Рішення № 128479838, 18.06.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/6084/24

2/296/556/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"18" червня 2025 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, третя особа: Житомирська державна нотаріальна контора Житомирської області, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом та відповідно до змісту позовних вимог просить визначити йому додатковий строк тривалістю в два місяці для подання до Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_2 Після її смерті відкрилась спадщина до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1 .

Для оформлення спадщини позивач звернувся до державного нотаріуса, з заявою про прийняття спадщини, однак, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та роз`яснено, що ним пропущено шести місячний строк для прийняття спадщини і він має право звернення до суду для визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Також вказав, що встановлений законодавством шестимісячний строк для прийняття спадщини позивач пропустив з поважних причин, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його дружина і він залишився з малолітнім сином, якому на момент смерті дружини було 11 років. Через півроку помирає його мати, однак будучи заклопотаним оформленням справ після дружини та доглядом за малолітнім сином, він фізично не встиг оформити спадщину після матері. Крім цього, у вказаний період він також перехворів на ковід, що є поважною причиною.

В зв`язку з цим, просить суд визнати поважною причину пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини та визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини терміном два місяці.

Ухвалою від 08.07.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання,

16.10.2024 року постановлено ухвалу про витребування доказів.

Ухвалою від 21.01.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач подав до суду заяву в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує повністю, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує (а.с.94).

Представник відповідача (Житомирської міської ради) Сищук Н.М. згідно поданої заяви просить цивільну справу про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини розглядати у відсутність представника Житомирської міської ради (а.с.26-27).

Завідувач Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області Поліщук А.І. згідно поданої заяви просить справу розглядати без їх участі (а.с.93).

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з`явився, не скористався своїм процесуальним правом та не подав до суду відзив на позовну заяву, не висловив свою позицію щодо заявлених позовних вимог, а позивач не заперечує щодо ухвалення заочного рішення суду, суд вважає за можливе на підставі ст. 280 ЦПК України провести розгляд справи за відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно перевіривши обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 його батьком значиться ОСОБА_1 , матір`ю ОСОБА_2 (а.с.5).

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про народження від 14.06.2024 року підставою запису відомостей про батька позивача є заява матері (а.с. 61-62).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 14.12.2004 року ОСОБА_2 за життя належала квартира АДРЕСА_1 (а.с.9).

Постановою від 14.06.2024 року державного нотаріуса Житомирської державної нотаріальної контори відмовив ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини (а.с.6).

Згідно витребуваних судом матеріалів спадкової справи №310/2024, заведеної до майна померлої ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини звернувся лише позивач, інші спадкоємці з такими заявами не зверталися. За останнім відомим зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 була зареєстрована лише померла особа (а.с.49-70).

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статей 15 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина третя статті 1223, частина перша статті 1220, частина перша статті 1270 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1222 Цивільного кодексу України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини перша, друга статті 1223 ЦК України).

Відповідно до положень статті 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі статтями 1268, 1296 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частина перша статті 1269 Цивільного кодексу України передбачає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Звертаючись до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивач посилається на наявність обставин, які перешкоджали йому своєчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та зазначив, що у встановлений законом шестимісячний строк він не звернувся до нотаріуса з відповідною заявою, оскільки не був обізнаний про наявність заповіту

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Подібна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №381/4482/16-ц, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20.

Суд враховує аргументи позивача, наведені на підтвердження обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, оскільки такі не оспорюються відповідачем та підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.24 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосований в практиці Європейського суду, отримане (хоча і не оформлений належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям "майно" в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

Таким чином, оцінюючи в сукупності обставини, на які посилається позивач на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та фактично відсутність іншого способу захисту свого права на отримання спадщини, суд дійшов висновку про наявність у позивача об`єктивних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , що є підставою для задоволення позову у межах заявлених вимог та визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки це є єдиний можливий спосіб захисту порушених прав та подальшого оформлення спадкових прав на майно померлого.

Крім того суд враховує, що згідно матеріалів спадкової справи №310/2024, заведеної до майна померлої ОСОБА_2 , із заявою про прийняття спадщини звернувся лише позивач, інші спадкоємці з такими заявами не зверталися.

Суд вважає, що за вказаних умов суспільний інтерес, який полягає в отриманні територіальною громадою у власність відумерлу спадщину, не переважає інтересу особи, який полягає у її праві на набуття у власність майна за законом.

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у виді судового збору, суд керується частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник внаслідок дій позивача, які виразились у невчасному зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, суд покладає судові витрати на позивача.

Керуючись ст.ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю два місяці від дня набрання рішенням суду законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Житомирська міська рада, адреса місцезнаходження: м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 13576954.

Третя особа: Житомирська державна нотаріальна контора Житомирської області, адреса: м. Житомир, вул. Леха Качинського, 12а.

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 20.06.2025