Рішення № 128479574, 30.06.2025, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/1786/25

Провадження № 2/159/914/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Смалюха Р.Я.,

за участю

секретаря судового засідання Посполітак Г.О.,

позивача - не з`явився,

представника позивача - не з`явився,

відповідачів - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа без самостійних вимог Ковельська міська рада Волинської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі позивач або ОСОБА_1 ) звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 відповідач), третя особа без смостійних вимог Ковельська міська рада Волинської області (далі Ковельська міська рада) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ОСОБА_3 або спадкодавиця).

Позивач мотивує свої вимоги тим, що спадкодавиця - ОСОБА_3 є мамою її колишнього чоловіка відповідача у цій справі ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_3 заповіла належну їй квартиру у АДРЕСА_1 позивачу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Позивач останні 30 років перебуває на постійному лікуванні в психіатра. Зазначає, що є особою з інвалідністю І групи довічно та потребує постійного стороннього догляду. Через свій психічний та фізичний стан позивач не звернулася своєчасно в органи нотаріату для оформлення своїх спадкових прав. Відповідач у справі не заперечує проти надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини.

Керуючись вимогами ст.ст. 1217, 1268 1269 Цивільного кодексу України, ст. 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини, просить задовольнити позов визначивши їй додатковий строк для прийняття спадщини тривалістю у два місяці.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, однак подав суду заяву в якій визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Ковельська міська рада також подала заяву про відсутність у неї заперечень проти задоволення вимог позивача.

27.03.2025 суд ухвалою відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, витребував у нотаріуса спадкову справу після смерті ОСОБА_3 підготовче засідання у справі призначив на 01.05.2025.

01.05.2025 суд залучив Ковельську міську раду, як третю особу без самостійних вимог, підготовче засідання відклав на 19.05.2025.

05.05.2025 до суду надійшла заява Ковельської міської ради у якій вона просила слухати справу за її відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

19.05.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_2 у якій він просить слухати справу за його відсутності, позов просить задовольнити; заява позивача та його представника, у якій вони просять провести судовий розгляд за їх відсутності, позов просять задовольнити повністю.

Суд ухвалою від 19.05.2025 закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду на 06.06.2025.

06.06.2025 учасники не з`явились у судове засідання, суд відклав судовий розгляд на 20.06.2025.

20.06.2025 учасники судового провадження не з`явились, представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності., позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити.

Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з`явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.

У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.

Суд ухвалив здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_1 від 15.02.2021.

Свідоцтвом про право власності на житло від 30.04.1993 засвідчується, що квартира АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 на праві власності.

04.02.2009 державним нотаріусом Ковельської державної нотаріальної контори Волинської області посвідчений заповіт ОСОБА_3 , який зареєстровано за №3-111, відповідно до якого остання заповіла належну їй квартиру АДРЕСА_1 , позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З витягу зі спадкового реєстру №80130386 від 17.02.2025 стверджується, наявність чинного заповіту ОСОБА_3 №3-111 від 04.02.2009.

Довідкою Ремонтного Житлово-Комунального підприємства №1 від 07.02.2025 підтверджується, що ОСОБА_3 на час смерті проживала одна за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження № НОМЕР_2 матір`ю ОСОБА_4 є ОСОБА_3 .

23.02.2016 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу № НОМЕР_3 від 23.02.2016.

Довідкою №345 від 19.06.2025 стверджується перебування позивача у психіатричному кабінеті на «Д» обліку з 1987 року по даний час.

Копією довідки до Акта огляду МСЕК від 26.12.2011 стверджується, зо ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І «Б».

Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 28.03.2025 підтверджується відсутність заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_3 .

Розглянувши таоцінивши поданіучасниками справиобґрунтування тазаперечення позовнихвимог,пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері спадкових правовідносин, щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218, частиною 2 статті 1220 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Як передбачено частиною 1 статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Суд встановив, що місце проживання позивача не було зареєстроване за місцем проживання ОСОБА_3 на день її смерті, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка постійно проживала зі спадкодавицею на час її смерті, доказів того, що позивачка протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_3 зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, у матеріалах справи відсутні.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач пропустила шестимісячний строк на прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Як передбачено частиною 1 статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Факт перебування на лікуванні в закладі охорони здоров`я у всіх випадках не може вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку. Важливими у цьому аспекті є тривалість стаціонарного лікування та ступінь захворювання.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2022 року у справі № 953/15603/20 (провадження № 61-12451св21).

Поважність причин пропуску звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, позивач зазначає про його незадовільний стан психічного та фізичного здоров`я, що підтверджується поданими довідкою Ковельського МТМО про перебування позивача на обліку у психіатричному кабінеті з 1987 року по даний час та копією довідки до акту огляду МСЕК про встановлення позивачу інвалідності І «Б» групи довічно з 26.12.2011.

Наявність психічних захворювань позивача у сукупності з інвалідністю І групи та потреба позивача у постійному сторонньому догляді, на переконання суду, свідчать про наявність поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини.

Приймаючи рішення, суд також враховує, що за змістом відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

Водночас, у матеріалах справи відсутня інформація, що Ковельська міська рада по спливу одного року після смерті ОСОБА_3 зверталася до суду з позовом про визнання спадщини відумерлою.

Натомість, Ковельська міська рада подала до суд заяву про відсутність у неї заперечень щодо задоволення вимог про продовження строку на прийняття спадщини.

Також суд враховує, що відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Також суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Приймаючи рішення суд враховує позицію відповідача, який є сином померлої ОСОБА_3 і відповідно до вимог ст. 1261 є спадкоємцем першої черги, а також Ковельської міської ради, які визнали позовні вимоги позивача.

Отже, за відсутності заперечень з боку Ковельської міської ради та іншого зі спадкоємців щодо задоволення позовних вимог, відсутності звернення органу місцевого самоврядування до суду з позовом про визнання спадщини відумерлою, суд дійшов висновку, що не надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини становитиме непропорційне втручання у його право на спадкування після смерті ОСОБА_3 .

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 необхідно задовольнити повністю визначивши їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини два місяці.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору оскільки є особою з інвалідністю 1 групи (п. 9, ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , два місяці.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Копію цього рішення суду надіслати сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; паспорт НОМЕР_4 від 30.09.2002 виданий Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області);

Відповідач ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 );

Третя особа без самостійних вимог Ковельська міська рада (45008, м. Ковель, вул. Незалежності, буд. 73; ЄДРПОУ 21735504)

Повне судове рішення складене 30.06.2025

Головуючий:Р. Я. СМАЛЮХ