 512, 514, 516, 526, 627 Цивільного кодексу України, статті 4, 12, 19, 78, 79, 175, 274, 279 ЦПК України, статті 3, 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та статтю 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, будь-яких заперечень на позов суду не надав, власну позицію щодо предмета спору не висловив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З оферти на укладенняугоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії та акцепту пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії, умови яких є аналогічними за змістом, вбачається, що 28.12.2016 між ПАТ «Альфа Банк» (за договором - банк) та ОСОБА_1 (за договором - клієнт) укладено договір про комплексне банківське обслуговування (надалі - договір та/або кредитний договір) (а.с. 38, 40).

Відповідно до умов договору сторони погодили такі умови: найменування продукту «Максимум» (п.1); відкриття клієнту рахунку № НОМЕР_1 у валюті гривня (далі рахунок ЕПЗ чи рахунок) та випуск міжнародної платіжної картки MC Debit World строком дії 3 роки з моменту її випуску (надалі картка/кредитна картка) (п. 2).

Згідно з п. 3 кредитного договору сторони погодили надати клієнту кредит шляхом установлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку ЕПЗ (надалі за текстом - кредит) на таких умовах: ліміт відновлювальної кредитної лінії встановити у розмірі 200000 грн (п. 3.1); сума кредиту, що є доступною клієнту на момент укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії зі встановленого договором та вказаного в оферті на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії, складає 24000,00 грн. При цьому сума кредиту, що може бути доступна клієнту в будь-який час протягом строку дії відновлювальної лінії та яка відрізняється від суми , що вказана в цьому пункті, у порядку та спосіб визначений умовами цього договору. Сума кредиту, що може бути доступна клієнту, в будь-якому випадку не може перевищувати ліміт відновлювальної лінії, яка становить 200000,00грн (п. 3.1.1); процентна ставка за користування коштами відновлювальної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою складає 39,99 % річних (п. 3.2); розмір обов`язкового мінімального платежу складає 7 % від суми загальної заборгованості за відновлювальною лінією, при цьому сторони погоджуються, що розмір обов`язкового мінімального платежу не може бути меншим за 50 грн. Дата сплати обов`язкового мінімального платежу за кредитом - до останнього операційного дня платіжного періоду, який починається з дня наступного за останнім днем попереднього розрахункового періоду і закінчується на 25 день з моменту закінчення попереднього періоду (п. 3.3).

У п. 3.3.1 зазначено, що у випадку, якщо станом на 17.00 за київським часом останнього операційного дня платіжного періоду клієнт не забезпечить наявність на своєму рахунку ЕПЗ суму грошових коштів у розмірі не менше суми обов`язкового щомісячного платежу та у випадку наявності обставин, передбачених п. 3.4.8.4 договору, умови користування відновлювальною кредитною лінією змінюються на такі: розмір обов`язкового мінімального платежу на один місяць користування коштами відновлювальної кредитної лінії встановлюється 0 % від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією (і); клієнт зобов`язаний сплатити суму обов`язкового мінімального платежу у розмірі 7 % від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією не пізніше останнього операційного дня платіжного періоду місяця, що йде за місяцем в якому настали обставини передбачені цим пунктом (іі); штрафи та пені за несплату обов`язкового мінімального платежу в такому разі клієнту не нараховуються та клієнтом не сплачуються (ііі); проценти за користування відновлювальною кредитною лінією нараховуються згідно зі стандартними тарифами банку та списуються за рахунок встановленої клієнту відновлювальної кредитної лінією (іііі).

Повернення заборгованості за кредитом та сплата відсотків за користування відновлювальною лінією та/або інших платежів за договором, в тому числі у випадку застосування умов програми «Моментальна розстрочка на карту», здійснюється клієнтом відповідно до договору, примірний графік та розрахунок сукупності вартості кредиту міститься в тарифах, які є невід`ємною частиною договору на транзитний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у ПАТ «Альфа Банк».

Оферта та акцепт містять власноручний підпис клієнта - ОСОБА_1 .

З довідки про умови кредитування з використанням картки «Максимум» (з прикладами використання кредитних коштів з розрахунку сукупності вартості кредиту), яка містить особистий підпис клієнта ОСОБА_1 , вбачається, що клієнта було проінформовано про такі умови: строк дії картки - 3 роки з можливістю перевипуску картки за умови дотримання клієнтом умов договору; строк дії кредитної лінії - 1 рік з можливості пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору; максимальна сума кредиту - 200 000,00 грн; мета кредиту - споживчі потреби; тип процентної ставки - фіксована; погашення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу (а.с. 42).

У заяві на відкриття поточних рахунків в ПАТ «Альфа Банк» та картці зі зразками підписів від 28.12.2016 ОСОБА_1 просив банк відкрити поточні рахунки у гривні на його ім`я (а.с. 42).

Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 57-58) станом на 20.09.2021 за кредитним договором від 28.12.2016 № 630547423 утворилася заборгованість у сумі 37191,76 грн, яка складається з таких складових:

-неустойка (штраф) - 100,00 грн (нарахована 28.01.2020);

-прострочене тіло кредиту - 31493,84 грн;

-відсотки за користування кредитом - 5067,36 грн;

-овердрафт (несанкціонована заборгованість) - 530,56 грн.

Факт руху грошових коштів по картковому рахунку відповідача підтверджено випискою по рахунку з кредитною карткою відповідача за період з 28.12.2016 по 20.09.2021 (а.с. 10-16).

З виписки по рахунку відповідача, наданої позивачем, вбачається, що відповідач систематично користувався кредитною карткою та здійснював платежі на погашення заборгованості.

20.09.2021 між Акціонерним товариством «Альфа Банк» (за договором - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (за договором - фактор) укладено договір факторингу № 3 (а.с. 17-21).

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу у порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників (які надалі, в залежності від контексту, іменуються боржники або боржник) за договорами (надалі іменуються основні договори або основний договір, в залежності від контексту), перелік яких наведено в додатку № 1-1 до договору.

Згідно з п. 2.3 договору факторингу право вимоги вважається відступлення фактору з дати оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2 цього договору. В дату здійснення оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2 цього договору сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників, за формою встановленою в додатку № 2 до цього договору.

У відповідності до п.4.2 договору факторингу фактор зобов`язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 12844800 гривень 00 копійок шляхом перерахування на рахунок клієнта …. в дату підписання договору.

Згідно з копією платіжного доручення від 20.09.2021 № 559 ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» перерахувало грошові кошти АТ «Альфа Банк» відповідно до договору факторингу від 20.09.2021 № 3 у сумі 12844800,00 грн (а.с. 22 на звороті).

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників від 20.09.2021 до договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року АТ «Альфа Банк» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» прийняло згідно з вимогами п. 2.3.1 договору реєстр боржників клієнта від 20.09.2021 ... Загальна кількість переданих боржників становить 9188 (а.с. 22).

З виписки з додатку до договору факторингу № 3 від 20.09.2021 (а.с.23) вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 28.12.2016 № б/н у загальній сумі 37191 гривень 76 коп., яка складається зі залишку по тілу кредиту - 32024,40 грн та залишку заборгованості за штрафними санкціями - 5 167,36 грн.

Застосовані судом норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (станом на дату укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов`язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦКУ).

Відповідно до ст. 517 ЦКУ первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За ст. 518 ЦКУ боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1082 ЦКУ боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

28.12.2016 між Акціонерним товариством «Альфа Банк» (первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 було укладено у простій письмовій формі угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка містить підписи сторін, у тому числі відповідача.

Факт укладення кредитного договору належним чином підтверджено доказами, що містяться у матеріалах справи.

Відповідач доказів на спростування укладення договору з первісним кредитором суду не надав, факт укладення договору про обслуговування кредитної кратки та відкриття відновлювальної кредитної лінії не заперечив.

Відповідно до умов кредитного договору його сторонами врегульовано основні істотні умови кредитування, у тому числі: розмір кредитного ліміту; строк кредитування рахунку; порядок повернення кредиту; розмір процентів за користування кредитом та відповідальність за порушення умов кредитування.

Суд уважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачем факт видачі первісним кредитором кредиту у межах кредитного ліміту, що підтверджується випискою банку по рахунку відповідача (а.с. 10-16).

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Також виписка банку згідно з Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерством юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.04.2012 за № 571/20884, має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі.

Такі висновки суду відповідають правовим висновкам Верховного суду у справі № 200/5647/18 (постанова від 16.09.2020) та у справі № 760/7792/14-ц (постанова від 28.10.2020).

Отже суд уважає, що основні умови кредитного договору були погоджені між сторонами договору у встановленому законом порядку, факт використання відповідачем кредитних коштів у межах суми кредитного ліміту підтверджений позивачем належними та достатніми доказами.

Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, що передбачені договором.

Доказів проведення відповідачем повного розрахунку за отриманим кредитом матеріали справи не містять. Відповідач таких доказів не надав та про таке не стверджував.

Отже, відповідач умови кредитного договору порушив та у строк, встановлений умовами кредитного договору, кредитні кошти не повернув.

Позивач ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача на підставі договору факторингу в обсязі та на умовах, що існували на дату відступлення прав вимоги.

Отже позивач є кредитором по відношенню до відповідача та має дійсне право вимоги до відповідача, що ґрунтується на договорі.

Відповідач наведене у позовній заяві не спростував, своїм правом на подання до суду контррозрахунку заборгованості не скористався, доказів сплати заборгованості за кредитним договором первісному кредитору чи позивачеві як новому кредитору, або належних доказів на спростування отримання кредиту - до суду не надав. Тому суд позовні вимоги позивача задовольняє повністю у сумі 37191,76 грн, оскільки уважає їх обґрунтованими, підставними та доведеними доказами, що містяться у матеріалах справи.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 3028,00 грн (а.с. 1,2).

З урахуванням того, що позов позивача підлягає задоволенню, суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору з відповідача на користь позивача у сумі 3028,00 грн.

Крім того позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9200,00 грн, на підтвердження яких надав відповідні докази.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):

1) договір про надання правничої допомоги від 03 липня 2024 року № 03-07/24, укладений між адвокатом Литвиненко Оксаною Ігорівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (клієнт) (а.с. 25-26), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокат надає клієнту послуги захисту прав та інтересів клієнта під час розгляду судом будь-якої інстанції справ у якій клієнт є учасником (п. 1.1); вартість послуг адвоката встановлюється з розрахунку, що ціна однієї години затраченого адвокатом часу на надання послуг становить 2000,00 грн без ПДВ. Конкретні суми до оплати наводяться у акті (актах) приймання-передачі наданих послуг, надісланих адвокатом та погоджених з клієнтом (п. 3.1);

2) акт приймання - передачі (а.с. 27), відповідно до якого вартість наданої правничої допомоги за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором складає 9200,00 грн, яка складається зі: надання первинної консультації замовнику у справі - 0,5 години - 1000,00 грн; правовий аналіз наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини - 2 години - 4000,00 грн; підготовка та подання позовної заяви - - 2,1 години - 4200 грн;

3) платіжну інструкцію від 01.10.2024 № 4938, відповідно до якої ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило адвокату Литвиненко Оксані Ігорівні 9200,00 грн відповідно до договору до про надання правничої допомоги від 03.07.2024 № 03-07/24 (а.с. 28).

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Позивачем надано усі необхідні докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які він поніс за договором, у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: договір про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт, платіжну інструкцію про сплату послуг. Такі докази завчасно були направлені відповідачу.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу, з боку відповідача заявлено не було.

Оскільки позовна заява позивача підлягає задоволенню, то на підставі ч. 1, ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід було б стягнути судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі 9200,00 грн.

Разом з тим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Така правова позиція зроблена Верховним Судом у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18.

Схожа правова позиція також висловлена Верховним Судом у справі № 340/4492/22 від 25 липня 2023 року.

Також у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Верховного Суду зробила такий висновок:

«Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення».

Здійснюючи розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі та ураховуючи власну практику розподілу витрат на професійну правничу допомогу у схожих справах суд зазначає, що фактично справа розглядалася без участі сторін; по цій справі фактично відбулося лише одне судове засідання; така категорія справ є розповсюдженою, а позовні заяви шаблонними; спір є нескладним у правозастосуванні; відповідач не висловив заперечень проти позовних вимог та є слабшою стороною у правовідносинах з фінансовою установою (позивачем); сума витрат позивача на правничу допомогу у сукупності зі сумою боргу, що стягується судом у результаті задоволення позову, можуть бути надмірним фінансовим тягарем для відповідача, тому суд уважає, що пред`явлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу є дещо завищеним, та суд частково відмовляє позивачеві у відшкодуванні здійснених ним витрат на правову допомогу у сумі 4200,00 грн та, відповідно, стягує з відповідача на користь позивача 5000,00 грн (9200,00 - 4200,00 = 5000,00) у рахунок витрат позивача на правничу допомогу.

На думку суду, судові витрати позивача у такому розмірі відповідають критеріям реальності (їх дійсності та необхідності), розумності та не є явно несправедливими. Решту суми витрат (4200,00 грн) слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 12, 15, 76, 77, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»заборгованість за кредитним договором від 28.12.2016 у розмірі 37191 гривень 76 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3028 гривень 00 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»витрати на правничу допомогу у сумі 5000 гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Козельщинським районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (місцезнаходження: площа Солом`янська, буд. 2, місто Київ, 03035; ідентифікаційний код юридичної особи: 40340222; адреса електронної пошти: fcelitefinance@gmail.com; тел.: 0935123451).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).

Повне рішення складено та підписано суддею 30.06.2025 без проголошення.

Суддя В.П. Козир